У Вінниці відкрили виставку про долю кримськотатарських сімей, які стали заручниками окупації Криму

20 сімей кримських татар, 10 з яких залишилися в окупованому Криму, а 10 нині живуть на материковій частині України і не можуть повернутися додому. Це художник, добровольці, підполковник міліції, жінка, яка шукає зниклого чоловіка, журналіст, поетеса…

10 березня у Вінниці відкрили виставку «Заручники окупації», присвяченій долі кримськотатарських сімей, які стали заручниками окупації Криму.

«Філософія даної виставки заключається в тому, щоб показати життєві історії цілого народу за допомогою фотографій, коротких записів. Ми обирали не тільки публічних осіб, але і простих людей, життя яких змінилося через окупацію Криму.

Хочемо дати більше інформації українському суспільству, систематично нагадувати, що Крим окупований, що він – невід’ємна частина, що там (в Криму – ред.) є люди, які боряться за свої території. Тому дуже важливо, щоб українці не адаптувалися до того, що Крим є анексованим і продовжували боротьбу за території, проявляли солідарність з людьми, які повернулися з Криму», – розповів Вінниця.info, Ескендер Барієв, голова Кримськотатарського ресурсного центру.

На вставці представлено 20 сімей кримських татар, 10 з яких залишилися в окупованому Криму, а 10 тимчасово проживають у різних регіонах України. На кожному стенді англійською і українською мовами написані історії сімей.

Асан Чапух, учасник національного руху.

«Асан Чапух – людина наймиролюбнішої професії. Він будівельник. Будував будинки, інші об’єкти нерухомості. Свій будинок у Кореїзі з видом на Ай-Петрі побудував власними руками. Після 2014 року найважчим для нього випробуванням було розчарування в оточенні, в людях, із якими він ще нещодавно дуже близько спілкувався, переживав радість та незгоди. Сам же він завжди поспішав на допомогу друзям, продовжував активну діяльність.

У 2017 році він був затриманий в рамках так званої «справи Веджіє Кашка». Внаслідок тиску, неодноразових голодувань у СІЗО, в нього стався інсульт. Здоров’я сильно погіршилося, йому було дуже складно говорити, пересуватися, але дух у нього міцний, у майбутнє Криму і свого народу він дивиться з упевненістю.

«Наша сила тільки в єдності. Лише об’єднавши зусилля та прагнення, ми зможемо подолати будь-яку труднощі. Мрію побити мою Батьківщину, мій рідний дім – Крим вільним».

Іса Акаєв, учасник АТО на Сході України.

«Іса Акаєв до переїзду на материкову частину України жив у центрі Сімферополя. Коли у березні 2014 року він побачив через своє вікно російський прапор над будівлею СБУ, то зрозумів, що треба виїжджати. Пан Іса в першу чергу хотів вивезти свою родину, але тоді ще до кінця не знав, куди саме.

«Коли один із наших активістів вивозив свою родину, у нього у Вінниці зламалася машина. І так сталося, що він залишився там», – ділиться спогадами чоловік.

Згодом кількість сімей кримських татар, що виїхали до Вінниці, значно зросла. На початку було важко. Помінявши три місця зупинки, вони оселилися у занедбаному гуртожитку під містом. Спільними зусиллями облаштували територію та зробили ремонт. але на цьому історія пана Іси тільки починається. Одразу після цього, у травні 2014 року, він за власною ініціативою відправляється на схід країни та стає на захист територіальної цілісності України. Мотивація – якнайшвидше повернутися в Крим.

«Я розумів, що чим швидше закінчиться війна на сході, тим швидше ми поїдемо до Криму», – пояснює Іса Акаєв.

Разом зі своїми побратимами він брав активну участь в боях заСавур-Могилу влітку 2014 року. розповідаючи про ті події, пан Іса докладно в голові перекручує та згадує кожен момент. Майже рік він захищав українську землю від російських загарбників. Після – повернувся у Вінницю, де продовжив займатися питанням облаштування та побуту своїх співвітчизників.

Сьогодні Іса Акаєв виховує дев’ятьох дітей. Разом зі своїми однодумцями він проводить у Вінниці різні пам’ятні заходи, дні національної культури, тим самим знайомлячи українців зі звичаями, традиціями, побутом кримських татар. Але чоловік ні на хвилину не забуває про свою Батьківщину – Крим, і вірить у якнайшвидше повернення додому. Поки ж він зі своїми близькими вимушено знаходиться на материковій Україні, мріє про етнічне селище кримських татар.

«Нам потрібно створити свій соціум, якби зберегти себе як народ – це наша головна мета», – каже він та додає, що дуже важливо передати наступним поколінням три складові – релігію, традиції та мову.

Іса Акаєв підкреслює, що «ми повинні відродитися як народ і відчувати необхідність один в одному».

Рустем Скибін, художник-кераміст, дизайнер.

«Рустем Скибін був одним із перших вимушених переселенців із Криму. Свою родину він вивіз із півострова у перших числах березня 2014 року – під час активної фази окупації.

«Це була моя громадянська позиція, мій культурний протест», – запевняє пан Рустем.

Вже через рік переїзду йому вдалося відкрити у Києві свою творчу майстерню «El-Cheber».

«Ми любимо свою Батьківщину, народ і культуру. Наше завдання – відродити ремесла кримських татар, зберегти і примножити духовне і матеріальне багатство нашого народу», – зізнається художник та додає, що своєю історією хоче показати позитивний досвід адаптації переселенця.

Пан Рустем охоче ділиться своїм професійним досвідом з молодим поколінням. Сьогодні у нього 5-6 учнів, яких він навчає гончарному мистецтву, етнографії, дизайну тощо.

Головний посил, який художник намагається донести своїми роботами – «Ми – кримські татари». Він переконаний, що черезкультуру кримські татари можуть заявляти про себе.

«Культурна дипломатія – дуже важлива складова боротьби. Якщо ми не будемо звучати, про нас швидко забудуть», – каже пан Рустем.

Наостанок чоловік зізнається, що мріє про «світ, який би дозволив розвиватися нам та майбутньому поколінню – дітям, при цьому не втрачаючи своєї ідентичності», а також про якнайшвидше повернення до Криму – місця натхнення та сил».

Ольга і Марк Шаймарданови, дружина та син зниклого в Криму Тимура Шаймарданова.

«26 травня 2014 року в окупованому Криму зник член громадської ініціативи «Український народний дім» Тимур Шаймарданов. Де він пропав і за яких обставин – невідомо, свідків немає. Весною того року він був одним із активних супротивників російській окупації півострова. Брав участь у проукраїнських акціях, займався волонтерством та допомагав українським військовим. Перед зникненням чоловік помітив, що за ним стежать. Він регулярно міняв житло. А в останньому будинку Шаймарданова новий орендар виявив прослушку. Правозахисники та активісти переконані: Тимура насильно викрали через його активну проукраїнську позицію на окупованому півострові.

«Перші місяці я була впевнена, що він знайдеться. Далі думки – ну от-от…, – обриває фразу Ольга Шаймарданова, – але нам важливо знати, що сталося і хто в цьому винен.

Після цих страшних полій жінка та син Тимура виїхали з Криму – залишатися далі було небезпечно і для них. Наразі вони мешкають у Львові. У Марка Шаймарданова – татові очі. Про зникнення рідної людини він згадує із сумом у голосі.

«Я пам’ятаю батька українським активістом. Він завжди придумував нестандартні рішення, вмів спілкуватися з людьми. Ми ходили в походи, часто гуляли разом… Залишилися тільки хороші спогади…», – ділиться Марк Шаймарданов.

Добре хлопець пам’ятає і день зникнення батька – того дня він мав забрати його зі школи, але Марк так і не додзвонився до тата…

Пані Ольга зізнається, що через всі ці події Марку довелося стати дорослим.

Сьогодні родина Шаймарданових вже звикла до життя у Львові. Марк ходить в одну із місцевих шкіл, грає на віолончелі, цікавиться комп’ютерними іграми та вчить польську мову, а Ольга працює в компанії, що спеціалізується на ісморті.

Чи вірить сім’я Тимура в те, що він живий? Так, звичайно. І чекають того дня, коли зможуть обійняти його».

Відвідати виставку можна у молодіжному центрі «Квадрат» ще протягом тижня.

Більше фото в слайдері.

Вінниця.info