Вінничанин, який марив музикою, не може грати на гітарі через поранення в АТО

 Володимира Дригула мобілізували до зони АТО 10 червня 2014 року. Хлопець народився в м. Немирові Вінницької області, зараз йому 21 рік. Юнак розповідає, що у нього до мобілізації було бажання потрапити до наших бійців, підтримати їх та стати справжнім захисником держави.

- Як тільки розпочались жахливі події, які люди почали називати «війною», я зрозумів ,що повинен відчути справжній дух боротьби, був упевнений – це для мене, - розповідає хлопець.

Володимир з раннього дитинства займався грою на гітарі, створював власні музичні доробки. Але навіть його творчість не стала перешкодою до захисту батьківщини. У нього зовсім не виникало сумнівів.

- Гітара була моїм життям, кожного дня я старався удосконалюватись, придумував партії, мелодії, навіть, намагався писати текст для власних пісень. Звичайно, моя творчість було ще на початковому етапі і я розумів, що для того,щоб стати професіоналом мені потрібен час. Проте з дитинства я був вихований справжнім патріотом своєї рідної України. Як тільки з`явилась можливість поїхати захищати життя співвітчизників, гітара відійшла на задній план, - пригадує Володимир.

У зоні АТО хлопець перебував близько року, там він навчився чітко виконувати розпорядження командира, влучно стріляти та захищатись від противників.

- Останній рік змінив повністю моє життя, - продовжує. - Так, можливо, я не маю таких можливостей щодо моєї творчості, як були раніше, але я точно знав,що коли закінчиться війна я повернусь додому і буду працювати в десятки разів більше. З першого дня перебування у Пісках (там служив), у мене почали змінюватись погляди на життя. Мені хотілось віддати себе війні, принести якомога більше користі нашим українцям.

17 квітня, саме цей день, став болючим для нашого бійця. Володимир служив на передовій і під час стрілянини супротивників отримав важкі поранення в області ніг та пальців руки.

- Це стало справжнім ударом для мене в усіх відношеннях, - зізнається боєць. - Я розумів, що на теперішній момент більше не зможу служити у батальйоні, боронити державу, мені прийдеться покинути зону АТО. А ще виникали жахливі думки щодо продовження гри на моїй гітарі, адже пальці на руках були пошкоджені.

Володимира відразу ж відправили до Вінницького воєнно-медичного санаторію, де зараз він проходить курс  лікування та реабілітації. Лікарі кажуть, що отриманні травми вилікувати можливо, але для цього потрібно багато часу за зусиль, та перш за все, бажання юнака скоріш стати здоровим.

Молодий боєць впевнений в тому, що найближчим часом зможе повністю відновити свої сили, одужати та знову відправитись на війну.

- Я не хочу думати про погані наслідки. В моїх планах та думках тільки світле майбутнє, яке стосується мене і рідної України. Знаю, що рано чи пізно все закінчиться перемогою для українців.  Як тільки моє здоров`я прийде у норму, я знову стану на захист, готовий знову служити, навіть на передовій.

Зараз поруч з хлопцем його батьки та кохана дівчина.  Кожного дня вони відвідують Володимира, проводять з ним якомога більше часу, піклуються та  вселяють віру у світле майбутнє.

- Я вдячний їм за те,що саме у такий важкий час вони поруч. Навіть коли я вирішив їхати у зону АТО, родина мене підтримала. Мама відпускала зі сльозами на очах, але я пообіцяв їй,що обов`язково повернусь живим! Моя дівчини Тетяна деякий час навіть не розмовляла зі мною, але я зміг переконати її в своїх прагненнях поїхати в АТО, - каже Володимир.

Життя до війни у юнака було зовсім інакшим, але він не побоявся залишити найважливіше для нього та стати обороною для України. Його творчість, рідна гітара - це невирішене питання, хлопчина ще сам не знає як складеться його музична доля. Звичайно, бажання та віра у те,що віна закінчиться перемогою і він спокійно зможе продовжувати займатись музикою у  цілковитому мирі у нашій державі.

- Головне бути впевненим в тому, що нас чекає спокійне життя. Можливо це станеться через декілька тижнів, місяців,років, зараз важко сказати. Але те, що в Україні виявилась достатня кількість чоловіків – патріотів, які щодуху рвуться до перемоги – це вже явища, які мають великі переваги. З впевненістю кажу, що українські бійці – це народ з вірним серцем та справжнім вольовим духом.  Зараз головним є – віра у наші сили і тоді все буде добре для кожного з нас, - впевнений наш земляк.

"33 канал"