У Вінниці відкрили експозицію присвячену вінничанам-воїнам полку «Азов», які загинули в боях за Україну

В обласному краєзнавчому музеї Вінниці відкрилася експозиція «Герої мого краю. Азов», присвячена пам’яті вінничан – бійців полку «Азов», які віддали своє життя у боях за Україну.

Про це повідомляє кореспондент Вінниця.info.

На стендах експозиції представлені матеріали про дванадцятьох жителів Вінниччини, які служили у полку «Азов» і загинули, виконуючи бойові завдання. Особисті речі воїнів, нагороди, фотографії для виставки надали родини загиблих.

В день відкриття на експозицію прийшли рідні та побратими загиблих воїнів, які розповіли про те, чому важливо зберігати пам'ять про захисників.

Автентичне оформлення цієї виставки здійснила молода, талановита дизайнерка Поліна Кушнір, заклавши в нього великий сенс. На війні за незалежність України загинув її чоловік…

«Хочу подякувати родинам хлопців, які тут зараз знаходяться, які знайшли сили прийти. І дякую всім людям, які прийшли вшанувати наших героїв. Я працюю з бійцями полку «Азов» по своїй справі, роблю оголошення про прощання, портрети, які мають тримати на похороні і це моя перша така велика робота. Я робила оформлення цієї виставки. І за весь цей час, коли я працюю з хлопцями, з їх рідними, з їх родинами, в мене виникає таке відчуття – наше я і не жива, і не мертва. Мій чоловік також тут є…

Я хочу сказати, що зараз місія родин загиблих – це продовжувати боротьбу не тільки зі своєї сторони. Кожен сам за себе, чи родина за родину. Тепер кожен з нас має право боротися за двох, за трьох, за чотирьох… за кожного цього хлопця, які зараз на стендах, чиї імена тепер назавжди в історії України. Я хочу сказати, що коли настане Перемога, а вона обов’язково настане, боротьба родин полеглих – продовжиться.

Тепер наша місія, місія всього нашого життя – це боротися за пам'ять своїх рідних, які віддали свої життя, свою душу, все що в них було. Майже без їжі, без води, без ліків, але один за одного, стоячи до останнього подиху. Стоячи до останньої краплі крові. Ми, всі хто зараз знаходиться в цій залі, маємо боротися так само, як боролись наші хлопці. І за живих, котрі зараз знаходяться в пеклі на передовій, і за полонених, які зараз знаходяться в пеклі, в російському полоні вже майже дев’ять місяців. Адже дуже багато бійців полку «Азов» досі знаходяться в полоні. Наша найкраща їм підтримка – це інформаційна підтримка. І я всіх закликаю боротися за цих хлопців», - сказала дизайнерка Поліна Кушнір.

«Нам не можна опускати руки. Тому що наші бійці боролися не за те, щоб ми це все просто так віддали. Нам потрібно завжди пам’ятати і цінити наших бійців. І надіюсь, що вони зараз будуть продовжувати нас захищати з неба», - сказала подруга бійця полку «Азов» з позивним «Вахр» Дарина.

«Ми повинні пам’ятати і ми повинні бути вдячні нашим бійцям, бійцям полку Азов, ЗСУ, ССО, всім підрозділам за тем, що ми можем тут зараз стояти. За те, що ми можемо жити і займатися буденними справами. За те що ми дихаємо, і за те, що росія зараз не тут… Ми обов’язково переможемо», - зазначила Аріна, сестра бійця полку «Азов» «Вахра».

Розповіли про полеглих героїв і побратими азовців.

«Багато цих бійців, які знаходяться на стендах, я знав особисто… Сім’ї «Мауса» я вдячний за те, що вони зберегли життя моєї дружини і в дуже важких умовах вони вивезли її з Маріуполя, і не тільки її. Дуже вдячний вам…

Думки про бої, про полон ніколи не покидають мене. Я прокидаюсь з цими думками і засинаю з ними. І постійно думаю, а коли? Коли будуть вдома мої друзі? І не було б такого дня, коли б я не згадував їх… Їм набагато важче ніж нам…

Ви маєте бути вдячними все життя цим хлопцям, які пішли боротися за Україну», - сказав військовослужбовець полку «Азов» Віктор.

«Ці хлопці, і ті, хто зараз нас захищають, вони всі знають заради чого це роблять, - каже азовець Назарій. - Не заради медалей. Ні. Це все буде потрібно тільки батькам, якщо нас не стане. Вони вибрали свій шлях, вони вибрали його заради вас. Вони не хотіли, щоб війна дійшла сюди. І вони всі молоді хлопці 20-25 років, вони могли просто створювати свої сім’ї і насолоджуватися особистим життям. Ходити по ресторанам, грати з дітьми, ходити на футбол…. Але вони вибрали свій шлях. Шлях Воїна. І ви маєте їм бути вдячними і розповідати своїм дітям про них. Вони Герої. По-справжньому Герої. Вони всі тримали зброю в руках до останнього свого подиху. Мені дуже боляче. Адже війна ще не закінчилася, а багато хто, вже розслабився. Повірте, хлопці там не розслабляються ні на хвилину. Вони зараз там, хто на передку, хто в полоні, всі вони роблять свою роботу, щоб ви і всі наші люди жили в Україні, під синьо-жовтим прапором. Ви маєте пишатися цим поколінням, яке захищає сьогодні вас».

«Це дуже складно пережити таке горе. Але ми всі тримаємось. І будемо вшановувати завжди їх пам'ять. Дякую їм, дякую нашим захисникам, які тепер захищають нас, та не пускають ворога йти далі», - сказала мама «Вохра».

«Я дуже прошу ніколи не забувати наших хлопців. Вони пішли заради нас. За те, щоб ми тут всі стояли. Вони сняться… Мам, я живий… вони всі живі. Вони ангели. Вони нас оберігають. Наш Денис приїхав з Польщі, домовився з дружиною, сказав, що іде на війну заради нас, заради дітей, заради всіх…Прийшов захищати нас, нашу Батьківщину… Вічна слава нашим синам», - розповіла мати загиблого героя.

«Я мати двох азовців. Один загнув на Азовсталі, другий зараз в полоні. В надважких умовах. І їх не хочуть відпускати. Вони стоять поперек горла росії… в Оленівці, в бараку були переважно азовці. Вони попали в пекло з пекла Маріуполя. І зараз їх обміняли лише вісім чоловік. І ще 700 чоловік наших азовців знаходиться в полоні в рашистської сторони. Але я хочу сказати, що наші азовці – це вмотивовані воїни, які свідомо знали, що вони йдуть захищати і вони ні при яких обставинах навіть не думали відходити і здаватися… Вони захищали всю Україну. Вони взяли вогонь на себе, відтягнули більшість російських солдат на себе…», - розповіла мати двох воїнів.

«Я мама «Мауса». Моя дитина вибрали шлях служити Богові. Він три роки провчився в семінарії. Але після Майдану… його думки змінилися. Його покликання. Він також вирішив служити людям, але в інший спосіб. Він підписав контракт і поїхав з полком «Азов» до Маріуполя. Після трьох років контракту я його спиняла. Я ж війни не бачила, завдяки своїй дитині. Я казала, сину, не має війни. Він каже: мамо, неправда. Війна є. Ти просто цього не бачиш…», - сказала мама бійця на псевдо «Маус».

«Я батько «Мягкого»… Він пройшов службу на Донеччині. Після закінчення контракту, ми просили його, продовжити цивільне життя. Але він казав, ну куди я вже піду, я військовий. І він пішов в Національну гвардію. Служив десь рік. А потім присилає мені каже, тато подивись, полк Азов. Я кажу, ти шо синок, це ж в Маріуполі, тисячу кілометрів від дому. Це ж зовсім інша сторона. А він казав, що такого полку більше не має ніде в Україні. І він поїхав… Був такий радісний, що його прийняли в «Азов»…, - розповів батько бійця на псевдо «Мягкий».

В пам'ять про всіх полеглих воїнів «Азову» під час відкриття експозиції запалили свічки, а кожен бажаючий, зміг залишити свої відгуки в тематичному журналі музею.

Вічна слава і вічна пам'ять всім полеглим захисникам України!

Більше фото у слайдері:

Новини в зручному форматі в нашому Telegram-каналі – https://t.me/vinnitsa_info

Вінниця.info