Вінниччина активно розвиває співпрацю з Естонією

Ідея прокласти місток дружби між Липівцем Вінницької області та Естонією належить депутату Липовецької міськради Миколі Обарі та президенту Асоціації українських організацій Естонії Володимиру Паламареві, який народився в Немирові, а виріс в Іллінецькому районі. Півроку тому делегація з Липівця на чолі з міським головою Миколою Майданюком побувала в естонському місті Йихві, згодом друзі з Естонії приїздили святкувати з липівчанами День Європи. Днями ж відбулась нова поїздка липівчан до Еестімаа (Країни естів) – не просто на екскурсію, а для збагачення досвідом та підписання партнерських угод.

Більшість жителів Естонії не стоять у чергах за довідками й рецептами, не ходять по магазинах, не голосують на виборчій дільниці, натомість роблять вибір вдома через Інтернет. Дізнатись шкільні оцінки дитини, заповнити податкову декларацію, перевірити стан рахунку, зареєструвати власне підприємство, отримати низку державних послуг - можна в електронній мережі. Не дарма Естонію називають електронною державою. Навіть колишній посол США в Естонській Республіці заявив, що Естонія є більш розвинутою країною з точки зору сучасних технологій, ніж Сполучені Штати… Отже, нам в естонців є чому повчитися.

Саме впровадження електронного урядування, досвід використання програми «Електронна школа» та активізація громадянської позиції молоді зацікавили активних липівчан, які під егідою Липовецького благодійного фонду громади розробили проект з обміну досвідом під назвою «Нова архітектура країни. Від нового покоління - для нового життя». Здобувши грант Благодійного фонду Богдана Гаврилишина, робоча група на чолі з міським головою Липівця Миколою Майданюком та головою правління міського фонду громади Миколою Обарою отримала змогу ознайомитися з напрацюваннями естонських партнерів. Та й гріх було не скористатись такою нагодою, адже в наших країн багато спільного, Естонія - одна з небагатьох країн Євросоюзу, в якій не стає на заваді мовний бар’єр (і ми, й естонці добре розуміємо російську). До того ж, липівчани мають в Естонії доброго друга і «власного посла» - президента Асоціації українських організацій Естонії Володимира Паламара, родинне коріння якого - з Вінниччини.

Серед офіційних підсумків візиту - підписання головою Липовецької міськради Миколою Майданюком та головою міських зборів міста Йихві Каарелом Пюргом протоколу про співпрацю в різних напрямках: щодо обміну досвідом в галузі місцевого самоврядування та управління міським господарством, вдосконалення водопостачання та системи очисних споруд, налагодження ділових контактів між суб’єктами підприємництва, влаштування спільних семінарів та виставково-ярмаркових заходів, розвитку культурної, освітньої та туристичної співпраці, обміну учнівськими, творчими та спортивними делегаціями тощо. Подібний договір про дружбу та співпрацю уклали і Липовецький благодійний фонд громади на чолі з Миколою Обарою та Асоціація українських організацій Естонії, очолювана Володимиром Паламарем.

До складу делегації також увійшли педагоги Тамара Обара, Світлана Слушна та Людмила Брицька (представниця молодіжного «Євроклубу»), юрист Наталя Собчук, працівник банківського сектора Юрій Войнаровський, секретар міськради Альона Лебідь та представник молодіжної ГО «Час» Катерина Радзівіл. Незвичним для липівчан видалося те, що міська влада Йихві («райцентру» району Іда-Вірумаа) не має власного приміщення і орендує офіс у торговому центрі. Також від представників міського зібрання Йихві гості з України дізналися, що перша згадка про цей населений пункт зафіксована в земельній книзі Данії за 1241 рік, що в Йихвіській волості нині мешкає 12 тис. 750 осіб (з них 11 тисяч - в самому місті), що найчисельнішою національною громадою тут є росіяни (6 тис. 274 особи), естонців у Йихві трохи більше 4 тисяч, білорусів 478, українців 387, є також по кількадесят фінів та вихідців з Кавказу.

Старійшина волості (мер) Тауно Вихмар та його заступник Велло Юхков розповіли про міське господарство та соціальну сферу, до якої, зокрема, належать дві гімназії, ПТУ, музичний та спортивний зали, 3 дитсадки, музична, спортивна і художня школи, школа за інтересами (колишній «будинок піонерів»), лазні, соціальний гуртожиток для осіб «у скрутних умовах», дім з догляду для літніх громадян тощо.

- У нас теж тривають дискусії про закриття дитсадків і гімназій, - каже Велло Юхков. - Адже дітей народжується менше. Проте ми написали грантовий проект на 1 млн. євро для побудови регіонального освітнього центру, одразу орієнтованого на спеціалізацію та вищу школу. Плануємо його відкрити у 2015-му. Ми ж не можемо змагатися з Китаєм чи Індією в дешевій робочій силі, тому необхідно, щоб в нашому регіоні люди могли заробляти не лише руками, а й головою…

Цікаво було почути і про міські проекти з розбудови проспекту і дорожньої розв’язки (переважно за кошти ЄС), і про те, що кошти на побудову нових дитсадків (на 120 місць, з окремими виходами в закритий прогулянковий двір для кожної групи…) з місцевого бюджету виділяються лише тоді, коли їх не вдається залучити з фондів ЄС.

Член правління установи «Розвиток промислових зон району Іда-Вірумаа» Теет Куусмік розповів про успішний досвід залучення іноземних інвестицій: держава передає цій організації ділянки «неугідь», до яких підводяться комунікації з тим щоб згодом передати інвесторам з правом забудови та використання протягом 99 років. Так постають переважно логістичні центри (оптові склади), адже район, як і вся Естонія, є своєрідним бізнесовим посередником між Євросоюзом та Росією: від Йихві до Санкт-Петербурга ближче, ніж до естонської столиці, до послуг інвесторів також естонські порти і магістралі, також росіянам вигідно розгортати тут свої виробничі потужності, щоб мати право продавати продукцію під маркою «Зроблено в Євросоюзі». До того ж фірмам з Російської Федерації зручно, прийшовши в якості інвесторів до ЄС, вести справи російською мовою, якою володіє більшість населення Естонії… Певно, й Україна, з огляду на її вигідне розташування, могла б мати неабияку вигоду від співпраці східних сусідів з Європою, якби й наші можновладці активніше вели державу євроінтеграційним шляхом.

Відвідали липівчани в Йихві також Центр підтримки підприємництва, де особливу увагу приділили досвіду розвитку туризму. Корисним для українців міг би стати такий факт: більшість сьогоднішніх інвесторів у свій час побували в районі Іда-Вірумаа як туристи.

У Талліні липівчани відвідали парламент Естонії, де дізнались чимало цікавого про роботу тамтешніх народних обранців (наприклад, що вони не мають помічників, а спікер та два віце-спікери парламенту переобираються щороку в березні), також передали подяку й сувеніри першому віце-спікеру парламенту Лайне Ранд’ярв, з якою вже мали плідну зустріч під час минулорічного візиту.

Також липовецьку делегацію прийняв Надзвичайний і Повноважний Посол України в Естонській Республіці Віктор Крижанівський. Посол ознайомив липівчан зі станом та перспективами розвитку українсько-естонських взаємин та запропонував організаційну й інформаційну підтримку в налагодженні партнерських зв’язків. Йшлося також про можливість участі представників міста Липовець у традиційному Сорочинському ярмарку, який українська громада Естонії влаштовує в місті Маарду.

Живим конкретним діалогом була розмова представників Липівця з віце-мером міста Сауе Рафаелем Амосом - юристом, фахівцем з впровадження європейських грантових проектів, головою комісії з геральдики Українського реєстрового козацтва Естонії (так, етнічні естонці теж беруть участь в українському козацькому русі, козацьким офіцером є і голова комісії з розвитку волосних зборів Йихві Калев Наур). Стане Липівцю у пригоді інформація пана Амоса про тонкощі підготовки та втілення європроектів з захисту довкілля, з утилізації сміття, з розвитку туризму, про програму «Електронна школа», досвід створення приватних дитсадків, про структуру самоврядування Естонії та про перші успіхи й невдачі у спільному залученні коштів за проектами ЄС в партнерстві з містом Козелець Чернігівської області... Справжнім шоком наприкінці перебування липовецької делегації в Естонії стала звістка про те, що серце доброго друга українців Рафаеля Амоса раптово перестало битися.

Зворушливою була зустріч з представниками діаспори та активом Українського реєстрового козацтва Естонії. Асоціація українських організацій Естонії та недільна школа «Надія» отримали в дарунок вишитий рушник від майстрині та вчительки Тамари Обари та добірку виданих у Вінниці книг, переданих Вінницькою письменницькою організацією.

Знайомствами та друзями збагатились учасники поїздки і в місті Йихві, і в Мустйиеській гімназії Таллінна (у ній діє клас із вивчення української), і серед організаторів міжнародного фестивалю «Північна зірка»… А на травень знову планується дружній і водночас діловий візит естонських друзів у рамках побратимської співпраці Липівця та Йихві.

Вінниця INFO