Теорема Фалеса, або чому Янукович досі не призначив міністра культури

Зізнаюся чесно: я не пам’ятаю теореми Фалеса. До того ж їх є дві, цих теорем. То чому б я мав очікувати, що Янукович не забуде про існування культури?

Є в мене кілька друзів, які вкупі з Януковичем становлять безкрає поле тем для колумніста. Окремо друзі – нецікаві для цілого тексту (хіба текст мав би бути присвячений людській недосконалості), Янукович окремо – теж пожива переважно для криміналістів і політологів, а не літератора. Але ці два світи вкупі – чудово надаються для написання колонки.

Наприклад, є в мене один друг. І з ним вічно трапляються повчальні історії, які так і просяться у колонку про Януковича. Ну от: нещодавно він (мій друг, а не Янукович; зрештою, маю надію, що ви б ніколи й не подумали, що Янукович може бути моїм другом, свят-свят-свят!) прокидається після ночі алкогольних рекордів і бачить по своєму телефону, що вночі відбулося кілька важливих розмов. А про що говорили – не пам’ятає. Бере тоді мій друг, набирає набраний вночі номер і питає: «Слухай, я тобі вночі дзвонив, ми про щось говорили, може навіть про щось домовилися, але я нічого не пам’ятаю, можеш нагадати?». А на іншому боці відповідають: «Я теж бачив, що ти дзвонив і ми говорили, але я, чесно кажучи, був таким п’яним, що теж зовсім нічого не пам’ятаю». От і поговорили.

Так, підозрюю, і Янукович забув про існування культури. Як кажуть у народі: сформував уряд – гуляй сміло! І після новорічних перепоїв Янукович, майже як герой анекдотів про Штірліца, сидить за столом і думає: «Щось я забув, точно я щось забув…». Але ж і нагадати – нікому, бо всі його побоюються. Раз Дон не призначає – значить, так і має бути. Закони шахти і автобази суворі, Дон сказав – Дон забув (та й вік уже не першої свіжості, стільки, до речі, середньостатистичні чоловіки в Україні й не живуть).

Але я їхнього Президента (своїм його клавіатура не натискається назвати) не засуджую. Бо й сам багато чого непотрібного забуваю. Наприклад, зовсім не пам’ятаю теореми Фалеса. Поґуґлив – а їх, теорем, як виявилось, є аж дві. І я жодну з них не пам’ятаю. Просто вони мені не потрібні. Так і ВФЯ – забув про існування культури, бо вона йому не дуже потрібна, та й розуміє він її не дуже. Це нормально, не треба просту донецьку людину засуджувати чи зневажати. Хоча я нирку готовий віддати, щоб почути як Янукович відповідає на питання про теорему Фалеса. Уявляю це так: «Фалеса... – глибокодумно протягнув гарант. – Щось я десь чув, але вже не пригадаю… І не соромно вам про таке в Президента питати?!». І почервонів би, ну точно почервонів би!

Якщо ж уже зовсім серйозно, то той факт, що міністра культури досі немає, що уряд спокійно працює без міністра культури – просто підкреслює очевидне: культура нікого з донецьких вихідців не цікавить, ніхто цим не переймається і всерйоз її не сприймає. Тобто про неї взагалі забули. Думаю, якщо нагадати – спохватяться і нашвидкуруч когось призначать. Якогось чергового Фалеса.

Андрій Любка, Контракти