9 лип. 2013 15:05

Міністерством освіти визначений рейтинг вищих навчальних закладів за результатами їх діяльності у 2012 році.
У профільному відомстві зазначають, що національна система рейтингового оцінювання є складовою моніторингу вищої освіти, повідомляє Osvita.ua.
За визначенням розробників рейтингу, головними ознаками престижності університету є ефективні дії вищого навчального закладу, спрямовані на досягнення успішності, досконалості та конкурентоспроможності на ринку освітніх послуг та ринку праці, а також новаторство та вміння фокусувати зусилля на реалізацію та досягнення тактичних та стратегічних цілей.
Так, до Топ-10 Технічних університетів потрапив Вiнницький національний технiчний університет. У Топ-10 Охорона здоров’я – Вінницький національний медичний університет ім. Пирогова, а до Топ-10 Аграрних увійшов Вінницький національний аграрний університет.
Ключовим моментом є результативність діяльності університету, яка визначається якістю випускників та їх працевлаштуванням на ринку праці, професійною компетентністю та рівнем кваліфікації, конкурентноздатністю, мобільністю та захищеністю на ринку праці.
У профільному відомстві наголошують, що рейтинг Міністерства освіти і науки має певні особливості та відмінності, а саме: систему формують усі вищі навчальні заклади ІІІ-ІV рівнів акредитації, рейтинг формується на підставі первинної інформаційної бази, що надається суб’єктами ранжування, базується в основному на статистичних даних і підлягає контролю якості тощо.
Ранжування вищих навчальних закладів ІІІ-ІV рівнів акредитації здійснювалося за результатами їх діяльності та потенціалом 2011/2012 навчального та 2012 календарного років.
Сьогодні в системі вищої освіти України функціонують 199 університетів, 64 академії, 89 інститутів, 243 коледжі, 109 технікумів, 118 училищ та 1 консерваторія. До рейтингу 2013 року включено 304 суб’єкти ранжування. Результати рейтингу представлено за групами вищих навчальних закладів.
У Міністерстві освіти зазначають, що використання рейтингу сприятиме взаємному порозумінню і довірі між різними учасниками національних і міжнародних систем забезпечення якості та гарантує прийняття неупереджених рішень і висновків у процесах забезпечення якості вищої освіти на інституційному рівні.