Вінничани освячують мед і розпочинають Успенський піст

Християни східної традиції сьогодні, 14 серпня, святкують Винесення чесного дерева Животворчого Хреста Господнього. В народі його ще називають Першим Спасом, Спасом на воді, Медовим Спасом, але найчастіше – святом Маковія.

Цього дня у храмах здійснюється чин освячення води і меду як подяка Богу за новий урожай.

Крім того, відсьогодні розпочинається Успенський піст, який встановлений перед великими святами Преображення Господнього та Успіння Божої Матері.

Успенський піст триватиме до 28 серпня.

Християнська церква 14 серпня вшановує сім святих мучеників – братів Маккавеїв (Авіма, Антоніна, Гурія, Єлеазара, Євсевона, Аліма й Маркелла), їхню матір Соломонію (чи Соломію) та їх учителя Єлеазара, які постраждали за відмову прийняти язичництво і прийняли мученицьку смерть.

Саме тому свято дістало ще одну назву – Маковія. Народ каже: де капала їхня кров, сходила велика полум'яна квітка, що одразу зацвітала, то і був мак.

З Маковеєм, як, власне, і з іншими шанованими у народі святами, пов’язано багато різних цікавих повір’їв.

Так, мами, що мали на той час синів-вояків, несли «маковійський букет» одразу до родового дуба (посадженого на честь сина), клали між гіллям, прив'язували червоною бавовною: «На тобі, дубе, за те, що мені любе, щоб сина кулька не взяла, щоб легко десь жив, щоб силу мав твою і твою міць. Даю тобі, а ти дай моїй дитині».

Також існував звичай на Маковея дарувати одне одному освячені макові голівки, щоб був мир і злагода між людьми.

Молоді мами, роблячи купіль для дівчинки кидали у воду мак, щоб хлопців було, як макового насіння, а синові перед першою купіллю осипали маком голову, щоб у майбутньому був багатим і вправним господарем.

Добре було визначати на Маковея місце для нової криниці — «сам Господь водичку на добру споживу благословить». З криниць виносили відром води до води великої (ріки). Виливши, перевертали на березі відро і зверху сідали, обернувшись спиною до течії, «щоб шкоди від повені не було».

На ріках хлопці катали на човниках своїх дівчат, осипаючи зібраний квіт, з яким на воду ступили, «щоб личко довго не в'януло». У деяких селах священик власноруч двічі ладаном обкурював криниці, «щоб відьми здихали» та чари на воді не приймалися.

Миром, громадою сусідні села сходились на межі, обмінювалися калачами, бо Бог товариськість любить та щоб сусідські парубки не билися.

У Києві майже до ХХ сторіччя існував звичай на Маковея йти до Дніпра святити воду. Все чоловіче населення на водосвяття обов’язково мало з’являтися у козацькому одязі. Цього дня люди купалися, щоб очиститися від лихої сили та запобігти хворобам.

ВИННИЦА.info, за матеріалами «Рідна країна», «ZiK»