«Впустити до серця, щоб відкрити нові горизонти»: Ірина Борзова об’єднує молодь, ламаючи стереотипи

Голова всеукраїнської громадської організації «Розвиток. Розвиток», вінничанка Ірина Борзова більше 8 років об’єднує молодь навколо проектів розвитку в сфері культури, освіти, творчості та інклюзії. Починалось все в 2011-у, з простого бажання – здійснити мрії дітей сиріт. З цієї ідеї з’явився перший благодійний проект «Долоні дитини візьми в сої руки». Потім, щоб дати можливість юним, молодим, талановитим вінничанам показати себе і отримати підтримку відомих людей був проект «Крок до мрії», який став одним з наймасштабніших дитячих фестивалів Вінниці. «Крок до мрії» дав старт відомим вже всій Україні юним зіркам телевізійних шоу: Даріни Красновецької – учасниці дитячого Євробачення від України, Тетяни Олексієнко – учасниці «Голос. Діти», Марії Гнатик – дівчинки з синдромом Дауна, яка стала переможницею міжнародного дитячого конкурсу краси INTERBRILLIANT WORLD Spring 2019…

Паралельно з’являлись та реалізовуватись нові ідеї та молодіжні проекти: Фестиваль Студентська весна, яка збирає тисячі студентів, «Регіональна Ліга Сміху», де молоді люди мають шанс вийти на телеекрани країни, «Що? Де? Коли?» - інтелектуальні змагання молоді.

Важливий напрямок діяльності громадської організації Ірини Борзової – інклюзія. За роки організовано велику кількість проектів спрямованих на розвиток інклюзії, доступності, підтримку людей з інвалідністю.

Ірина з дівчатами створила танцювальний колектив на візках та вперше в Україні вони зробили постановку інклюзивного спектаклю «Inclusion in Harmony» у Вінниці. Вперше в Україні, провели і показ мод за участі діток з синдромом Дауна. У Києві організували інклюзивний форум присвячений пам’яті Раїси Панасюк «Життя без обмежень». За підтримки Ірини Борзової видано збірку віршів «Повертайся живим», які написав хлопець в інвалідному візку Юрій Прокопенко.

Проведено і ряд благодійних проектів. Наприклад, в 2019 році проект «Жінка Вінниччини» зібрав понад 450 тисяч гривень на лікування 16-річного Артура Мельниченко і це лише в межах одного міста. Але творчість та благодійність не має меж, географія діяльності поступово поширюється на всю Україну.

- Ірино, як Вам, вдається об’єднувати людей навколо різних ідей?

- Мені подобається спілкуватись з дітьми, молоддю та бачити їх розвиток і успіх. В основі кожного мого проекту ідея – допомогти особистості реалізувати себе, щоб людина відчувала, що вона потрібна що її майбутнє залежить від її ініціативності, впевненості в собі, а не від фінансової спроможності чи індивідуальних особливостей. Насправді всі ідеї проектів належать людям. Головне почути, підтримати їх. Я створюю умови для реалізації ідей людей. Тому, можливо, проекти організовані мною мають успіх.

- Старше покоління завжди шукає місток до молоді. Як вибудувати цю комунікацію?

- Успіх будь якої справи це молодість помножена на досвід. Сьогодні сучасна молодь випереджає своїми ідеями, баченням, активністю та розвитком нас дорослих З молоддю потрібно спілкуватись, чути, підтримувати та співпрацювати. Мені інколи здається, якщо загубити місток комунікації з молоддю, то можна втрати реальність. Адже саме молодь народжена за часи незалежної України має патріотичний дух бачення розвитку країни. Вони вже сьогодні живуть за європейськими цінностями. Молодь це наше майбутнє. Тільки з ними ми можемо збудувати Європейську Україну. Мій місток комунікації з молоддю полягає в тому щоб не зацікавити їх, а зрозуміти, що цікаво їм та поєднати свій досвід та їх ініціативи.

- Чому для Вас важлива інклюзія?

- Інклюзія це норма життя. Не можна поділяти людей за вірою, національністю, статтю та за індивідуальними особливостями. Не має такого поняття, як людина з обмеженими можливостями. Вони не обмежені. В людей просто проблеми зі здоров’ям. Розумієте, діти з синдромом Дауна – добрі, талановиті, творчі, сонячні. Люди на візку - розумні, відповідальні, працездатні. Діти з аутизмом - спортивні та енергійні. Ми такі як вони. Просто ми всі різні та індивідуальні і в цьому наша сила. Розвиток інклюзії та доступності у всіх сферах вкрай необхідний. Не можуть люди з інвалідністю сидіти в чотирьох стінах. Я проти окремо створених шкіл, конкурсів, фестивалів, гуртків та подій для людей з інвалідністю. Я за спільні умови життя та розвитку для всіх. Багато спілкуюсь, співпрацюю та товаришую з людьми, які мають інвалідність і можу впевнено сказати, що нам є чому в них повчитись. Я захоплююсь їхньою силою волі, чуйністю, толерантністю, добротою. Вони мріють про життя без обмежень, а я мрію про включення людей з інвалідністю у всі сфери життєдіяльності. Щоб вони були разом з нами, могли навчатись, працювати, подорожувати та були активними членами суспільства.

- Чи маєте Ви досвід співпраці з міжнародними інституціями?

Так. Співпрацювала з ЮНІСЕФ в рамках проекту «Місто дружнє до дітей» Так як в першу чергу я жінка та мати трьох дітей, мене хвилюють питання безпеки, освіти, дозвілля, медицини, дотримання прав дитини. Батьки повинні також створювати гідні умови життя і розвитку дитини та разом з тим мати впевненість, що їх дитина дихає чистим повітрям, п’є чисту воду, що їй комфортно у школі та безпечно по дорозі додому. І, не дай Бог, якщо дитина захворіла, родина повинна мати можливість її вилікувати. Поки ряд проблем в нашій державі існує, але я вірю в краще і буду працювати над цими питаннями.

- Яке Ваше життєве кредо?

- Для мене родина ,робота та особистий розвиток - формула щастя та успіху. Любити і працювати, іншого шляху не має. Від думки - до слова від слова - до дії. Ми всі інколи помиляємось. І я теж. Намагаюсь аналізувати помилки, не повертатись до них, не опускати руки, вірити в себе та людей і рухатись своїм власним життєвим шляхом. Як кажуть, «дорогу осилит идущий».

Бажаю всім міцного здоров’я, благополуччя у родинах та головне віри в себе, близьких, родину та Україну. Все буде добре! БОРозвитОкзВами.