Сторічний красень у центрі Вінниці

На нашій рідній землі є велика кількість цікавих та гарних місць, які слід відвідати. Запитайте себе чи достеменно відомі вам найпотаємніші і найкрасивіші місцини рідного краю. Щоб осягнути та збагнути усю земну кулю, необхідно починати з рідних місць, з рідної країни. Ми так часто не помічаємо того, що поряд з нами, але завжди прагнемо побачити те, що далеко від нас. Давайте починати з Батьківщини! Тому пропоную Вашій увазі подорож по Україні разом з «Вінниця Інфо» та компанією «Київстар». Компанія створила проект «Поділіться Любов’ю до України» www.iloveukraine.com.ua, де кожен має змогу поділитися власними враженнями щодо найгарніших та незабутніх місць на теренах України, виклавши свою розповідь та фотографії на спеціальному он-лайн порталі. Завдяки нам із вами тут буде багато цікавого про пам’ятки архітектури та історію, про дивовижні місцини з чарівною природою, про закутки, в яких ніколи не ступала нога туриста – про країну, яку ми усі дуже любимо!

На початку двадцятого сторіччя Вінниця відчула, що для повної відповідності поняттю про європейське місто їй не вистачає опери. Місцева еліта потребувала постійних компліментів і лише театр з його романтичною атмосферою міг задовольнити її запити.

 Зрозуміло, що питання організації громадського дозвілля обговорювалося не лише в приватних будуарах, але і в офіційних кабінетах міської думи. Її голова, пан Оводів, теж поділяв думку про необхідність театру та й визнаний вже світом архітектор - Григорій Артинов був готовий подарувати місту чергову новобудову, якій було призначено перемогти час.

 Із коштами також затримки не було. Місцева буржуазія могла дозволити собі пожертвувати їх на власні розваги. 30 січня 1910 року купець Зискінд повідомляв Вінницьку міську управу про те, що він готовий профінансувати будівництво театру.

  Виготовленням декорацій зайнялося одеське ательє  М.Басовского, що брало участь в оформленні Александрійського імператорського театру.

 Будівля театру була збудована і оснащена за 11 місяців. Загальні витрати на побудову і декорування театру склали 160 тисяч рублів. Вже в той час театр мав електричне освітлення, розкішні декорації, всілякі пристосування і світлові ефекти, окреме фойє, два буфети, вестибюль, касу, контору. Окремою особливістю для тих часів стали десять окремих вбиралень для артистів з дзеркалами і умивальниками.

  До 1917 року на сцені театру виступали виключно заїзджі актори. Але, всупереч гучним іменам заїзджих акторів, Вінниця бажала мати власну театральну трупу. І в 1933 році така друпа народилася, як повноцінний творчий колектив.

  В репертуар театру входили постановки «Фауст», «Євгеній Онегін», «Аїда», «Пікова дама», «Тихий Дон» та інші.

 Під час Великої Вітчизняної війни театр не припиняв свою роботу. Окрім названих п\'єс на його сцені ставилася українська і світова класика:, «Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці», «Фонтан Бахчисараю», «Катерина», «Циганка Аза», «Маруся Богуславка», «Хмара», «Назар Стодоля» та ін. При театрі працювала балетна студія. Ставилися великі концерти.

 Після великої пожежі 1944 року будівлі театру була необхідна серйозна реставрація. Вона тривала впродовж 1946—1948 років під керівництвом архітектора Д.Чорновола.

 1993 за ініціативою головного режисера театру Віталія Селезньова при Вінницькому музичному училищі ім. Леонтовича відкрито театральне відділення, яке готує акторів театру. За роки його існування 12 випускників поповнили театральний колектив.

 Приміщення театру розташоване в центрі міста на вул.Театральна, 13 із залом на 700 місць.

 Гостинні вінничани завжди привітно зустрічають гостей, тому ласкаво просимо! Але це не єдине місце в Україні, яке слід побачити власними очима. Якщо Ви знаєте, де також можна побачити цікаві та незабутні місця, куди слід їхати на екскурсії та маєте можливість поділитися своєю розповіддю, приєднуйтесь до нас та розповідайте про незвідану та чаруючу Україну всім за допомогою спеціального он-лайн порталу www.iloveukraine.com.ua

Поділіться Любов’ю до України!