Як вінницькі журналісти на головний Євромайдан України їздили

Вінницькі журналісти Роман Ковальський (заступник головного редактора газети «33-й канал») та Юрій Басюк (головний редактор ВИННИЦА.info) четвер, 12 грудня провели у Києві. Головною метою відрядження стала участь у подіях на головному Євромайдані України. Проте, маршрут журналістів торкнувся не тільки знакових місць мирних протестів – поваленого пам’ятника Леніну, барикад на вулицях Хрещатику й Інститутській, будівель Київської міськдержадміністрації та Федерації профспілок України, а й іншої сторони протистояння – заблокованої правоохоронцями Адміністрації Президента й Маріїнського парку, де проходить мітинг прихильників Партії регіонів, який вже охрестили «Антимайданом». Тож, як це було.

Ще по дорозі до Києва, їдучи мікроавтобусом із нашими знайомими ми зустрічали не один десяток машин й автобусів, які також прямували на Євромайдан. Деякі з них, не зважаючи на постійні повідомлення про перешкоджання з боку співробітників ДАІ, не ховали своїх намірів, вивісивши у вікнах прапори України та Євросоюзу. Але, дякуючи Богу ми не зустріли по дорозі опору, й доволі швидко дісталися Проспекту Перемоги.

Єдине, що різануло око під час дороги, то це колона автобусів, яка рухалася з Житомиру у супроводі машини ДАІ. Скоріш за все, це були або міліцейське підкріплення, або тітушки, яких везли на «Антимайдан»

Поваленим символом «Совка» задоволений

Першим нашим пунктом призначення був постамент пам’ятника Леніну в кінці Бульвару Шевченка, що біля Бессарабського ринку. І хоча ще під час повалення, Леніна швидко розбивали на сувеніри, частина яких вже з’явилася у продажу. Проте, більша частина пам’ятника залишилась тут, біля постаменту, який вже встигли рясно розмалювати. Тож це місце стало популярним не тільки серед тих, хто прямує на Євромайдан, а й туристів й просто зівак.

В інтернеті після повалення пам’ятника була ціла хвиля різних думок – від схвалення, до категоричного засудження цього факту. Проте, від себе можу сказати єдине: «Поваленим символом «Совка» задоволений». А щоб підкріпити свою думку фактами наведу цифри, які почув з вуст лідера кримських татар Мустафи Джемільова, які він озвучив напередодні Вільнюського саміту Східного партнерства: «За часи Радянського Союзу через табори та в’язниці пройшло майже 24% всього населення держави. Але при цьому 45% усіх в’язнів були з України». Та й взагалі, якось не доречно звучить ЛЕНІН на бульварі ШЕВЧЕНКА…

 

 

 

 

 

Забарикадований Хрещатик

Повернувши з Бульвару Шевченка на Хрещатик, за квартал ми наблизились до першого фор-посту Євромайдану – барикади на перехресті з вулицею Богдана Хмельницького. Але перед ним ми пройшли повз наметовий табір «Батьківщини», центровим місцем якого є величезний портрет Юлії Тимошенко із відліком днів її ув’язнення. Людей, правда там майже не було.

 

 

Проте, барикади відразу дали зрозуміти увесь трагізм ситуації, яка виникла після кривавого розгону Євромайдану уніч на 30 листопада. Тож поява триметрового загороджувального форпосту тут не випадкова. Такі форпости збудовані по інший бік Хрещатику у напрямку Європейської площі, на вулиці Інститутській навпроти палацу «Жовтневий».

Останні події вночі 11 грудня, коли силовики намагалися вдруге розігнати Євромайдан, продемонстрували їх необхідність. І це свідчить, що мітингувальники, попри усю відкритість та миролюбивість своїх намірів, готові захищати своє право на протест.

 

 

 

 

 

 

 

 

Резиденція Попова – КМДА стала великим вокзалом-гуртожитком

За сто метрів після барикади, біля будівлі Київської міськдержадміністрації, помічаємо скупчення людей. Підійшовши ближче стаємо свідками народної творчості євромайданників. Тут виставили пофарбоване у блакитно-жовтий колі піаніно, на якому виконують українські народні пісні. До речі звучить це досить гарно і швидко піднімає настрій усім оточуючим.

 

 

 

Сама будівля КМДА стала фор-постом, гуртожитком й одночасно штабом «ВО «Свобода». Тут у колонній залі та в коридорах навколо розташувались на ночівлю приїжджі мітингувальники, проводиться запис добровольців, готують їжу, приймають ліки й надають меддопомогу та роздають теплий одяг. Такий великий мурашник, стіни якого ззовні та всередині прикрашені художньою творчістю людей. Тема, звісно, одна на всіх. Ну, а навпроти будівлі з’явився ще один символ Євромайдану – МАЗ комунальних служб Києва із проколотими передніми колесами, який силовики намагались застосувати під час штурму будівлі КМДА, ранком 11 грудня.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Йолка на Майдані - символ пробудження української нації

Пройшовши ще кілька сот метрів у бік Майдану Незалежності, проходимо повз другу барикаду (навпроти головпоштамту) й потрапляємо у саме серце Євромайдану, де розташовані головні його символи – Йолка та Головна Сцена. Зараз недобудована новорічна ялинка, яка стало формальним приводом для застосування сили проти мирних громадян, сьогодні повністю завішати різноманітними плакатами. Головне місце на ній займає величезний портрет ув’язненої Юлії Тимошенко. Євромайданівці вже встигли полюбити Йолку й вважають її найкращою Новорічною ялинкою у світі. Ну а навколо неї розташувався величезний наметовий табір, навпроти мітингувальники звели сцену, яка стала головним рупором Євромайдану. Під час перебування на Майдані, до нас щонайменше разів 10 підходили волонтери, пропонуючи бутерброди, гарячі страви тощо. Тож голодним тут не залишиться жоден мітингувальник.

Якщо зайти на оглядовий майданчик зі сторони готелю «Україна» відкривається вражаюча панорама Євромайдану, яка доводить, що українців, які піднялися за свої права вже не спинити.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Штаб національного спротиву у будівлі профспілок працює, як годинник

Наступним нашим пунктом була будівля Федерації профспілок, як розташована з правого боку сцени. Тут розташувався центральний штаб національного спротиву й прес-центр Євромайдану. Для того, щоб вільно пересуватися усією територією Євромайдану, який, до речі, нагадує таку невеличку державу в державі, реєструємось у прес-центрі й отримуємо прес-картки. Зайшовши до прес-центру потрапляємо на прес-конференцію священника. Вони тут, на Євромайдані відіграють дуже важливу роль. Тож не можу не навести слова одного з них: «Кажуть, що церква не може брати участь у політичних подіях, що це гріх. Ні, гріх – це мовчати й нічого не робити коли проти людей чинится насильство й застосовується сила…» До речі на Євромайдані багато священників-католиків, представників Української автокефальної та греко-католицької церков, Української православної церкви Київського патріархату, але немає жодного від Московського патріархату.

Сама ж робота штабу національного спротиву нагадує гарно відлагоджений годинник. До речі, біля профспілок зустрічаємо багато вінничан, які тут постійно знаходяться. Хто кілька днів, хто вже третій тиждень поспіль.

 

 

 

 

 

 

 

 

Шлях на Банкову та кордони силовиків у кожному дворі

Після цього ми вирішили піднятися по вулиці Інститутській до Адміністрації Президента. Наш шлях проходив вздовж ще однієї величезної барикади на Хрещатику з боку Європейської площі, в середину якої символічно потрапив кіоск «Морозиво Лакомка», а з іншого боку якої майорить теж символічна вивіска «Сбербанк Росії».

 

 

 

 

Пройшли також барикади по вулиці Інститутській, навпроти Жовтневого палацу. Саме це місце було одним із найзапекліших під час протистояння вночі 11 грудня.

 

 

 

 

 

 

Не доходячи до готелю «Україна» бачимо цілу чергу мікроавтобусів з пересувними ПТС-ками (супутниковими каналами передачі телесигналу). Тут можна зустріти і поляків, і турків, естонців, французів тощо.

 

Далі по Інститутській натрапляємо на цілу колонну демонстрантів. То повертаються люди з мітингу під будівлею Генеральної прокуратури України. Повз нас проходить не менше 4-5 тисяч людей. Люди йдуть із посмішками й періодично скандують «Україна – понад усе!».

 

 

 

 

 

 

 

У закоулку вулиці Банкової зустрічаємо людей, які роздивляються фотографують кордон правоохоронців із щитами, як якийсь арт-об’єкт. Перша колона кордону повністю складається із солдат внутрішніх військ, а кремезні «беркутята» сховалися за молодими солдатиками далі, метрів за сто від першого кордону. Здавалося, люди, що тут є навіть не здогадуються, яке тут було месиво 1 грудня, й скільки проллялося тут крові…

 

 

 

 

 

 

Ми вирішили обійти й подивитися, як охороняється офіс Януковича з іншого боку й всюди, навіть у прилеглих двориках зустрічали міліцейські кордони та техніку – автобуси, ванатжівки. Охороняють Адміністрацію Президента від мирних людей так, немов Київ оточили й намагаються штурмувати ворожі війська.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

«Зоопарк» у Маріїнському парку та характерні обличчя прихильників ПР

Ну і не була б наша картина дня без відвідин мітингу прихильників Партії регіонів у Маріїнському парку біля Верховної Ради України.

Тут, під залізною огорожею та пильним оком правоохоронців, влада зібрала бюджетників й ті тушок, щоб продемонструвати, що у Януковича є на кого спертися. Пускають на цей мітинг за списками, а випускають лише обслуговуючий персонал. Для учасників цього мітингу, який кияни охрестили звучною назвою «зоопарк» тут поставили палатки, де годують та пригощають «фронтовими сто грамами», встановили сцену, з якої періодично лунає «А зараз перед вами виступить Активний Член Партії регіонів…» Дуже ріже вухо цей вислів, як і око контингент людей, що тут зібрався. Навіть самі військові з огидою ставляться до того, що тут відбувається. Це стало зрозуміло після запитання до них, кого вони охороняють – «Свой автобус, где сидят наши ребята (военнослужащие)».

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Тож такою стала картина революційного Києва, яку побачили на власні очі вінницькі журналісти. Вона ствердила нас у тому, що УКРАЇНЦІ СТОЯТЬ І БУДУТЬ СТОЯТИ ДО ПЕРЕМОГИ!!! Такого духу не було в 2004-му. Це справжнє громадянське суспільство.

Юрій Басюк, Роман Ковальський з Києва, ВИННИЦА.info