Як вінничанин, працюючи на німців, своє село від знищення врятував

Більше півстоліття знадобилось мешканцям села Високе Томашпільського району, аби реабілітувати ім\'я свого земляка - сільського старости Олексія Миронюка, який, врятувавши більше 500 односельців, всі ці роки був занесений радянською владою до списку зрадників Батьківщини. Правда ж про життєвий шлях і подвиг цієї людини жила лише у спогадах очевидців тих далеких та жахливих подій, коли на наші землі у червні 1941 ступив фашистський чобіт.

- Це людина, яка працювала в роки Великої Вітчизняної війни для того, щоб наблизити Перемогу. Вона допомагала людям, - стверджує колишній голова села Високе Томашпільського району Микола Григоренко. - Вийшло так, що в 1941 році 22 липня німецькі війська просувалися швидкими темпами в сторону Вапнярки. Наше село, за словами очевидців переходило 5 разів з рук в руки. Рештки бійців Радянської армії були розкидані, розбиті. І пару чоловік залишилися в нашому селі. Коли 23 числа німці маршем йшли в сторону Вапнярки, було два німецькі офіцери, скоріш за все це були якісь великі чини, тому що вони їхали на білих конях, у білих печатках, фашисти навіть вистроювались в шеренги для того щоб привітати їх. І в центрі села залягли були наші два бійці, які дали автоматною чергою, напевне нерви не витримали, по цих німцях. Два офіцери були вбиті. Фашисти оскаженіли, зібрали усе село: і малих, і старих, зігнали на плац, для того щоб дізнатись хто розстріляв їхніх солдат. Почали допитувати, направили дула автоматів на невинних людей. Хто вбив? Люди мовчали, тому що самі не знали хто. Фашисти тоді почали палити хати. Два хлопчики стояли в цьому натовпі, вирішили бігти, але вони пробігли пару метрів і їх зупинила фашистська куля. І тут з натовпу жителів села вийшов Олексій Миронюк і починає на німецькій мові звертатися до німців і благати, що люди ні в чому не винні, відпустіть їх будь-ласка. Німці були шоковані, тому що на українській землі зустрічають людину, яка вільно володіє їхньою мовою. Олексій впав на коліна, довго благав і все ж таки фашисти змилостились і відпустили людей по домівках. Він переконав їх в тому, що мешканці беззбройні, ніхто з них не мав намірів стріляти і ніхто не вбивав цих офіцерів. Після чого німці призначили його старостою села. Він був прекрасною людиною за словами очевидців. Він був прекрасним спеціалістом, майстром, дуже добре розбирався в техніці.

- А сам Олексій Миронюк хотів був старостою?

- Він не те що хотів, просто люди повірили йому. Кажуть, що він дуже допомагав партизанам, вони були тут у Крижопільському лісі і він був зв’язковим між партизанами і жителями села, які йому довіряли, передавали харчі туди. Влада мінялася, на зміну німцям прийшли румуни. На той час багато хат погоріли в селі і румуни давали будівельний матеріал. В селі знайшлася така людина, яка захотіла за цей рахунок побудувати собі нову хату. Він підійшов до Миронюка, як до старости, а той йому відмовив. Тоді той чоловік підпалив собі хлів і прийшов як погорілець, мовляв дайте мені матеріал як погорільцю. Олексій відмовив, сказав, що спочатку побудуються ті кому потрібно, потім будеш будуватися ти. Ця людина затаїла зло на Миронюка і коли прийшли наші війська, здав його їм як старосту, який прислужував німцям. Один з молодих офіцерів виманив обманом Олексія за село. Сказав, що наші війська ось тут знаходяться біля лісу, поламалася автомашина і потрібно відремонтувати. Кажуть що ви хороший спеціаліст. Чи він боявся осуду односельчан, чи що, але таким чином виманили Миронюка і за селом біля лісу розстріляли. Навіть не давали щоб тіло забрали. Воно пролежало аж до самого вечора, лише потім люди забрали і поховали старосту.

А встановити пам\'ятник Олексію Миронюку у Високому хоча, на жаль, і посмертно, вдалось завдяки проведеній пошуково-дослідницькій роботі місцевого вчителя історії Сергія Мотрука, який разом зі своїми учнями через більш ніж півстоліття після героїчного вчинку старости таки відновив історичну справедливість. І відтепер, щороку 9 травня на День Перемоги жителі села Високого усі гуртом йдуть до могили сільського старости Олексія Миронюка. Бо саме цьому героїчному односельчанину, кажуть люди, вони завдячують своїм життям.

Довідка.

Олексій Миронюк — учасник Першої світової війни. Під час одного з боїв у 1914 потрапив у полон до фашистів. Тривалий час працював на тваринницькій фермі, досконало вивчив чужу мову й вільно спілкувалася з хазяями, за що ті його навіть винагороджували. За роки, проведені у полоні, Миронюк добре пізнав життя ворогів, їхні традиції та звичаї. Здобуті знання і навички допомогли чоловіку успішно господарювати на своїй землі після повернення до рідної домівки. Він був активістом колгоспного будівництва, інженером та механіком. А от на фронт Великої Вітчизняної Олексій Анатолійович вже не потрапив. Йому відмовили в мобілізації через вже солідний вік.

ВИННИЦА.info