Суспільство сліпе до проблем незрячих вінничан

З нагоди Міжнародного дня сліпих директор департаменту адміністративних послуг Вінницької міської ради Сергій Кудлаєнко відвідав міжобласну загальноосвітню середню школу для сліпих та слабозорих.

Вінницька міжобласна школа для сліпих та слабозорих каменя на камені не залишає від стереотипу про те, що погані умови навчання можуть бути лише у сільській глибинці. Книжкові шафи та парти ще радянських часів та старенькі дошки – важко повірити, що такий «раритет» можна побачити у міській школі. Нехай вона і не зовсім звичайна: її учні усього цього бачити не можуть... Зате вони, як ніякі інші діти, мають тягу до знань, бажання вчитися. Тут нікому і на думку не спаде «сачкувати» на заняттях чи тікати з уроків, до навчання діти із вадами зору ставляться якось надто по-дорослому.

«Не можу погодитись із скромністю педколективу школи, вчителі кажуть, що умови навчання, зважаючи на те, якими вони були раніше, сьогодні цілком задовільні, а допомоги просять лише у вирішенні найголовнішого. Насправді ж ця школа потребує значно більше уваги як з боку держави, так і всього суспільства», - каже директор департаменту адміністративних послуг Вінницької міської ради Сергій Кудлаєнко.

Вінницька міжобласна загальноосвітня середня школа для сліпих і слабозорих діє при навчально-виробничому підприємстві УТОС. Це – єдиний середній навчальний заклад в Україні, що не має вікового цензу для своїх учнів: освіту тут здобувають як діти, так і дорослі, які втратили зір і яким вкрай необхідно, наприклад, освоїти систему Брайля. Навчаються у школі як зовсім незрячі, так і діти та дорослі із вадами зору – освоюють усі предмети за програмою загальноосвітніх шкіл, отримують атестати і свідоцтва державного зразка. Нині разом із заочниками, а це переважно люди старшого віку, школу відвідує 45 учнів.

«До нас привозять дітей із навіть із віддалених сіл. Але, впевнені, що в глибинці є діти, які, на жаль, навіть не знають про цю школу. Держава фінансує нам зарплату, на решту потреб шукаємо ресурси, як можемо. Ми дуже вдячні керівнику вінницького УТОС Георгію Удовику за надане приміщення і постійну підтримку: тут ми безкоштовно використовуємо 4 кімнати, не платимо ні за світло, ні за опалення. Але є проблеми, які не вирішити силами одного чи кількох благодійників. Так, ми дуже потребуємо допомоги специфічними канцтоварами. Це проблема не тільки нашої школи – немає спеціального паперу, дошок. Виробляються вони в Донецьку, коштує одна така дошка біля 300 гривень. Один підручник, виготовлений за системою Брайля обходиться більше ніж в тисячу гривень, комплект – понад 10 тисяч, до того ж, їх не так легко знайти, тому сьогодні ми переважно користуємось підручниками ще 1985 року», - розповідає завідувач закладу Людмила Приятельчук.

«Тим не менш, учні школи надзвичайно талановиті. Діти мають дуже велике бажання вчитися, вони тягнуться до всесвіту через знання. Хоча з підручниками у нас справді великі проблеми, адже випускається їх дуже мало і коштують захмарні гроші, але, нині, дякувати Богу, є багато аудіокниг. Новітні технології взагалі дуже допомагають незрячим жити повноцінним життям. Наприклад, є спеціальні програми для озвучування телефонів, є кілька людей в Україні, які займаються «прошивкою» цього програмного забезпечення. Є програми, що озвучують комп’ютер, мережу інтернет. Ми дуже зацікавлені у розвитку цього напрямку програмування.», - розповідає вчитель історії Леонід Кучерук. Він сам незрячий від народження, але успішно здобув вищу освіту, а про його феноменальні здібності, як то перемножувати «в умі» 15-значні числа, та енциклопедичні ззнання ходять легенди. 

Вражають вихованці школи не лише своїми знннями, а й мистецькими здібностями. 

«Діти дуже люблять працювати руками. У цих дітей дуже чутливі пальчики, вони усе виготовляють на відчуттях.», – каже асистент школи Світлана Недорізанюк і показує гостям ліплення, вироби з бісеру, плетіння, вишивки, виготовлені школярами.

У розмові з педколективом школи Сергій Кудлаєнко, запевнив, що як політик і громадський діяч, депутат обласної ради,  не залишить заклад поза увагою.

 «Це – єдина школа, яка дає можливість цим дітям навчатися, спілкуватися, інтегруватися в суспільство. Хотілося б, щоб про неї знали як у Вінниці, так і в області. Адже, якщо дитина живе на селі, зрозуміло, там немає такої можливості навчатися разом з усіма. Я вважаю, що цього не можна допускати. Тому ми будемо макимально підтримувати цю школу і популяризувати її роботу, поліпшувати умови навчання. Приємно, що діти хочуть вчитися, підтримують одне одного, а викладачі мають непереборне бажання робити зі своїх вихованців справжніх фахівців у тих чи інших галузях. Наше завдання, завдання всього суспільства – зробити так, аби ці діти змогли себе реалізувати», - сказав Сергій Кудлаєнко.

Сергій Маламура, для ВИННИЦА.info