Як аспірант із Вінниччини став воїном за покликанням

Нацгвардієць Олег опинився на фронті вперше ще у 2014 році. Мобілізований ніколи і не міг подумати, що доведеться знову взяти в руки снайперську гвинтівку. Олег сам аспірант. З початку великої війни чоловік став на захист батьківщини.

Історію військового опублікували на сторінці однієї з частин нацгвардії.

«Моя військова професія – снайпер. Відповідно у 2014 році мене мобілізували як снайпера. Я був єдиний снайпер на якого була поставлена задача саме тримати сектор і не допустити вхід на територію. Коли я вперше натиснув на курок і здійснив постріл, я наскільки боявся промахнутися, що зробив повторний контрольний постріл для того аби захистити своїх побратимів», - розповідає військовослужбовець.

З початку великої війни, гвардієць знову став на захист батьківщини. Вже тоді йому довелось опановувати більш сучасне озброєння. З військової частини Олег з підрозділом вирушив на Київщину. Потім були бої на Луганщині.

«24 лютого, 4 година ранку телефонний дзвінок, прибути у військову частину та отримати майно в розпорядженні командира і я ніколи не думав, що доведеться взяти зброю, як виявилось більш сучасну і виконувати задачі якісніше і холоднокровніше. Противник зайняв позиції на Житомирській трасі, поблизу Макарівського району. Наша група відсунулась на відбиття таких населених пунктів як Бузова, Северинівка, Ясногородка.

Моя задача була ліквідовувати противника. Коли їхали на бойову задачу, ми бачили, що масштаб руйнувань вражав. Ми витісняли ворога практично до Чорнобиля. Коли зайшли у звільнені містечка, із підвалів почали виходити люди, вони вітали нас, обіймали. В будинках не було ні води, ні світла. Люди виходили на вулицю, брали муку і воду і ліпили для нас вареники на відкритому вогні. Від цього стискалось серце, хотілося витіснити ворога з рідної землі. Далі ми поїхали на Схід. Ми навколо себе зуміли стягнути сили противника до 100 тактичних батальйонних груп. Не було такого дня або години, де б не проводився обстріл. Люди які тримали оборону – титани»,- говорить Олег.

Сім місяців гвардієць боронив рідну країну, поки не отримав поранення. Після лікування та реабілітації нацгвардієць знову повернувся до строю. Тепер ділиться набутим бойовим досвідом з іншими побратимами, які теж прагнуть стати професійними снайперами.

«Ми зберегли своїх людей, ми зберегли особовий склад. Повернулися під Лисичанськ на перегрупування. Довелося виконувати задачі по захисту особового складу від ракетних ударів. Ми зуміли зайняті більш основні висоти та тримали повітряну оборону. Повернулося внаслідок отриманого поранення біля населеного пункту Серебрянка. Були на реабілітації на Західній Україні, на відновлені. Після всіх цих процесів, вже стали у стрій, і продовжили службу із нашим батальйоном. Поранення навпаки додало більше наснаги повернутися, повернутися, щоб поділитися своїм досвідом. Я вже мав певну викладацьку діяльність і мені легко все вдавалось. Я зрозумів, що можна поєднувати реабілітацію разом із навчанням. Мрія витіснити ворога, закріпитися на кордонах, наших кордонах. Хочеться, щоб розуміння було в кожного, що перемога буде за нами, потрібно налаштовуватись на перемогу», - оптимістично підсумовує розповідь нацгвардієць.

Новини в зручному форматі в нашому Telegram-каналі – https://t.me/vinnitsa_info

Вінниця.info