У Вінницю везуть мощі святої Анастасії Узорішительниці

30 травня 2011 року Вінницю відвідає визначна християнська святиня – мощі святої Анастасії Узорішительниці.

Про це повідомляє прес-служба Вінницької єпархії Ураїнської Православної Церкви Московського Патріархату.

Зустріч святині відбудеться о 10-00 біля храму Воскресіння Господнього.

Хресним ходом ковчег перенесуть у Спасо-Преображенський кафедральний собор. Опівночі у храмі розпочнеться Божественна літургія, яку очолить архієпископ Вінницький і Могилів-Подільський Симеон. Ранком о 8-00 мощі вирушать до Тернополя.

Загалом святиня, на прохання Митрополита Київського і всієї України Володимира, побуває у 15 містах, причому вклонитися їй зможуть не тільки у храмах, а й у лікарнях та в'язницях

Довідка. Анастасія походила зі знатної римської родини. Її батько був язичником, а мати – таємною християнкою. Аби навчити дівчину основам спасительної віри, доньку відділи на виховання святому Хрисогону. Він допоміг Анастасії пізнати Святе Письмо і наставив у житті за законом Божим.

Коли мати померла, батько силоміць віддав Анастасію заміж за язичника Помплія, чоловіка скупого й жорстокого. Зберігаючи обітницю дівоцтва, Анастасія постійно посилалася на невиліковну хворобу і таким чином уникла подружнього ложа. Таємно від чоловіка вона відвідувала тюрми, де у часи гонінь перебувало багато християн, і полегшувала страждання ув’язнених: годувала немічних, перев’язувала поранених, підтримувала й укріпляла знесилених.

Дізнавшись, що дружина допомагає християнам, та ще й витрачає на них великі гроші, Помплій замкнув Анастасію вдома і жорстоко знущався над нею. У листах до Хрисогона свята писала: „Чоловік мій... томить мене як противницю його язичницької віри у настільки тяжкому ув’язненні, що мені нічого не залишається, як тільки, віддавши дух Господу, впасти мертвою». Учитель, як міг, втішав мученицю і передбачив швидку смерть її чоловіка. Через деякий час Помплій дійсно загинув у морі під час раптової бурі.

Отримавши свободу, Анастасія повністю присвятила себе допомозі ув’язненим. Не тільки у Римі, а й у інших містах вона відвідувала тюрми, привозила невільникам їжу та одяг, давала стражникам гроші за поблажливіше ставлення до арештованих.

За цей подвиг її назвали Узорішительницею (та, що полегшує окови). Але якось начальник однієї з в’язниць дізнався, що Анастасія християнка і віддав її на суд правителю. Коли виявилося, що затримана має високе походження, її почали схиляти до відречення. Але Анастасія не зрадила своєї віри і після довгих вмовлянь та тортур жінку віддали на страту: прив’язали до чотирьох стовпів і спалили. Це сталося близько 304 року.

Неушкоджене вогнем тіло мучениці випрохала благочестива Аполлінарія. Вона поховала його у своєму винограднику, а коли гоніння на Церкву завершилися, поставила над могилою церкву. Через багато років мощі з великою шаною були відкриті і перенесені у Константинополь. Згодом часточки святині розійшлися по світу і тепер перебувають у Хорватії, Італії, Німеччині та на Святій Горі Афон.

Чесна глава великомучениці знаходиться у Салоніках (Греція). Постійним місцем її перебування є монастир святої Анастасії, заснований імператрицею Феофанією у 888 році. До цієї обителі приїжджає велика кількість паломників. Багато хто приходить заради хрещення – минулого року, наприклад, у монастирі охрестили 450 немовлят. За традицією, діти тут часто отримують ім’я Анастасія – якщо це дівчинка, чи Анастасій, якщо це хлопчик. У перекладі воно означає „воскресіння”.

За свою історію святиня лише двічі полишала обитель: у 1644 році вона вивозилася до Москви, і ось тепер прибула в Україну.

За молитовною допомогою до великомучениці Анастасії звертаються багато віруючих. Це дівчата й жінки, які носять ім’я святої, це сімейні пари, які не мають дітей, це недужі, скуті різними хворобами та немочами, це ув’язнені, котрі перебуваюсь у тюрмах, а також люди, що знаходяться у полоні гріховних залежностей – алкоголізму, наркотиків та інших.

Ігумен монастиря святої Анастасії, митрополит Мілітійський Апостол, каже що великомучениця чує усі прохання. Головне, щоб молитва йшла із глибини душі. „Звертайтеся до неї, як до живої, – радить владика, котрий супроводжує святиню. – Адже вона усе бачить і розуміє”.

ВИННИЦА.info