Як подолати дитячий безлад

Цікавитися прибиранням дитина починає з малих років. Головне для мудрих батьків - не упустити момент і з самого початку не відбити у дитини бажання до прибирання

Бардак у дитячій кімнаті - а для багатьох українців і не в дитячій - знайома проблема для всіх, хто встиг обзавестися дитиною. І, варто визнати, в цьому українці не самотні. Соцопитування, проведені в різних країнах світу, підтверджують: майже 30% батьків регулярно скандалять зі своїми дітьми через безлад у домі й небажання прибирати навіть у своїй кімнаті.

Щоправда, відразу ж записувати дитину в безнадійні нечупари не варто. Вона розкидані скрізь речі може навіть не помічати. А все тому, що ділянка мозку, яка відповідає за розподіл послідовності дій, уваги й організованості, розвивається майже до 18-19 років. Тому проблема не тільки в тому, що діти не хочуть наводити лад (що, втім, і зрозуміло - завжди знайдуться справи цікавіші). Але і в тому, що вони просто не знають, як це правильно зробити.

Не упустити моменту

У розвитку дитини є періоди, коли вона сама починає все прибирати і розставляти на свої місця. Перший такий «прорив» настає у віці близько двох років, коли малюкові, з одного боку, хочеться проявити самостійність, а з іншого, він намагається у всьому наслідувати батьків. Років у чотири настає другий етап: у дітей прокидається почуття прекрасного, і вони прагнуть все облаштувати красиво і затишно. Щоправда, у батьків з цього приводу може бути своя точка зору (їм же потім усе це прибирати), але тут уже нічого не поробиш - вік такий.

У 7-8 років у дітей з´являються свої секрети, і вони знову прагнуть наводити порядок у своїх речах самостійно. І тут важливо не відбити у дитини бажання прибирати, навіть якщо вона робить щось не так. Крім того, фахівці попереджають: вимога тримати все на своїх місцях може загальмувати розвиток творчого потенціалу малюка, пригнічуючи його дослідницьку активність.

Найбажаніша звичка для батьків

 Вчити прибирати вчасно потрібно змалечку. З раннього малечку. А тому прибирання не зайвим буде вписати в режим дня, щоб воно стала не «зобов´язалівкою», а звичною процедурою, як миття рук або чищення зубів. При цьому сам список справ на день бажано складати разом із дитиною. Вона набагато охочіше буде дотримуватися режиму дня, якщо сама на великому аркуші паперу напише чи намалює свої обов´язки, серед яких буде і наведення порядку. Батьки ж повинні стежити за тим, щоб дитина ставилася до розпорядку дня серйозно. І обов´язково хвалити, якщо все зроблено вчасно і правильно.

Коли приходить «час У»

Переривати гру заради прибирання - не кращий спосіб привчити дитину до корисної справи. Тому що так вона почне сприймати її, як перешкоду до досягнення бажаного, а з часом і відверто ненавидіти. І, як наслідок, всіляко саботувати. Втім, якщо і після розваг дитина відмовляється за собою прибирати, то тут уже батьки можуть проявити і твердість: заховати іграшки днів на два, попередивши про це дитину. При цьому важливо не піддаватися на вмовляння, а то і шантаж (наприклад, у вигляді істерики) дитини віддати хоча б одну ляльку або машинку. Інакше вона відчує свою «владу» і прибирати так і не навчиться. До речі, перед тим, як повернути іграшки, не завадить домовитися про те, що після гри малюк таки прибере все на місце.

Давай удвох

Наказати дитині прибратися в кімнаті й піти займатися своїми дорослими і, без сумніву, набагато важливішими справами - це легко. Але, прямо скажемо, неправильно. Справа в тому, що дитина не зовсім уявляє, що таке прибирання: з чого його треба починати, як проводити і коли закінчувати. А тому не варто кидати малюка наодинці з безладом, оскільки ця, здавалося б, легка праця на самоті для нього може виявитися непосильною. Дитині буде легше розібратися в своїх речах, якщо поруч буде мама або тато. Завдання батьків - поступово і непомітно для малюка відсторонитися від цього заняття, а через деякий час похвалити дитину за самостійність.

Порядок наввипередки

Хороший виховний хід - перетворити прибирання в гру. Якщо в сім´ї двоє дітей, то між ними можна проводити своєрідне змагання: спершу зібрати речі, які знаходяться не на своїх місцях, а після розкласти їх у правильному порядку. У разі якщо дитина одна, грати з нею в прибирання наввипередки доведеться вже самим батькам. Але перед цим потрібно дати чіткі ввідні: ці речі повинні лежати там-то, ці - там-то, а починати краще з того-то й того-то.

Щоправда, як показує практика, в підлітковому віці такі «ігри» вже не спрацьовують, та й дитяча конкуренція за любов батьків, якщо дітей кілька, - і дитячі ревнощі разом з нею - теж дають про себе знати. Втім, на тинейджерів цей метод не дуже і розрахований, його мета - виробити звичку у молодших дітлахів.

Знай, річ, своє місце

У кожної речі має бути своє місце. І дитина про це повинна знати. Втім, про це мають пам´ятати і батьки: іноді дитячі речі валяються де завгодно тільки тому, що їх нікуди складати. А тому дитині потрібні і кошик для брудної одягу, і ящики для іграшок, і полки для книг. При цьому варто пам´ятати, що від дошкільняти вимагати занадто багато не вийде: зробити все, як того хоче дорослий, він просто не зможе. Так що нехай спочатку прибирає, як вийде. А підказати, як краще, завжди можна.

Найповчальніший приклад

Діти беруть приклад зі своїх батьків - це факт. І щоб дитина розуміла, що таке порядок, вона повинна спостерігати його день у день. А тому дітей слід активно - але, по можливості, в ігровій, а не примусовій формі - залучати до звичайного домашнього прибирання. Навіть найменшій дитині не завадить розповісти, що сміттю на підлозі не місце, дати потриматися за віник, показати, як потрібно підмітати, або дати «повозити» ганчіркою по підлозі. Зрозуміло, це не навчить малюка мити підлогу і підмітати, проте дасть йому можливість сприймати роботу по дому як невід´ємну частину повсякденного життя. Якщо, звичайно, не відбити у нього це розуміння численними батьківськими «не лізь», «не заважай» та іншими заборонами. Заборона знищує не тільки ініціативу, але і віру в свої сили. Тому ніколи не варто перемивати за дитиною посуд, перепирати речі й так далі, якщо вона зробила щось не так.

Ну, і останнє. Навіть якщо чадо після всіх мислимих і немислимих способів перетворити його на «чепуруна» не хоче прибирати - не варто зневірятися. За словами психологів, більшість людей приходять до усвідомленого бажанням жити в порядку лише з отриманням власної сім´ї та власного житла. А значить, доведеться почекати. Років двадцять...

Коментарі