Україна очима іноземців. Що здивувало американця, німця та йорданця у Вінниці та побажання до 30-річчя Незалежності

Люди, які народились, виросли, вчились та працюють в інших країнах, але хоч раз відвідували Україну, діляться враженнями. Україна нікого не залишає байдужим.

Одним подобаються краєвиди, інших вражає культура, і навіть українські корови. А хтось ностальгує за поїздками у вінницьких тролейбусах.

До 30 річниці незалежності України Вінниця.info підготувала бліц-інтерв’ю з громадянином США, Німеччини та Йорданії.

Ми запитали, які міста вони відвідували, які враження і що побажали б українцям в ювілей до Дня Незалежності України.

Майк Снаффер американський журналіст. Живе в штаті Іллінойс. Останні 30 років він працює на місцевих телеканалах у США.

Майк відвідував Україну двічі. В 2015 році був останній візит, під час якого Вінниця.info знайомила колег з Вінницею. Майк був учасником програми професійного обміну журналістами, яка фінансується Державним департаментом США та IREX.

- Які перші спогади про Україну?

Моя перша поїздка в Україну відбулась лише через кілька місяців після української революції 2014 року. Конфлікт на Донбасі тривав, і Росія щойно анексувала Крим. Тож усе, що я знав про Україну, було крізь призму тих подій.

Я англомовний, для мене було викликом просто читати вивіски, більшість з яких написано кирилицею. Я також почувався не на своєму місці, бо не розумів української. Я прилетів до київського аеропорту, який виявився меншим, ніж я очікував. Однак він був дуже чистим, сучасним та облаштованим.

Я відчував себе в безпеці, прогулюючись вулицями міста в Києві. Було дуже корисно мати перекладача, який працював з IREX, який був зі мною протягом мого 10 денного перебування у країні. Я побачив Київ як місто, що зберегло українську спадщину. Я пам’ятаю старі будинки, які потребують ремонту, поряд із більш сучасними будівлями. Я подумав: «Це місто з багатьма особистостями: Місто, яке шукає нового майбутнього, місто, що пишається своєю спадщиною, але місто все ще застрягло у своєму недавньому минулому».

- В яких містах України Ви побували?

Під час першого візиту я був у Києві, Полтаві, Охтирці та Сумах. Під час другої поїздки я побував у Києві, Житомирі та Вінниці.

В другій поїздці мені було набагато комфортніше і я знав, чого чекати. Під час свого другого візиту я дізнався набагато більше. Оскільки я працював з українськими журналістами, то більше зрозумів культуру.

Я також відвідав українську військову базу і побачив навчання. Це було унікальним, оскільки більшість «туристів» не мають права відвідувати. Для мене була велика честь взяти інтерв'ю у деяких українських військових командирів та солдатів.

- Що вас здивувало в Україні?

Для мене було незвично бачити худобу. Наприклад, корів, які гуляють вільно на полях біля доріг, які не за парканом. В юності я виріс у Техасі і працював на фермах. Але більшість ферм у США є приватною власністю. Більшість фермерів, які вирощують худобу, тримають її за парканом.

Я запитав, як українські фермери пускають свою худобу до доріг. Мій перекладач засміявся і сказав: «Українські корови розумніші за американських корів». Я відповів і сказав: «Ви, мабуть, праві».

- Які спогади залишилися у вас про Україну?

Мої найкращі спогади справді стосуються українців. Усі були добрі. Кожен з нас ділився та дізнавався цікаві особливості щодо культур один одного.

Я дізнався, що українці люблять їсти! Застілля часто тривали дві - три години. Більшість американців не влаштовують великих вечерь. Ми завжди поспішаємо і не витрачаємо час на спілкування. Мені дуже сподобалися застілля з моїми українськими друзями.

- Ваші побажання українцям до 30-річчя.

Я хотів би бути там, щоб взяти участь у святі. Знайте, що демократія постійно розвивається. Незалежно від того, чи країні 200 років (США) чи 30 років (Україна), ви ніколи не досягнете повного успіху. Це завжди боротьба. Тож моє побажання українцям продовжувати прагнути влади «народом і для народу». Обирайте лідерів, які ставитимуть свою країну на перше місце.

Україна - велика країна. І просто пам’ятайте, що в Україні дійсно розумні корови!

Мовою оригіналу

- What are your first memories of Ukraine?

This was my first time visiting Ukraine. It was just a few months following the 2014 Ukrainian revolution. The conflict in Donbas was underway and Russia had just annexed Crimea. So everything I knew about Ukraine was through the lens of recent events.

As an English speaker, it was a challenge just reading signs. Most are written in Cyrillic. I also felt out of place because I did not understand Ukrainian. I flew into Kyiv airport, which I found smaller than I expected. However, it was very clean, organized, and modern.

I felt safe walking the city streets in Kyiv. It was very helpful to have a translator, who worked with IREX, to serve as my tour guide during my 10 days in the country. I found Kyiv as a city that embraced Ukrainian heritage. I remember older buildings in need of repair next to more modern buildings. I thought to myself, «it’s a city with multiple personalities: A city searching for a new future, a city proud of its heritage, but a city still stuck in its recent past.

- Which cities of Ukraine have you been to?

During my first visit I was in Kyiv, Poltava, Okhtyrka, and Sumy. On my second trip, I visited Kyiv, Zhytomyr, and Vinnytsia.

With my second trip, I was much more comfortable and knew what to expect. I was over the culture shock I learned so much more on my second visit. Since I was working with Ukrainian journalists I was experiencing more of the culture.

I also toured a Ukrainian military base and saw the training. This was unique because most «tourists» are not allowed to visit. I was very honored to interview some of the Ukrainian military commanders and soldiers.

- What surprised you in Ukraine?

To me, it was unusual to see livestock, such as cattle opening grazing in fields next to roads with no fences. As a youth, I grew up in Texas and worked on farms. But most farms in the United States are privately owned. Most farmers who raise livestock have fences around the property.

I asked how Ukrainian farmers keep their cattle off the roads. My interpreter laughed and said, «Ukrainian cows are smarter than American cows». I responded and said, «you are probably correct».

- What memories do you have of Ukraine?

My best memories are really about the Ukrainian people. Everyone was nice. We each shared much curiosity about each other’s cultures.

I also learned Ukrainians like to eat! We had a lot of dinners and vodka! The evening dinners would often last two or three hours. Most Americans don’t have big dinner parties. We are always in a hurry and don’t take time to socialize. I really enjoyed the dinners with my Ukrainian friends.

- Your wishes to Ukrainians for the 30th anniversary.

I wish I could be there to share in the celebration. Know that Democracy is always evolving. Whether a country is 200 years (U.S.A) or 30 years (Ukraine) you never achieve complete success. It is always a struggle. So my wish to Ukrainians, keep up the pursuit of government «by the people and for the people». Elect leaders who will put their country first.

Ukraine is a great country. And just remember Ukraine has really smart cows!

21-річний Деніс Майєр з міста Бітігхайм-Біссінген в Німеччині.

До України приїздить щороку. Хлопець народився та виріс в Німеччині, а його батьки українці.

- Вперше я був в Україні, коли мені було 2 роки. З тих пір я щороку їжджу у Вінницьку область на Батьківщину моїх батьків. Мені з дитинства була привита любов до України. Батьки розповідали про Україну. В німецькій школі я завжди писав твори та реферати про Україну та про Вінниччину. І я завжди дуже хотів щоб як найбільше людей знало, яка це гарна країна. Перші враження які пам’ятаю - це мальовнича природа, безмежні поля, доброзичливі та привітні люди.

-У яких містах ви були і що вам у них подобається?

- Я був у Львові, Тернополі, Хмельницькому, Одесі та Вінниці. Кожне місто гарне по своєму. У кожного своя історія. Але Вінниця, як своя, найближча до серця.Дуже гарне місто, багато в ньому змін, багато зроблено для відпочинку людей. Сподобався фонтан, річка Буг, є чудові ресторани з смачними стравами. Можна дуже багато писати про Вінницю, але краще хто не був, побачити цю всю красу на власні очі.

- Які спогади про Україну у Вас залишилися?

- Я пам’ятаю чудових гостинних українців. Прекрасну українську культуру, гарну музику. Мені подобаються пісні Тарас Чубай, гурт «Тік» Віктор Бронюк, гурт «Океан Ельзи». Українська мова гарна співуча, яку до речі я вивчив сам. Прекрасний традиційний одяг (вишиванка -ред), який я ношу з дитинства з задоволенням.

- Що побажаєте українцям на 30-й рік Незалежності?

- Побажаю щоб країна процвітала, була сильна та непереможна. Щоб були завжди дружні та єдині і любили свою країну. Від щирого серця зичу всім здоров’я, щастя добра, достатку та миру, в ім’я соборної незалежності демократичної процвітаючої України. Добробуту й щасливого життя її народу.

З святом вас! Слава Україні! Героям Слава!

Мовою оригіналу

Das erste mal war ich in der Ukraine als ich 2 Jahre alt war seitdem fahre ich jedes Jahr in die Oblast Winniyzja In die Heimat meiner Eltern. Von kleinauf liebte ich die Ukraine meine Eltern brachten mir viel über die Ukraine bei. In Deutschland habe ich in der Schule meine Referate und Projekte stets die Ukraine und Winniyzja als Thematik gehabt ich wollte viele Leute wissen lassen was es für ein schönes Land ist.

-Meine Ersten Eindrücke an die Ich mich erinnern kann das ist die Malerisch schöne Landschaft die endlosen Felder und an die Gastfreundlichen und guten Menschen?

-Ich war in den den Städten Lviv,Ternopil Odessa und in Chmelniziki auf der Durchfahrt und Winniyzja. Winniyzja liegt mir am meisten am Herzen. Es ist eine sehr Schöne Stadt in der Sich viel verändert hat Es gibt viele Möglichkeiten sich zu erholen. Mir hat der Fontan und der Fluss Bug gefallen. Die guten Restaurants mit leckeren Gerichten Mann kann über Winniyzja sehr viel erzählen aber ich empfehle jedem der dort nicht war es mit seinen Augen zu sehen.

- In Erinnerung bleiben mir Die sehr gastfreundlichen Ukrainischen

- Menschen die Wunderschöne Ukrainische Kultur und die gute Musik mir gefallen die Lieder von Taras Chubay, TIK, Viktor Bronyuk Und Okean Elzy, die Sprache ist sehr schön ich habe sie selber gelernt. Und Die Schöne Traditionelle Ukrainische Kleidung welche ich auch schon in meiner Kindheit sehr gerne trug.

-Ich wünsche das die Ukraine aufblüht und Stark und unbesiegbar bleibt das die Leute immer freundlich und einig miteinander Leben Und das diese ihr Land lieben.

Vom ganzen Herzen wünsche ich euch allen Gesundheit, Glück, und Alles Gute außerdem Wünsche ich das es den Leuten an nichts fehlt und Frieden. Im Namen der Einigen Unabhängigen aufblühenden Demokratischen Ukraine Wünsche ich euch alles Gute und dem ganzen Volk ein gutes und fröhliches Leben Einen schönen Feiertag euch allen!

Slava Ukraini! Heroyam Slava!

Алаа, 28 років. Народився та живе в місті Ірбід Йорданське Хашимітське Королівство.

Працює лікарем. Навчався у Вінницькому національному медичному університеті. Одружений на українці. Виховують півторарічного сина. Живуть в Йорданії.

Я навчався в Україні, у Вінниці 6 років в медичному університеті. Це були найкращі роки. Я люблю Вінницю всім серцем. Це моє місто. Там моя душа, мій відпочинок і можливо там проведу старість. Там я зустрів кохану дружину, там можна сказати виріс, склав іспити отримав водійське посвідчення, купив першу машину, побачив вперше гучні весілля і похорони. Подорожував не тільки Вінниччиною, побував у Львові, Одесі, Харкові, Києві, Криму ще до анексії. Чесно кажу, українська природа це щось фантастичне. Ці дерева, річки, гори, пейзажі... Люди, які це щодня бачать, не помічають, нажаль. Сумую за цією красою. Сумую за українськими святами і щедро накритими столами. Сумую навіть за поїздками у тролейбусі. Зараз живу і працюю лікарем на Батьківщині, в Йорданії. Минулоріч я став татом, моя вінничаночка подарувала мені сина.

Я бажаю Україні до Дня Незалежності в першу чергу нарешті бути вільною і повернути всі свої території. Бажаю щоб кожен українець цінував свою українську природу, свою мову. Пишався, що моє українське коріння. Здоров'я, сили і оптимізму всім українцям. Бажаю щоб кожен українець мав таку зарплату, яка б дала можливість подорожувати країнами, але завжди повертатися на Батьківщину і пишатися нею і українським паспортом. З Днем Незалежності Україно!

Мовою оригіналу

درست في أوكرانيا ، في فينيتسا لمدة 6 سنوات في جامعة الطب.كانت هذه أفضل السنوات ، أحب فينيتسا من كل قلبي ، هذه مدينتي ، روحي هناك ،سأقضي شيخوختي هناك.هناك قابلت زوجتي الحبيبة ، هناك يمكنك القول إنني نشأت واستأجرت واشتريت سيارتي الأولى وشاهدت لأول مرة حفلات زفاف وجنازات .زرت لفيف ، أوديسا ، خاركيف ، كييف ، القرم.بصراحة ، الطبيعة الأوكرانية شيء رائع ، هذه الأشجار ، هذه الأنهار ، هذه الجبال ، هذه المناظر الطبيعية ... الناس الذين يرونها كل يوم لا يلاحظونها ، للأسف.افتقد هذا الجمال.أفتقد العطلات الأوكرانية والطاولات المعدة بحب و جمال.أفتقد اللغة الأوكرانية ، بل وأسافر عبر ترولي باص.

الآن أعيش وأعمل طبيبة في وطني الأردن.في العام الماضي أصبحت أبا ، أهدتني زوجتي منفينيتسا ابنا.

أتمنى، لأوكرانيا قبل عيد الاستقلال ، أولاً وقبل كل شيء أن تتحرر أخيرًا وأن تعيد جميع أراضيها.أريد من كل أوكراني أن يقدر طبيعته الأوكرانية ولغته. الصحة والقوة والتفاؤل لجميع الأوكرانيين.أريد أن يحصل كل أوكراني على راتب يسمح له بالسفر في جميع أنحاء البلاد ، ولكن دائمًا ما يعود إلى وطنه ويفخر به وبجواز سفره الأوكراني.

عيد استقلال سعيد يا أوكرانيا!

Новини в зручному форматі в нашому Telegram-каналі – https://t.me/vinnitsa_info

Вінниця.info, Анна Гаращук