Віктор Бронюк: «ТІК» на сьогоднішній день живе і працює у Вінниці. І ніхто звідси переїжджати не збирається

Група "ТІК" (Тверезiсть i Культура) стрімко увірвалася в український шоу-бізнес в 2005 році з єдиною нехитрою пісенькою. "Оленi, оленi, небрітi і неголенi ..." звучало на всіх радіостанціях, а хлопці в спортивних штанях з витягнутими колінами почали гастролювати по країні, збираючи стадіони. Соліст гурту Віктор Бронюк заради музичної кар\'єри кинув солідну посаду у Вінницькій міськадміністрації. За шість років музиканти підкорили українську публіку, випустили три сольні альбоми та дали сольний концерт у пафосному Палаці "Україна".

Віктора Бронюка, якому цієї суботи виповнюється 33 роки, можна чи не кожного тижня побачити в програмах на центральних телеканалах, а на 8 Березня вінницький «ТІК» завів публіку на «кварталівському концерті», переспівавши Олену Ваєнгу. І при цьому фронтмена групи не поглинула «зіркова хвороба». Він такий же простий і доступний - майже щодня їздить купувати харчі на вінницький ринок «Урожай» та відмовляється міняти життя у Вінниці на столичну прописку.

- Нещодавно ти їздив в Арабські Емірати. Це була поїзда на зимовий відпочинок?

- Ні. Ми знімали кліп на нову пісню, яка називається «Абонент». Він був зроблений за безпосередньої участі нашої групи - ми були задіяні у підготовці сценарію та основних зйомках, який готував відомий вінницький фотограф та наш друг Юрій Білошкурський. Це, до речі дебютна його робота у якості режисера.

До речі, цю пісню я почав писати ще по дорозі на «Таврійські Ігри», коли «ТІК» ще не був учасником фестивалю, тобто десь у 2004-2005 році. Ми довго їхали машиною і в голову лізли різні думки, які я записував. Але довгий час ці записи не оброблялися. Минулого року, десь восени, я купив чергову книжку Сергія Жадана, де в один із віршів завершувався так: «На даний час абонент недоступний, Життя – це процес взагалі-то підступний». І я згадав, що такі слова, я вже колись записував у своїх нотатках. Причому із Жаданом ми ніколи не спілкувалися, хоча вона дивним чином співпала із моїми записами семирічної давнини. Після цього я знайшов старі зошити, доробив пісню і ми швидко її записали.

- А як виникла ідея переспівати пісню Олени Ваєнги, які ви виконали під час концерту «8 Березня у Великому місті», який організувала студія «95-й квартал»?

- Було все дуже просто. Подзвонили хлопці з «Кварталу», сказали, що вони готують до 8 Березня концерт, в якому будуть виконуватися пісні, на зразок того, як ми зробили «Чоловіче щастя» і запросили нас там заспівати. Я подзвонив своїй кумі Соні (Сотник – колишній виконавчий директор гурту – авт.), яка зараз працює директором однієї з найвідоміших радіостанції і запитав, яка пісня зараз найбільш рейтингова. Вона відповіла, що «впереди планеты всей» - Олена Ваєнга.

Зрозуміло, що переспівувати оригінал пісні Ваєнги ніхто не збирався, я переклав, вірніше адаптував пісню «Снова стою одна» українською мовою. Вийшла непогана композиція, яка отримала своє життя, і здається непогано була сприйнята публікою. Принаймні ми чули дуже багато позитивних відгуків щодо цієї пісні.

- У подальшому «ТІК» буде виконувати цю пісню під час концертів та запису нового альбому?

- Щодо подальшого виконання цієї пісні, то треба ще домовлятись, адже в Україні немає право власника на цю пісню. Зараз із російською співачкою ведуться перемовини і поки важко спрогнозувати, як вони закінчаться. Коли ми її готували, то не робили на цю піснею серйозної ставки, але після ефіру з піснею Ваєнги у нас почали запитувати, чи не будемо ми включати цю пісню у свій репертуар. Якщо з цього має вийти щось популярне, воно обов’язково вийде.

- А з самою Оленою Ваєнгою на плануєте заспівати?

Можливо і спробуємо.

- Чи є у Бронюка і його групи плани щодо Євро-2012?

- Плани є. Але вони, переважно стосуються не офіційних заходів. Існує одна річ, яка мені не подобається – роздача статусу «Друзі Євро-2012». А інші що, вороги виходить? Якщо нас запросять взяти участь у якихось офіційних заходах під час турніру, ми обов’язково візьмемо у них участь.

- А на футбольні матчі підеш?

- Ні, квитки на матчі купляти не збираюся. Я не є затятим фанатом футболу, і краще ці матчі подивлюся по телевізору у колі своїх рідних, або друзів. Хоча живе бачення матчу – це зовсім інша річ, ніж трансляція.

- 24 березня ти святкуєш 33-й день народження. Щось особливе на цей день вже запланував?

- На свій день народження нікого спеціально не запрошую. Вдома, ближче до обідньої перерви поставлю мангал і хто вважатиме за потрібне приїхати поздоровити – приїде, я завжди радий гостям. Я не розумію таких принципів, коли запрошують стільки-то осіб, спеціально детально планують, обирають кого запросити, а потім записують, хто прийшов…

День народження – це така штука, коли хочеться побути самим собою.

- Ти почав вести шоу «На коня» на телеканалі «2+2». Це новий крок у твоєї творчої кар’єрі?

- Це шоу я вже не веду, тому що керівництво каналу «2+2», не виконувало домовленості, які ми обговорювали. А коли люди не виконують взяті на себе домовленості, при цьому «включають пафос», нібито всі їм щось винні, то вести спільну справу з таким не маю бажання.

- А щодо інших шоу-програм, де ти почав з’являтися…

- Взагалі-то, я беру участь у багатьох шоу на телебаченні, але ще від багатьох пропозицій доводиться відмовлятися, адже просто не встигаємо. Нещодавно брав участь у програмі «Хто зверху?», де довелося доїти козу. Правда, спочатку доїти повинен був Віталій Козловський, але він сказав, що він та коза, це несумісні речі.

Нещодавно брав участь у зйомках передачі «Що? Де? Коли?» у якій ми обіграли команду політиків. Трансляція цієї гри запланована на католицьку паску, 8 квітня. У нас зібралася досить сильна команда – Кузьма (Скрябін), Потап, Валера Харчишин («Друга ріка»), Саня Положинський («Тартак») і Настя Приходько. І ми цим складом обіграли опозиційних політиків – Томенко, Катеринчука, Шевченко, Шкіля, тощо.

- Чи важкими були питання у «Що? Де? Коли?»

- Питання були різні. Найбільш важкими були запитання від школярів. Вони коли вчать, якусь тему можуть щось таке цікаве вичитати з енциклопедії і надіслати про це запитання на гру. Здавалося, ми всі грамотні та начитані, але доводиться так глибоко копати, що інколи волосся дибом стає. Політики у запитаннях не було.

- У тебе є пісня, в які є слова «Буде щастя! Гуляй, веселись, Сьодня Вітька при власті!». А сам Віктор Бронюк не збирається йти у депутати?

- Такі пропозиції лунають не перший рік. Але вони поки що надходять без будь-якої конкретики. Одна справа, коли такі пропозиції лунають «зверху», від «властьимущих», інша – від звичайних людей. Коли я приїжджаю додому в рідне село мене говорять: «от якби ти був нашим депутатом, то зміг би допомогти нашому селу, а так приїжджають раз на два-три роки дядьки з Києва за півгодини розкажуть, як ми з ними добре будемо жити. А потім ми залишаємося сам-на-сам із своїми проблемами, а «обіцяльників» бачимо тільки по тєлєку.

Коли таке чуєш, починаєш замислюватися над цим питанням. Адже це непоганий шанс щось змінити в житті людей на краще. Проте, я вважаю, що у любій роботі має бути відповідальність за те, що ти робиш. І депутатство – це серйозна робота, а не просто значок на піджаку і статус. Перш за все треба мати у голові відповідь – навіщо це тобі. Мені цей статус поки не потрібний, адже зазвичай ним користуються лише для вирішення власних питань.

- Чи не заважає тобі популярність. Особливо, коли ти вдома у Вінниці, наприклад, на базарі купуєш харчі?

- Ні. Я зараз майже кожний день ходжу на базар. Якщо вийти на «Урожай», то там мене майже всі знають, і я завжди спілкуюся із тими, хто там торгує. Дуже часто мені жаліються, що немає покупця, про інші речі. Мені постійно дають поради яке м’ясо купувати, не знаючи що я сам із села і добре розбираюся у цьому питанні, адже не одну свиню власноруч вигодував і знаю, як виглядає гарне м’ясо та сало.

Публічність вимагає певної відповідальності у багатьох речах. А загалом, все залежить, як ти ставишся до людей. Я будую відносини таким чином, щоб вони не заважали людям жити.

- Закордонний прорив «ТІК» планує у найближчій перспективі?

- Дуже багато є пропозицій, дзвінків з цього приводу. Але їхати за кордон таким величезним складом задля одного концерту, навіть у Росію, немає сенсу. Ми завжди граємо вживу, і якщо когось з музикантів «ТІКу» не взяти, то не буде того яскравого звучання, завдяки якому ми стали популярними.

Взагалі-то, у тій же Росії майже ніхто не виступає наживо. Минулого року ми мали грати у Москві на святі «Масленицы», і ми виявилися єдиними, хто вимагав живий «райдер» (умови та апаратуру для виступу – авт.). На нас організатори подивилися із таким подивом: «мовляв навіщо це нам, поставте фонограму і не париться». Але нам такі виступи не до вподоби.

- А як часто «ТІК» співає під «фанєру»?

- Під фонограму співали лише на зйомках, де задіяна величезна кількість артистів. Щось на зразок «Голубого огонька». Там, щоб провести налаштування апаратури під кожного виконавця треба дуже багато часу, який зазвичай на таких зйомках дуже обмежений. Це все одно не дає якісного звучання, але дуже затягує зйомочний процес, тому у таких випадках співаємо під фонограму. Більше ніде.

- Коли у Бронюка буде концерт у Вінниці?

- Кожен день нам пишуть, особливо через соціальні мережі запитанням – Коли ми будемо із концертом у Вінниці. Склад «ТІКу» на сьогоднішній день живе і працює у Вінниці, і ніхто звідси переїжджати не збирається. І ми завжди раді виступати у Вінниці.

Юрій Басюк, ВИННИЦА.info