Як вінничанам підготувати дитину до народження братика чи сестрички

Виховання дитини — це приємна проблема, яка не перестане бути актуальною доти, доки існує людство. Через період дитячих ревнощів проходять практично всі сім’ї, де є більше однієї дитини. Психологи та лікарі радять батькам заздалегідь підготувати старшу дитину до появи братика чи сестрички та докласти максимум зусиль, щоб старша дитина не відчувала себе поза увагою дорослих.

Розкажіть дитині – вона зрозуміє

Перед появою другої дитини батьки замислюються, як розповісти про це старшій. Що казати, чого не казати? Як переконати малюка, що батьки любитимуть його не менше, ніж до появи «маленького родича»?

У першу чергу потрібно залучитися обом: і  татові, і мамі – головним «винуватцям» події. Не слід приховувати від доньки чи сина, навіть, якщо вони ще зовсім малі, що мама вагітна і невдовзі буде братик чи сестричка. Також не варто відтягувати повідомлення аж до пологів, думаючи, що все само собою вирішиться. Це перший крок, який настроїть дитину на появу нового члена в сім'ї. 

Не вагайтеся, чи розповідати дитині усе як є. Придумайте розповідь про малятко, яке росте і розвивається  в  маминому животику. Нехай дитина погладить живіт, послухає рухи і у свій спосіб, так як дитина цього захоче, можна створити свій ритуал вітання з малюком, що сприятиме дружньому ставленню між дітьми.

Адже психологи запевняють, що повністю уникнути дитячих ревнощів практично неможливо. У такій ситуації варто заздалегідь запастися любов’ю та терпінням. Дитині потрібно частіше розповідати про майбутнього братика або ж сестричку, разом розмірковувати про те, як його доглядати.

Ще можна залучити дитину до приготування помешкання: прибирання, звільнення окремого місця для ліжечка новонароджуваного, підбір одягу та інших необхідних речей, батьки тим самим дають змогу активно переживати процес і бути його відповідальним учасником. При цьому син чи донька не залишаються відкинутими браком батьківської уваги, а відчувають свою важливість.

Існує безліч прикладів, коли батьки не надто серйозно ставились до того, аби повідомити старшу дитину про народження братика чи сестрички. Як наслідок — справжня агресія. Особливо гостро це відчувається у тих сім’ях, де різниця між дітьми 12-15 років.

Адже діти в більшості сприймають навколишній світ емоціями та вчинками батьків. Вагітна жінка має привчати свого первістка до того, що у нього буде молодший братик або сестричка, про якого потрібно піклуватись. У будь-якому віці дитині варто пояснювати, що коли з’явиться немовля, з ним потрібно буде ділити іграшки, солодощі...

Якщо ж дитині більше п'яти років, для пояснення того, звідки з'явиться братик чи сестричка, можна почитати з нею якусь із книжечок про сексуальний розвиток для дітей молодшого віку.

Навчіться дозувати увагу

Після народження другої дитини батькам варто навчитися дозувати увагу до обох дітей, не наголошувати надміру старшій, що ти вже велика чи великий. Усі діти повинні відчувати вашу любов і свою важливість, як би складно це не було. Тут допоможе планування, розпорядок дня (залежно від віку старшої дитини) так, щоб був час, як у тата, так і у мами для  старшої доньки чи сина.

Із появою маляти старшу дитину можна привчати до обов’язків з догляду за молодшою. Таким чином, первісток відчуватиме відповідальність. Однак, досить часто від дітей можна почути запитання: «Мамо, а кого ти більше любиш — мене чи братика (сестричку)?». У цю мить маляті важливо почути, що саме його люблять більше. Один татусь вигадав хорошу та повчальну відповідь: «Усі батьки дуже сильно люблять своїх діток. Але ти з’явився на три роки раніше, тому тебе ми любимо аж на цілих три роки більше!»

Якщо до новонародженого приходить багато гостей, приносять багато подарунків, то не  буде зайвим  і старшій дитині  зробити хоч невеликі презенти і постаратися, щоб гості цікавилися нею.

У переважній більшості, якщо діти виростають в середовищі любові, мають добрий приклад батьків, то вони легше призвичаюються до того, що є новий член у сім'ї.

Інколи можуть траплятися випадки ревнощів чи навіть агресії. У такій ситуації необхідно відразу проаналізувати свою поведінку, висловлювання, ставлення і спробувати виправити помилки, не акцентуючи уваги на негативах старшої дитини. Якщо ревність та агресія наростають і тривалий час нічого не змінюється, варто звернутися до спеціалістів і разом вирішувати проблему, не зволікаючи.

Варто і не варто…

Новину про те, що незабаром у неї з'явиться братик чи сестричка, дитині слід повідомляти найпростішими словами. Що якийсь час це дитя буде зовсім маленьким і безпорадним, буде плакати, просити їсти, лежатиме в колисці.

Не варто казати: «Тепер у тебе буде сестричка і ти будеш мати з ким гратися». Адже вдома з'явиться безпорадне немовля… І дитині буде незрозуміло, чому вона не може гратися з молодшим братиком чи сестричкою.

Точної дати, коли народиться малюк, вказувати теж не обов'язково, але дитину можна зорієнтувати в часі - наприклад, сказати, що це станеться восени чи наприкінці літа.

Ніколи не треба казати: «Тобі так  буде краще». Адже батьки не знають, чи зрадіє старша дитина і чи насправді їй буде краще з молодшим братиком чи сестричкою, особливо спочатку.

Тому краще говорити: «Ми будемо всі разом одне одного любити. Коли менша дитина трошки підросте - нам буде ще веселіше. Ми тебе любимо, а вас двох будемо любити ще більше».

Навіть у дорослих залишаються дуже травматичні переживання, якщо батьки колись їм сказали: «Так вийшло... Ми навіть не знали, чи тебе народжувати». Це настільки велика психологічна травма, що з нею люди згодом ходять на психотерапію роками. Іншу помилку батьки допускають, говорячи, що вони так хотіли дівчинку, так мріяли про бантики і сукеночки... Або кажуть, що дитина невчасно народилася, бо через неї мама не змогла закінчити інститут чи знайти роботу.

Якщо батьки розповідають, що народження чада було проблемою для сім'ї, то дитина в майбутньому так себе й сприймає - як тягар для інших. І не лише для батьків, а й для інших людей, які її оточують.

Різниця у віці - не проблема

Значна різниця у віці між дітьми загалом не є проблемою. Навпаки, старшій дитині-підлітку поява молодшої допомагає легше відірватися від батьків. У повноцінній сім'ї, де враховують інтереси дитини, з народженням молодшої старша отримує більше свободи. І лише тоді, коли їй потрібно, може звернутися по допомогу до батьків.

Однак якщо батьки невдоволені поведінкою підлітка, то одразу налаштовують дітей один проти одного, коли ще навіть не знають, чого чекати від молодшого.

Для дівчаток-підлітків може бути проблемою, коли мама змушує їх доглядати менших сестричку чи братика. Тоді через брата чи сестру у підлітка немає свого життя. А тоді, як правило, стосунки не складаються – образа заклалася в дитинстві, і саме через те, що батьки неправильно себе поводили.

Непросто можуть складатися стосунки між дітьми з різницею у віці один-два роки.

Коли народжується молодший, а старшому немає й трьох років, він сам ще потребує багато уваги. Три роки – це пора, коли маленькими кроками треба вибудовувати свою відстань із мамою, це перше від'єднання від неї. Воно само по собі непросте, а коли є молодша дитина, то старша ще не може зрозуміти як їй діяти.

Трирічна дитина, з одного боку, хоче бути хоч трішки самостійною, а з іншого, їй здається, що як тільки вона віддалиться від мами, та про неї забуде, бо зайнята молодшою. Тоді старша стає вередливою, неспокійною, часто і довго плаче, нічим не цікавиться. Теж хоче, щоб мама її носила, годувала, присипляла…

На думку психологів найкраща різниця між старшим та молодшим – чотири-п'ять років. Тоді й контакт між дітьми добре встановлюється, і кожна дитина встигає подорослішати.

Діти ж із меншою різницею у віці постійно конкурують. У них конкуренція закладена від народження. Часто їх одночасно віддають до школи. При цьому старший хоче почуватися старшим, хоч щось краще вміти робити. А молодший зазвичай від нього зовсім не відстає.

Нехай бабуся залишається бабусею

Після народження молодшого старша дітина нерідко може мати страх стати непотрібною батькам. Неуважні дорослі часом цей страх посилюють.

Нерідко бабусі, бажаючи допомогти, забирають до себе старшу дитину на тривалий час. При цьому, заохочуючи онука чи онучку пожити в бабусі, переконують, що тепер вдома не потрібно заважати, бо народилася інша дитинка, а їй потрібен догляд. А якраз цього робити не варто. Дитина, повернувшись додому, буде настільки настороженою, що взагалі не схоче відходити від мами.

Тому не варто відривати старшу дитину від радості в сім’ї через те, що народилася молодша. Народження малюка – радість для всіх. Можна разом і пелюшки поскладати, і в магазин сходити. Місця для всіх вистачить. Так, дитина може ночувати в бабусі, головне – щоб при цьому не було психологічного віддалення від батьків.

Звичайно, зараз більшість бабусь – молоді енергійні жінки. Вони встигли народити одну-дві дитини, материнський інстинкт у них ще присутній, енергії багато. І можливо, вони навіть підсвідомо конкурують із донькою чи невісткою. Вони розуміють, що не забули ще того, як виховувати дитину. А дехто навіть думає, що досвіду має більше, то чому б його не використати. Але бабуся має залишатися бабусею, а не стати другою мамою. Мистецтво бути справжньою бабусею полягає  в тому, аби мама і тато були впепнені, що саме вони є повноцінними батьками, а старша дитина не відчувала браку їхньої уваги.

ВИННИЦА.info