Як у Немирові «меценати міста» політику замість робочих місць каламутять

2 жовтня у найвідомішому районному центру Вінниччини панує тиша. Безстроковості акцій протесту проти керівника району Петра Михайленка, схоже, у її організаторів вистачило лише на півтори години галасу звезеними з різних областей «невдоволених немирівчан».

Тож, схоже принципом - «чим нахабніше брехня, тим легше в неї повірять» керуються ляльководи, так званих, «акцій протесту» проти голови Немирівської районної адміністрації - Яків Грибов і брати Віктор та Анатолій Кіпіш. Ці хмельницькі бізнесмени, з дуже сумнівною репутацією, колись стали співвласниками горілчаної компанії Nemiroff, завод якої розташований у місті Немирів і є основним роботодавцем та платником податків міста, району та області.

На початку 2011 року Грибов і брати Кіпіш почали конфліктувати зі своїми партнерами в компанії Nemiroff - сім'єю засновника компанії Степана Глуся. Старт цього протистояння відмінно пам'ятають працівники заводу Nemiroff. Близько 100 молодиків спортивної статури на чолі з Віктором Кіпішем тоді захопили виробничі майданчики, намагаючись таким чином утримати на підприємстві незаконно призначеного директора Юрія Сорочинського. Це призвело до майже двомісячної зупинці заводу, незаконним звільнень співробітників і збитків бюджету на суму близько 200 мільйонів гривень.

Відновив роботу завод тільки після того, як легітимний директор заводу Алла Глусь була відновлена на посаді, а бандити з території заводу були виставлені спецпідрозділом міліції. Після цього конфлікт перемістився до Росії, де Грибовим був захоплений офіс Nemiroff у Москві і зали судових засідань різних країн, а завод продовжував роботу. Мабуть, зазнавши невдачі в судах, хмельницький альянс Грибова і Кіпіш вирішив діяти перевіреними методами - обманом, підкупом та залякуванням, які їм дозволили увійти до десятки найбільших шахраїв України.

Знаючі люди підказали хмельницьким ділкам, що прикрити рейдерство можна за допомогою місцевої влади. А якщо ті категорично відмовляються від участі в подібних проектах і стоять на позиціях закону і порядку, то таку місцеву владу треба залякати або поміняти на «свою».

Першу спробу залякати Петра Михайленка, главу Немирівської райдержадміністрації, яка в замовних стаття Грибова і Кіпіш гордо іменуються «призупиненої акцією протесту», можна сміливо транслювати в гумористичних шоу. Тоді близько десятка «активістів» характерної зовнішності в центрі міста стомлено тримали пару плакатів, чекаючи вечора, коли вони зможуть поміняти зароблені таким чином гроші на пляшку пива в найближчому кіоску. Перший млинець видався грудкою, панове ляльководи! Але заощадили на бюджеті проведення акції і то добре.

«Знайдемо замість вас китайців, працюватимуть за тарілку супу!», - такими словами в 2011 році Віктор Кіпіш надихав працівників заводу. А в цей час Грибов в кожному інтерв'ю віщав, що перенесе виробництво в Росію. Протягом наступних двох років, зі скрипом, незважаючи на попередження Олександра Глусь, що це підірве довіру споживачів до бренду Nemiroff, розлив горілки в Росії був організований.

Ці цілеспрямовані дії краще всяких слів демонструють повну байдужість Грибова і Кіпіша до інтересів працівників заводу, адже таким чином, по суті, була скорочена третину заводських змін. Але і це не межа для хмельницьких горі бізнесменів. Їх мета - зупинити завод будь-яку ціну і таким чином «дотиснути» сім'ю Глусів.

В кінці серпня Грибову це вдалося, підконтрольні йому компанії зуміли заблокувати постачання склотари на завод, що паралізувало його роботу. І ось тепер наступна дія цього театру абсурду - так звані «акції протесту» проти Петра Михайленка із звинуваченнями в зупинці роботи заводу.

Мабуть Грибову з Кіпішем саме так бачився ідеальний сценарій - заблокувати роботу заводу Nemiroff, звинуватити в цьому сім'ю Глусів та місцеву владу в особі голови райдержадміністрації, під цим приводом спробувати змістити Петра Михайленка, паралельно поставивши на його місце «свою» людину, який в майбутньому прикриє їх незаконні дії. Інтереси працівників заводу в цій схемі відсутні зовсім, їх справа повірити завезеним з Києва, Білої Церкви та Хмельницького «активістам», які відпрацьовують свої винагороду, прийти на мітинги, а потім сподіватися, що Грібов не перевезе заводське обладнання абикуди до Башкирії, ближче до китайців, які працюють на тарілку супу.

Олексій Соколенко, для ВИННИЦА.info