 +8
  +87 квіт. 2016 09:40

Сьогодні, 7 квітня Православна Церква відзначає велике Дванадесяте свято – Благовіщення Пресвятої Богородиці. Це третє за значенням християнське свято після Великодня і Різдва Христового.
 В основі свята — «блага вість» архангела Гавриїла Діві Марії (звідси і Благовіщення) про народження у неї божественного немовляти, Спасителя роду людського. Головні мотиви цієї святої і неземної радості — це втілення Сина Божого, вшанування материнства і жіноцтва в особі Пречистої Діви Марії, це початок Спасіння роду людського.
Це свято було встановлене в глибокій древності – про нього достовірно відомо вже з ІІІ століття, але в різних християн звалося воно по-різному: Зачаття Христа, Благовіщення про Христа, Початок Спасіння. І лише від VII століття і на Сході, і на Заході його почали називати Благовіщенням Пресвятої Богородиці. 
Богослужіння свята Благовіщення сповнене урочистих, величних і радісних гимнів. Багато разів повторюється добре знане нам привітання Архангела: «Радуйся!» 
До 14 років Пресвята Діва виховувалася в храмі, а потім, згідно із законом, повинна була залишити храм, як повнолітня, і або повертатися до батьків, або взяти шлюб. Священики хотіли видати її заміж, але Марія оголосила їм про свою обіцянку Богові — залишитися назавжди Дівою. Тоді священики заручили Її з далеким родичем, вісімдесятирічним старцем Йосифом, щоб він піклувався про  Неї і охороняв Її дівоцтво. Живучи в Галілейському місті Назареті, в будинку Йосифа, Пресвята Діва Марія вела таке ж скромне і відокремлене життя, як і при храмі.
Після того, як Марія була заручена з Йосифом, з'явився до неї архангел Гавриїл і сказав: «Радуйся, благодатна, Господь з тобою» (Лк. 1, 28); «Зачнеш у лоні і породиш сина і назвеш його Ісус. Він буде великий і Сином Всевишнього назветься, і дасть йому Господь Бог престіл Давида, батька його, і царюватиме над домом Якова повіки та й царству його не буде кінця». Марія ж сказала: «Як же це станеться, коли я мужа не знаю». Відповів архангел: «Дух Святий найде на тебе й сила Всевишнього окриє тебе, — тим-то й Святе, що народиться, назветься — Син Божий. У Бога нема неможливого». І сказала Марія: «Я раба Господня, нехай буде мені по твоєму слові» (Лк. 1, 31-38).
Народні прикмети та традиції
На Благовіщення і птиця не несеться і кубла не в’є.
Зозуля тому й несе яйця в чуже гніздо, що колись вила кубло в день на Благовіщення.
Якщо яка-небудь птиця поспіль Благовіщенську заутреню або в цей день зівє гніздо, тоді віднімаються у неї крила на кілька днів, і вона не може літати, тільки бігати по землі розчепіривши крила. Цього ніхто не може бачити, крім відьми, яка тоді не літає, а сидить тихенько вдома.
Колись вірили, що на Благовіщення, як і на Великдень, сонце виходячи з-за гір грає.
Від Введіння до Благовіщення не можна порати землі, бо земля відпочиває, сили набирається, а від Благовіщення неможна працювати коло неї, бо в цей день Бог благословляє землю і всяке дихання. Бог вкладає голову в землю, щоб її розігріти і від того будиться вся живина, що спала у землі.
Випустити птиць в день Благовіщення вважалося честивим ділом. Колись люди спеціально купували пташок, щоб у цей день було що пускати на волю.