Як вінничани сто років тому прикрашали оселі до Різдва

У сучасному глобалізованому світі, як і в стародавньому античному, люди цікаві одне одному тим більше, чим більшу культурну відмінність вони мають і можуть її показати. Не вірите? Подивіться випуск теленовин увечері на свято Різдва Христового чи Нового року.

До об’єктивів камер усього світу потрапляє лише щось оригінальне, з національним колоритом. Китайський Новий рік ви запам’ятаєте через дракона на карнавалі та червоні ліхтарі, індіанські шамани Південної Америки одягнуться в стародавній одяг і влаштують шоу на березі океану.

Країни розвинутого Заходу вже намагаються вразити світ ілюмінацією, величезними ялинками на площах та різдвяними ярмарками, хоча, зважаючи на екологічну та економічну світові кризи, надмірне витрачання електроенергії мені особисто видається аморальним.

Та все ж, як гадаєте, чи зможе Україна привернути до себе увагу світового телебачення чимось оригінальним? І чи може Україна собі дозволити намагатися наздогнати країни Заходу в ілюмінації, коли на це потрібні великі грошові витрати?

Мало хто із сучасних українців знає, що наші предки з найдавніших часів і до початку ХХ сторіччя прикрашали свої оселі до різдвяно-новорічних свят настільки оригінально, що якби ми ці традиції відновили, то різдвяна відеокартинка з України за кілька років могла б стати знаним у світі брендом.

Для прикладу, короткий перелік різдвяних атрибутів українців, зафіксованих письмово у ХІХ-ХХ ст. в результаті кропіткої праці етнографів.

На покуті мають бути:

Стіл, покритий вишитою скатертиною.

Розквітлі гілочки вишні або яблуні — на початку грудня обрізали з дерева вишні кілька невеликих гілок, заносили до хати й ставили у посудину з водою біля вікна (воду міняти через кожні 2 дні, можна додати до неї цукру). Звісно, на вулиці в мороз можливо встановити лише штучне деревце розквітлої вишні у відрі з ґрунтом.

Дідух (сніп-рай, король) — конусоподібний сніп (фалічна символіка) із пшеничного колосся або соломи, прикрашений сухими квітами, стрічками, що в’язався, як правило, з трьох оберемків. Віктор Давидюк повідомляє, що в деяких місцевостях Дідуха на покуті обв’язували чоловічим тканим поясом або вдягали в чоловічу вишиванку і шапку (традиційну "козацьку") та перев’язували вишитим рушником-божником.

Плуг чи леміш від нього, сокира. Важливе культове значення мали як самі ці знаряддя, так і залізо. Виробники іграшок та ялинкових прикрас на наступні роки могли б виготовити ці предмети (плуг можна поєднати із запряженим волом).

Горщик з кутеюта глечик із узваром. До речі, гарячий узвар варто продавати на Хрещатику як традиційний різдвяний напій українців, та й кутю пропонувати туристам як різдвяну страву, разом з іншими 12-ма, а також "домашні" ковбаси та страви із свинини, адже до Різдва українці обов’язково різали свиню. Існує народна приказка: "Різдво без ковбас — як Великдень без крашанок".

Обрядовий хліб ("карачун", "василі") теж клали на покуті на горщик з кутею.

Вишита хуста під обрядовою хлібиною або на ній. Хуста (не плутати з жіночою хусткою) — вишите квадратне чи прямокутне полотно розміром десь 50 на 70 см — це винятково обрядовий атрибут, однією з основних "функцій" якого є завжди "супроводжувати" хліб.

Ложки для душ померлих.

Свічник-трійця — тристовбурний обрядовий канделябр українців. Хоча виготовлення таких підсвічників зафіксоване лише на Гуцульщині та Покутті, однак на іншій території України виготовляли обрядові свічки такої ж форми.

Прикраси для кімнати:

Різдвяний павук — це плетена із соломи або очерету складна повітряна конструкція з чотирикутників, яку підвішують під стелею. Від руху повітря павук крутиться.

Геометричні прикраси на вікна — із соломи робили ромби, трикутники, квадрати.

Різдвяні голуби — птахи, виготовлені з випорожненого яйця та кольорового паперу, з якого робили крила, просовуючи папір у дві дірки, зроблені в шкарлупі. Їх підвішували до стелі.

Їжаки — виготовлені з глини або тіста іграшкові фігурки їжаків, у яких колючки зроблені з колосків. Їх також підвішували до стелі.

Солома-"баба" — до початку Святвечора соломою чи сіном устеляли підлогу під столом, стіл під скатертиною, лави для сидіння, а на покуті з сіна звивали подобу гнізда, у яке потім ставили Сніп-рай, горщик з кутею.

Дванадцять дерев’яних полін, які необхідні були для приготування різдвяної вечері з дванадцяти страв, а за часів язичництва, очевидно, для розпалення громадою обрядового нічного багаття.

Лави для сидіння накривали сіном, килимами або рушниками.

Символом українського Різдва є також звичай колядування, у якому брали участь лише особи чоловічої статі, що пояснюється дохристиянським походженням цієї традиції: свято зимового сонцестояння мало виразно чоловічий характер.

Атрибути колядників — восьмикутна зірка на жердині, дзвіночки, ряджені.

Дана Вишнівська, Українська правда