Відкачували радіоактивну воду і зводили саркофаг – які завдання виконували вінницькі пожежники під час катастрофи на Чорнобильській АЕС

26 квітня 1986 року о 1 год. 23 хв. на четвертому енергоблоці Чорнобильської АЕС стався потужний вибух, який спричинив руйнування частини реакторного блоку і машинного залу. Виникла пожежа, яка перекинулася на дах третього енергоблоку. Майже одразу на місце аварії приїхали пожежники. Вогонь гасили до 5 години ранку. Проте, у середині самого четвертого блоку його вдалося ліквідувати лише 10 травня, коли більша частина графіту згоріла.

Після вибуху та пожежі утворилася радіоактивна хмара, яка накрила не лише території сучасної України, Білорусі та Росії, але й території багатьох європейських країн – Швеції, Австрії, Норвегії, Німеччини, Фінляндії, Греції, Румунії, Словенії, Литви, Латвії. За Міжнародною шкалою ядерних подій (INES) цю аварію класифікували за найвищим – сьомим рівнем небезпеки.

Директор Центру історії Вінниці Олександр Федришен в онлайн-лекції розповів, коли на місце катастрофи прибули вінницькі пожежники та яку роль вони там виконували.

Основними завданнями вінничан стали: гасіння і моніторинг лісових пожеж, відкачування радіоактивної води, відтягування зараженої техніки, будівництво саркофагу, патрулювання пустої Прип’яті...

Вінницький зведений загін протипожежної служби цивільної охорони потрапив на передову для боротьби з «мирним» атомом у травні 1986-го року.

Найбільш героїчні моменти – це гасіння пожеж у кабельному тунелі атомної станції і відкачування з реактора забрудненої води.

«Ми всі чули про подвиг водолазів, нещодавно президент нагородив живих учасників цієї операції по спуску забрудненої води. Цю воду пізніше відкачували пожежники і це якраз були працівники Вінницької пожежної охорони, в переважній більшості», - зазначає Олександр Федоришен.

Вінничани усували з місця аварії реактора пожежну техніку.

«Техніку, яка приїхала першою на гасіння. До неї боялися доторкатися. Звичайно, машини були «фантастично» радіаційно забруднені. І вінницькі пожежники відтягували цю радіаційну техніку від місця гасіння», - продовжує історик.

Згодом команда зведеного загону подавала воду для бетонування саркофагу. В липні і серпні 1987-го в Чорнобилі теж були загони вінницьких пожежників.

«Якраз влітку 1987-го, коли тривала ліквідація наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, два тижні цього відрядження отримав мій дідусь Микола Харченко», - пригадує спікер.

Вінничани здійснювали патрулювання пустої Прип’яті, де на той момент вже з’явилися мародери.

В наказах тодішнього МВС найбільше, окрім працівників київської пожежної охорони, відзначали вінничан, черкащан, чернігівчан і житомирян.

«Одного із шести канонічних пожежників звали Микола Ващук. Він був командиром відділення шостої самостійної воєнізованої пожежної частини з охорони міста Прип’ять. Навчався у Вінницькому пожежному училищі. Сьогодні в його честь названа одна з вулиць обласного центру», - додав Олександр.

За інформацією ГУ ДСНС Вінниччини, Вінницький зведений загін пожежників в складі 223 чоловік вирушив на станцію вже через 25 днів після аварії. Командував бійцями служби «101» Володимир Бабкін.

Читайте також розповідь історика: Чому в минулому вогнеборці носили довгі вуса, у Вінниці забороняли курити, а на Вежі був оглядовий майданчик.

Вінниця.info