Вінничанин, який працював метеорологом, розповів про «кухню погоди»

Щодня, виходячи з дому, ми цікавимося, яка ж буде погода. Крім того, багато хто вірить у народні прикмети. Проте самі синоптики скептично ставляться до народних прогнозів на зразок «яке Стрітення, така й весна» чи «якщо півень на одній нозі, а ворона на двох…», адже, як фахівець, добре знає, що «кухня погоди» для нашого регіону розташована аж в Атлантиці. Як «робиться погода», розповів житель Вінниччини Олег Ігнатов, який колись працював метеорологом і «розстрілював хмари»

«Саме там, коло теплого Гольфстріму і холодної Ісландії, як правило, «закручуються» циклони проти годинникової стрілки і просуваються до нас під дією обертання Землі. Тому синоптики роблять довгостроковий прогноз, знаючи ситуацію над океаном і беручи до уваги попередні роки з аналогічними метеоумовами…», - розповідає Олег Ігнатов.

«Чому падає град? Тому що не встигає розтанути, поки долітає до землі. А не встигає розтанути тому, що дуже великий. Щоб з переохолодженої пари утворювались градинки, у хмарі потрібні ядра кристалізації. Структуру кристалічної решітки, схожу на лід, має йодисте срібло або йодистий свинець - так звані реагенти. От ми і доставляли ці реагенти в хмару, щоб збільшити кількість дрібніших градинок, бо дрібні встигнуть розтанути і випадуть уже дощем. Було два методи доставки реагента в хмару - ракетами або гарматами… Тобто насправді ми не буквально «розстрілювали хмару», а перерозподіляли в ній вологу на велику кількість ядер кристалізації - отак це називається по-науковому…», - пояснює колишній метеоролог.

Олег Ігнатов у 1972 році був направлений до Криму на посаду інженера-синоптика протиградового загону - видавати прогноз погоди на всю Кримську область. Потім він став командиром новоствореного воєнізованого протиградового загону і пропрацював командиром того загону з 1977-го по 1983-й роки. Потім перевівся у групу впливу на градовий процес, яка, керуючись даними радіолокаційних станцій, виробляла команди для вогневих пунктів.

У 1975 році всю синоптичну службу СРСР реорганізували в воєнізовану, бо в її розпорядженні були радіостанції і фактично бойові снаряди. До речі,  за словами Олега Ігнатова, у «протиградовому» снаряді стільки ж вибухової речовини, скільки і в зенітному, це ж, фактично, звичайна стоміліметрова зенітка.

«Ракета наша несла кілограм вибухівки, коли вона вже була порожня, розсіявши реагент, вибухала і падала на землю шматочками, не більшими за 5 міліметрів, щоб нічого не пошкодити… Потім розказували, що коли виник конфлікт в Нагірному Карабаху, там стріляли навіть із протиградових гармат та ракет, бо і Вірменія, і Азербайджан мали потужні протиградові служби - майже вся Вірменія була під протиградовим захистом, та навряд чи зараз у них це збереглося…», - розповідає фахівець 

Спочатку Кримська протиградова експедиція була підпорядкована Центральній аерологічній обсерваторії в Москві, потім Гідрометеорологічній службі УРСР. А в місті Нальчику, столиці Кабардино-Балкарської АРСР Росії, діяв Високогірний геофізичний інститут - в системі Академії наук.

«Ми до Нальчика часто їздили, це була наша наукова база - підвищення кваліфікації, семінари, обмін досвідом.., ну і вино там пили (посміхається). З усього Союзу збиралися ті, хто займався протиградовими роботами - починаючи від Киргизії, де захищали від граду посіви опійного маку, і до Молдавії. Далі на захід такими ж методами захищали свої території угорці, аналогічні ракети розробили югослави, а радянські установки купила навіть Швейцарія - комплекси «Облако», які спочатку були на базі списаних радіолокаційних станцій СОН (станцій орудійного наведення), перероблених для мирних цілей… Під нашим протиградовим захистом у Криму на початок 1986 року було понад 450 тис. гектарів - виноградники, сади, кукурудза, тютюн», - каже співрозмовник. 

У 1986-му Олег Ігнатов звільнився з посади керівника групи впливу і повернувся до рідного Липівця. Коли треба дізнатися прогноз погоди фахівець (перед тим як сушити сіно чи кропити картоплю) - дивиться на небо і читає його як книгу: «кумулюс німбус, кумулюс конгестус, кумулюс стратус…» (це латинські назви різних видів хмар). Адже небо - це ціла наука.

Галина Сегеда, ВИННИЦА.info