У Вінниці переселенець за власною технологією фарбує тканину для маскувальних сіток

З 10 ранку Андрій Бочкарьов уже нарізає тканину у волонтерському центрі. Чоловіку 67 років, запалу працювати задля перемоги у нього на цілих на 20-ть.

«Я народився в Киргизстані. В 1976 приїхав в Україну. Навчався в Дніпропетровському інженерно - будівельному університеті, на архітектора. Одружився на одногрупниці. З того часу 45 років ми з нею разом. Виховали двох дітей. Родина у нас дружна. Я працював в художньому фонді. Потім займався проектними роботами. В лютому, коли почув перші вибухи, майнула думка - це, мабуть, гроза. А потім все стало зрозуміло, рашисти напали на нашу землю. Я посадив сина в автомобіль і він поїхав на Вінниччину до родичів дружини. Ми ще деякий час залишались в Херсоні. Чули як горіла Чорнобаївка. А 28 лютого пізно ввечері орки увійшли в місто. З першого березня почалось життя в окупації. Вони зруйнували найбільший торговий центр міста. Розстрілювали людей. Я чув розмови, що біля ТЕЦ дорогою розстріляли жінку, яка ішла з роботи. Там поставили блок-пост. Син п’ять днів намагався забрати тіло. Вже наприкінці березня я прийняв рішення покинути окупаційний Херсон», - розповідає Андрій Бочкарьов.

Чоловік придбав автомобіль і допоміг виїхати з міста жінці з дитиною. Розповідає, що з гірким смутком покидав рідні стіни:

«На одному із блок-постів, рашист запитав мене: «Як справи?». І тут в мене увірвався терпець. Я кажу: «А ти сам подумай. Я ось покинув дім і їду, щоб втекти від вас, окупантів. Він не став нічого говорити. Вони зрозуміли, яке відношення місцевих до них. Так ми з дружиною приїхали у Вінницю до племінників. Згодом орендували квартиру і почали жити окремо. Я вирішив віддати свій автомобіль хлопцям на фронт і почав шукати волонтерів, які мені в цьому допомогли б», - говорить пан Андрій.

Згодом чоловік познайомився з волонтеркою Ольгою Дерновою. І почав плести сітки. У волонтерській команді про пана Андрія кожен відгукується з теплотою.

«Я шукав матрац, адже у нас на квартирі з меблями критично. Ольга мені в цьому допомогла. Я побачив, що люди плетуть сітки і теж вирішив, що можу допомагати і бути корисним, аніж просто сидіти, склавши руки. З 20 квітня я став волонтерити»,- каже Андрій Бочкарьов.

Чоловік помітив, що дуже бракує тканини зеленого кольору. Він почав думати, як її пофарбувати.

«Мій метод фарбування тканини доволі простий. Беруться фарби чи пігменти і клей ПВА. Все разом змішується. Потрібно на 30 літрів води десь кілограм клею ПВА. Віджимати тканину у розчині із фарбою теж потрібно вірно, щоб тканина не була суха і водночас, щоб не стікало занадто багато розчину. Я також провів ще один експеримент: взяв голубу тканину і пофарбував її жовтою фарбою і отримав бажаний зелений колір. Я відчуваю себе потрібним, і це додає сил, щоправда, дуже хочеться повернутися у рідне місто», - підсумовує Андрій Бочкарьов.

Новини в зручному форматі в нашому Telegram-каналі – https://t.me/vinnitsa_info

Вінниця.info