Завтра вінничани згадають про свої права, обов'язки і Пилипа Орлика

У 1996 році голосами 315 народних депутатів була прийнята Конституція України. Стосовно ж перших гарантій прав, свобод і обов'язків українського суспільства, то їх було “узаконено” ще у 1710 році генеральним писарем Війська Запорізького Пилипом Орликом.

Після поразки в битві під Полтавою у 1709 році гетьман Війська Запорозького Іван Мазепа зі своїми найближчими прибічниками, рятуючись від гніву Росії, емігрує в місто Бандери, тодішньої Османської імперії. Саме тут, не витримавши великих потрясінь і болю поразки, зупиняється серце козацького керманича. Тож, перед української еміграцією постає два питання: кому дістанеться гетьманська булава та доволі значний спадок в золоті, коштовностях і маєтках.

Кандидатур було дві: племінник Мазепи Андрій Войнаровський та близький соратник, генеральний писар Війська Запорозького Пилип Орлик.

Войнаровський, прибравши до рук увесь гетьманський спадок, відмовляється від булави на користь Орлика, який ставши керманичем українського козацтва за кордоном, склав документ, що увійшов в історію під назвою Конституція Пилипа Орлика.

- Конституція Пилипа Орлика – це не якесь Боже осяяння внаслідок шоку поразки, коли українські політичні емігранти з переляку, грубо кажучи, взяли і прийняли Конституцію. Вони лише юридично зафіксували той конституційний суспільний лад яким жило українське суспільство вже протягом всієї другої половини 17 століття, - стверджує доктор історичних наук, професор Вінницького державного педагогічного університету Олексій Струкевич.

- От, скажімо, Конституція Пилипа Орлика говорить про заснування найвищого козацького органу – Генеральної Військової Ради, до складу якої мали входити генеральні старшини, полковники і генеральні радники від кожного з полків. Такий принцип скликання на Великдень, Різдво і Покрову старшинських з’їздів існував вже у другій половині 17 століття починаючи з Івана Виговського, Івана Брюховецького і наступних гетьманів, включаючи і Івана Мазепу. Залишалися лишу оці старшинські з’їзди офіційно зафіксувати в Конституційній нормі як Генеральну Раду - найвищий законодавчий орган влади. І таких прикладів дуже багато, тож Конституція Пилипа Орлика - це лише юридичне оформлення того, що існувало вже до цього часу.

- Чи можна вважати Конституцію Пилипа Орлика ознакою певної політичної зрілості українців?

- Звичайно, як це формулював у своєму романі 1984 році Джеймс Оруел, англійський письменник: „Якби раптом якомусь міністерству правди вдалося знищити все, що стосувалося історичного минулого України, переінакшити документи, переписати їх заново, якби десь за межами України збереглась Конституція Пилипа Орлика, то зразу можна було б відновити той високий рівень політичної культури, політичної свідомості українських старшин, рівень суперечностей, внутрішніх, зовнішньополітичних, тенденції розвитку українського суспільства тогочасного і світ би здивувався високим рівнем того політичного розвитку”. Ну, що говорити. Ще треба було прожити 38 років, щоб в Європі з’явився твір Шарля Монтеск’є „Про дух законів”, в якому обґрунтовується принцип поділу влади на три гілки. В Конституції Пилипа Орлика це робиться і в реальному житті українському - це вже існувало. Можливо не в такому досконалому вигляді як пропонує Конституція, але існувало.

Згідно „Пактів і Конституції прав і вольностей Війська Запорозького” найвища виконавча влада переходила до гетьмана і була довічною. До того ж, керманич козацтва в період між сесійними зборами Генеральної Ради повністю виконував її повноваження. Але окрім цього, можливості гетьмана та його владні повноваження були значно обмеженні трьома статтями. Відповідно до їх положень він не мав права розпоряджатися державним скарбом та землями, проводити самостійну кадрову та зовнішню політику. Йому також було заборонено створювати власну адміністрацію. Що ж до задоволення матеріальних потреб гетьмана, то йому виділялись певні рангові маєтності з чітко визначеними прибутками, проте лише на час його перебування при владі.

Присяга гетьмана Пилипа Орлика на загальних зборах Ради козацьких старшин 16 квітня 1710 року в місті Бендери.

„Я, Пилип Орлик, новообраний Запорозького війська гетьман, присягаю Господові Богу, уславленому в святій Трійці, на тому, що, будучи обраний, оголошений і виведений на знаменитий уряд гетьманський вільними голосами, за давніми правами та звичаями військовими, від генеральної старшини і всього Запорозького війська що ці договори й постанови, тут описані і межі мною і тим-таки Запорозьким військом узаконені й утвердженні незмінно виконувати, милість, вірність і старанно дбати про малоросійську Вітчизну, матір нашу, про добро її , про публічну цілість, про розширення прав та вольностей військових. Скільки сили, розуму та способів стане, обіцяю і повинність беру зберігати до вищих і заслужених у Запорозькому війську осіб пошанування й любов до всього старшого і меншого товариства, а до переступників, згідно артикулів правних, справедливість. У цьому мені, Боже, допоможи, непорочне се Євангеліє та невинна страсть Христова. А те все підписом руки моєї власної і печаткою військовою стверджую”.

ВИННИЦА.info