У Ямполі Леніна замінили іншим улюбленцем Російської імперії

10 січня лідери Партії регіонів в Ямпольському районі і Вінницькій області Анатолій Комар і Іван Мовчан за участю переважно чиновників, районного і обласного активу регіоналів відкрили пам’ятник Богдану Хмельницькому в Ямполі.

Чому це сталося на Різдвяні свята? Може, хтось хотів провести аналогію – Ісус Христос – Спаситель людства, а Богдан Хмельницький - спаситель московського канонічного православ’я? А, можливо, просто в губернатора Вінниччини Івана Михайловича Мовчана не було часу в інші дні аж сюди, на край області і країни, приїхати? А, може, й він когось із Києва чекав, вичікував ще до нового року, але щось там у столиці з тим Майданом так довго впоратися не можуть, тому й не приїхали, не оцінили ні ідею, ні заслуги... Довелося їхати самому.

Зрозуміло, що пам’ятник освятив лише священик місцевої церкви канонічного Московського патріархату. Не католикам же чи «розкольникам» православного спасителя кропилом окропляти... Тому зробили вигляд, що ні католиків, ні вірян церкви Київського патріархату, а тим більше великої кількості протестантів в Ямполі і районі не існує. І закрили релігійну проблему...

Обидва голови говорили на відкритті переважно те, що і як говорять кожен день з екранів Віктор Янукович, Микола Азаров, Віктор Медведчук. Наприклад, І.М.Мовчан закликав «Об’єднуватися для того, щоб будувати майбутнє європейське нашої держави». Ніби й не було Вільнюської відмови і подальшої ганьби і нерукопотискання… Хто з ким має об’єднуватися – його партія з партією «Свобода», з «Ударом» чи з «Батьківщиною»? А, може, зі всім київським і іншими повсталими Майданами в ім’я християнської любові і рідної Вітчизни? Він не уточнив.

Зрозуміло, не сказав жодного критичного слова на адресу місцевих державних підлеглих і місцевої влади. Вони ж також переважно регіональні… «Переконаний, що тільки такий формат роботи…»,- неслася з динаміків його похвала організаторам дійства. «Я вдячний керівнику району за його ідею, за його позицію!..» За яку позицію, по відношенню до кого і чому? – теж зосталося за кадром… Можливо, він так дякував Анатолієві Комареві «за його позицію» щодо грізного свого опонента - народного депутата від нашого округу Оксани Миколаївни Калетник, яка не була присутньою на відкритті і цієї скульптури в місті?..

А ще він наголосив, що пам’ятник закладе «певну базу для культури майбутніх поколінь». У цих словах також дуже велика загадковість. Ніби до встановлення пам’ятника культурою майбутнього тут і не пахло, а ось зараз лиш, з його установленням, закладено певну базу її для нащадків.

Як це розуміти? А, може, він мав на увазі так званих «вандалів», які не раз тут тренувалися на пам’ятникові Леніну і хотів застерегти, щоб такого не було в майбутньому з Богданом Хмельницьким, який на цьому місці замінив Ілліча? Натякав, щоб майбутні народні месники були культурними? Є у нього підґрунтя для такої загадковості і тривоги, ой, є…

Справа в тім, що по всій Україні, де такі пам’ятники збудовані, як Леніну голову, у Богдана Хмельницького збивають, відривають булаву – символ гетьманської влади. Про це соромляться повідомляти і центральні телеканали, і влада. Багато разів ту булаву йому відбивали в Ковелі, наприклад. Про що писала нещодавно місцева газета «Волинь POST». Навіть у Донецьку булава Богдана Хмельницього була відірвана! І гетьман гарцював там, серед міста найбільших олігархів країни, на коні довго без булави. Аж до 2010 року. Коли до влади прийшов Віктор Янукович, змінив Конституцію і замахнувся на довге, якщо не сказати довічне, правління нами (як і Хмельницький колись Малоросією…) - булаву там швидко йому причепили знову...

«Сподіваюся, що цей рік додасть нам віри в себе, в свої сили і дасть можливість реалізувати усі соціальні ініціативи Президента України Віктора Федоровича Януковича, а також завдання голови обласної державної адміністрації Івана Михайловича Мовчана по реалізації програм розвитку економіки і суспільства», - говорив Анатолій Миколайович, і складалося враження, що в країні для нас лиш дві особи розробляють і приймають ті стратегічні програми розвитку, завдання, а наша доля - старанно реалізовувати їх мудрі накреслення...

Про історію створення пам’ятника Богдану Хмельницькому він не шкодував високих слів: «Сьогодні Ямпільщина вписує свою славну сторінку в літопис Поділля. До цього дня ми йшли довгих три місяці». (Пам’ятник Богдану Хмельницькому в Києві, наприклад, споруджували аж 28 років… вірні сини Російської імперії. А Ямпольські втнули всього за три місяці. Передовики!..).

У нас по селах кажуть: «Те, що скоро робиться, те сліпе родиться». І вже стихаря називають щойно відкритий пам’ятник заплямованим карликом. Бо зроблений він із неякісного плямистого каменю, із порушенням пропорцій тіла. А до всього ступні ніг видовжені, витягнуті вперед і нагадують мисливські лижі-снігоходи.

«Початок нового року знаменується відкриттям пам’ятника людині, яку справедливо можна назвати творцем і спасителем української державності…», - говорив Анатолій Миколайович перед натовпом в основному державних людей району, схожих і на нього самого, і на Івана Мовчана, і навіть на Віктора Януковича. До речі, про того «спасителя української державності» Тарас Шевченко казав, зокрема, таке:

«Амінь тобі, великий муже!

Великий, славний! та не дуже...

Якби ти на світ не родивсь

Або в колисці ще упивсь».

Цей вірш великого пророка українського народу і царі, і радянська влада однаково пильно приховували від українців, витирали з пам’яті. А тому й зараз чиновницький люд, який тіснився, щоб побачити губернатора за традицією, не знає їх. А якщо й знає ці слова, то вдає, що не знає, бо хто такий для них той Шевченко, він що їм зарплату дає?

Якби цей убивчий вірш Кобзаря хтось ненароком зачитав із трибуни, приміром, козаки, що сумирно стояли з коругвами біля батюшки, напевне, напустили б і на них міліцію…

«Богдан Хмельницький, вбачаючи в сусідній Молдові союзника в боротьбі за незалежність, прагнув, щоб поріднитися із правителем Молдови Василем Луполом шляхом одруження свого сина Тимофія з його дочкою Роксандою. В контексті тих подій Ямпіль став тим містом, через які відбувалися зносини України з Молдовою. (Нічого собі зносини – Василє Лупу був би позбувся життя і царства, якби дочку за сина Хмельницького не віддав… - В.К.)

«Саме з Ямполя Тимофій Хмельницький відбув із своїм почтом для заручення з дочкою Василя Лупола Роксандою.

І саме тоді Богдан Хмельницький зустрічав свого сина з невісткою на нашій землі», - промовляв Анатолій Миколайович із трибуни біля підніжжя Богдана Михайловича-Зиновія. Українські козаки двічі захоплювали Молдову і намагалися правити нею. Перший раз – козак Іван Підкова – рідний брат молдавського господаря Іоаона Воде Лютого (1577-78 роки), другий раз – Богдан Хмельницький. Підкова в результаті того завоювання втратив власну голову, а Хмельницький – власного сина… Обидва наші завойовники Молдови не принесли цим Україні ні слави, ні успіху. То ж чим тут пишатися?..

Серцевиною промови А.М.Комара були такі слова: «Вагомим кроком в історії національно-визвольної боротьби була Переяславська Угода, підписана Богданом Хмельницьким. Цей факт об’єднав два могутніх вільнолюбивих слов’янських народи, яких поєднувало сусідство територій, єдина православна християнська ідеологія. Саме ця спілка поклала край татарському панству та уярмленню українського народу ( результатом цієї спілки стало згодом, зокрема, введення кріпацтва в Україні, знищення Запорожської Січі, а відтак поневолення всього народу на довгі роки … - В.К.). Надихнуло українців на нове спокійне життя. Як наслідок спільної боротьби, значно збільшилася територія України за рахунок приєднання нових земель. (Як відомо, внаслідок Переяславської Ради Україна на століття не лише втратила контроль над своєю територією, а й своїх найкращих синів, на кістках яких Російська імперія возвеличувала своє майбутнє – В.К.).

Подібно до 15 мільярдів доларів. отриманих нещодавно Віктором Януковичем із Москви, з прицілом на президентські вибори 2015 року, Богдан Хмельницький в тих Переяславських так званих Березневих статтях теж найперше думав про себе. Домігся запису про те, що гетьман, а фактично він сам, мав обиратися в Україні (Малій Росії) пожиттєво. І гетьманив всупереч козацькому звичаю, без перевиборів, мало не десять років! По суті, узурпувавши владу, яку утримував на списах і шаблях Москви!.. Приблизно на такий термін, схоже, замахується і почесний голова Партії регіонів правити за допомогою Кремля. У них дуже багато спільного… Схоже, не збираються полишати цю владу і голови Партії регіонів в районі та області. Бо ж поставили пам’ятник не гетьману Сагайдачному, який організовував успішні військові походи на московського царя, а зовсім іншій людині…

Ось якими словами розпочиналися ті Переяславські угоди: «Б’ють чолом великому государеві, цареві і великому князеві Олексію Михайловичу, всеї Великої і Малої Росії самодержцеві і многих держав государеві й обладателеві піддані його царського величества Богдан Хмельницький гетьман Запорізького війська і весь мир християнський російський,... вони його царському величеству служитимуть во віки в усім, що їм государ повелить».

Ось чому з 1888 року в Києві зберігся до наших днів пам’ятник цьому «великому, та не дуже», ось чого його так поважали всі царі і генсеки, і тепер поважають російські неоімперіалісти… Після Переяславської Ради, до речі, таким був його офіційний титул: «Царь Малой России, великий князь Киевский й Черниговский». У цім титулі, як бачите, українським гетьманством уже й не пахло, а смерділо монархією, царством. І Віктора Януковича опозиція зараз часто називає правителем, який має майже царські повноваження. Схоже, і сучасні царі добре вміють наступати на ті самі історичні граблі…

Наголошував промовець, що завдяки тому, що у свій час Богдан Хмельницький зробив «доленосний для нашої країни усвідомлений крок…», «…саме об’єднаними зусиллями було досягнуто великих перемог на фронтах». «У результаті спільної боротьби проти німецького мілітаризму ми отримали державу, до якої долали такий тернистий, важкий шлях…». Отакої!.. Ну, що тут скажеш?.. Це ніби з доповіді колгоспного секретаря партійної організації часів розвинутого соціалізму. Думаю, Сталін, - великий засновник і здійснювач наших голодоморів, репресій, батько ГУЛАГу, який теж дуже любив Богдана Хмельницького, як і всі колишні, і теперішні російські імперіалісти, ввівши ще в 1943 році бойовий орден його імені, мабуть, дуже був би задоволений такими словами голови Ямпольської РДА...

«Творці монументу виявили творчу уяву. Вклали свою неперевершену майстерність», - говорив він так, ніби люди не бачили на власні очі ту наївну неперевершену майстерність перед собою...

Апофеозом промови прозвучало низькопоклонне: «Насамперед висловлюю щиру вдячність вам, Іване Михайловичу, за гарну пропозицію оновити центр міста… Сподіваюсь, що ми дали життя вашій ідеї». Що дали, то да-ли…

Цитувати інших менших начальників, що виступали біля підніжжя Богдана Хмельницького, просто немає сил, настільки високим був політ їхньої фантазії.

Про що вони всі разом не сказали? Скільки точно зібрали і скільки потратили грошей на скульптуру і площу? Хто і скільки конкретно вніс грошей? Скільки залишилося і куди вони підуть? При перерахуванні віх і постатей історії України не згадали борців за волю України часів перетворення України-Руси в Малоросію, рабиню, чорних століть московського рабства, в якому опинився наш народ після Переяславської Ради Богдана Хмельницького, часів Ямпольської республіки, Холодного Яру, героїчного нашого земляка, отамана УНР Семена Ільницького, президента Закарпатської України Августина Волошина, ОУН, УПА, шестидесятників, борців за незалежну новітню Україну часів В’ячеслава Чорновола, не згадали борців за справедливу, чесну і небандитську Україну, які масово стоять зараз вже другий місяць на Майдані в Києві, інших містах, побиті міліцією, тітушками, судимі несправедливими судами. При відкритті пам’ятника не було надано слово запрошеному єдиному представнику з Молдови (чим ще раз принижено молдаван) у яку, у свій час, здійснював той безславний військовий похід Богдан Хмельницький.

Перша радянська потужна хвиля увічнення Богдана Хмельницького в пам’ятниках почалася в УРСР в 1954 році, після смерті Сталіна, коли в Радянському Союзі відзначали 300-ліття Переяславської Ради. Друга, значно менша хвиля уславлення його в пам’ятниках прокотилася Україною в перші роки її незалежності. І незабаром стихла. Розсмокталася. Особливо тоді, коли появилися нові підручники з української історії в школах і вузах.

Схоже, тепер хтось дуже хоче ознаменувати час правління Віктора Януковича третьою хвилею, догодити могутньому правителю, навіяти виборцю переконання, що довічна узурпація влади, та ще й з натяком на передачу її у спадок, це не так вже й погано.

Жаль, що наших очільників нічому не вчить гірка доля Богдана Хмельницького, його синів...

Деякі ЗМІ вже повідомили, що в Ямполі Хмельницький посунув Леніна. Я б сказав по-іншому: в Ямполі збереженого Леніна підкріпили улюбленцем російської імперії Хмельницьким.

Василь Кізка, «33-й канал»

Фото автора