Сьогодні у вінничан почався Масляний тиждень

Сьогодні, 16 лютого, розпочинається Масляний тиждень, або так звана широка Масляна. Це свято на межі зими та весни було одним з найпопулярніших у слов’янській культурі.

Колодій, Масниця, Масляна, Запусти, Пущення, Сиропуст, Сиропусний тиждень, Сирна неділя, Бабське свято, Загальниця, Ніжкові заговини – такі, зокрема, назви мало тижневе свято в пору весняного пробудження природи, коли починався новий цикл залицянь і пошуків пари з метою продовження роду.

Стародавній Колодій збігався в часі із Сиропусним тижнем, останнім тижнем М’ясниць. Це останній, напередодні Великого посту, тиждень коли можна було справляти весілля. Цей тиждень у деяких регіонах України також називали Бабським тижнем, а Колодій, відповідно, Бабським святом. Протягом цього тижня чоловікам належало слухатися жінок і витримувати їхні збиткування.

Основною стравою на Масляну в багатьох регіонах є млинці, які печуть щодня з понеділка по неділю. Деякі дослідники вважають, що випікання млинців бере початок від жертовного хліба стародавніх язичників, де коло вважалося знаком Сонця. Млинці випікають із житнього та пшеничного борошна, з різних злаків – гречки, проса, вівса, роблять їх простими і з так званим припіком (із додаванням різних продуктів). До млинців подають масло, сметану, мед, малосольну рибу, оселедець, повидло, варення тощо.

Кожен день тижня має власні традиції. В понеділок влаштовують гуляння. У вівторок дівчата частують млинцями або варениками хлопців, а свекрухи приглядають собі майбутніх невісток. У середу теща пригощає зятя (певно, звідси походить приказка «до тещі на млинці»), а в п`ятницю в гості чекають на тещу, і зять має запросити її особисто.

У неділю гуляння завершують, сповідаються і просять одне в одного вибачення напередодні Великого посту, аби за 7 тижнів зустріти Великдень, очистившись і душею, і тілом.

В Україні «сирний тиждень», а в Європі – «карнавал»

Як розповідає Владика Роман, Митрополит Вінницький і Хмельницький Української Автокефальної Православної Церкви, в Україні кажуть «сирний тиждень», а «масляниця» - прийшло з Росії. «Масляна» – це тиждень до великого Посту. Згідно з церковним каноном, три тижні перед постом приготовляють християн до Великого посту.

За словами священика, починаючи з м’ясопусної неділі забороняється вживати м’ясо. А тиждень перед постом, так звана «загальниця» - дозволяється споживати м’ясо цілий тиждень, навіть в середу і п’ятницю, молочні продукти та яйця, і всі страви, які з цих продуктів можна зробити. Випікали млинці, варили вареники з сиром. Тому подекуди в Україні кажуть «Сирний тиждень, Пироговий тиждень» – той, який перед постом. Це такі звичаї подібні, як і в інших країнах Європи. В Європі кажуть «карнавал» – це означає «прощай м’ясо».

«Стараються повеселитися, і робили деколи всякі непристойності – їли, пили, веселилися, навіть деколи бійки влаштовувалися. Потім роз’їжджалися і належно готувалися до посту. Коли закінчувалась Сиропусна неділя і починався піст, то за царських часів всі м’ясні лавки закривали. Тепер, самі розуміємо, такого немає», - зазначає Владика Роман.

Залишилося дуже мало людей віку, які б пояснили значення цього свята

За словами завідувача навчально-науковою лабораторією з етнології Поділля Вінницького державного педагогічного університету імені М. Коцюбинського Тетяни Пірус, Колодій чи Колодка – дуже стародавній звичай, який має походження ще з дохристиянських часів. А термін цей з’явився, орієнтовно, в ХVI столітті.

«Коли звернемося до змісту цього свята сьогодні, то побачимо, що залишилося дуже мало людей літнього віку, які могли б пояснити значення цього свята, причини його виникнення. Напрошується питання: а от років через 50 будуть його відзначати? Варто його пам’ятати і відзначати, чи це було свято певного історичного періоду? Але у ХХІ столітті можемо сказати, що відгомін цього свята існує. Воно залишилося не тільки в спогадах, а й в приємних сподіваннях, що долучившись до його святкування, можна відчути насолоду від архаїчних традицій, вірувань і переконань», розповідає Тетяна Пірус.

Як розповідають бабусі, і як фіксують дослідники, коли після  закінчення польових робіт, в певний період осені, до дівчат не були заслані свати, хоча була надія на сватання й одруження, то парубкам, які мали б сватати дівчат, що були  «на порі», але не справдили сподівання батьків і  громади на створення сім’ї – чіпляли колодку. Щоб усі бачили, що це був потенційний наречений, але ним не став. Тобто вони мали нібито спокутувати оцю свою провину перед громадою. Сама громада в особі старших жінок втручалася в цей процес. Бачимо важливу роль жінки, яка  давала життя і могла вносити корективи в життя молодших членів громади. Старша жінка могла причепити таку колодку неодруженому парубкові, і він, як не дивно, не мав права її зняти, а повинен був відкупитися. Парубки мали щось подарувати дівчатам – стрічку, разок намиста – щоб цю колодку зняли.

Літні люди казали ще й таке: дівчина, якій подобався парубок і колодку з якого вона знімала, повинна була потім  «віддати колодку» на Великдень. Тобто існував звичай віддавання колодки на свято Великодня. Звісно, в різних селах було по-різному. Скажімо, дівчина отримала  стрічки чи намисто, хлопець їй подобався, у них були якісь наміри… Але він її не засватав. Ось дівчина і віддавала колодку, тобто дарувала йому писанки. Вони були замотані в невеличку вишиту хустинку, і бачити їх міг тільки цей хлопець. Коли він розгортав хустинку, то побачені символи на писанках – дві пари голубів або дві пари лебедів – означали «хочу бути з тобою в парі».

ВИННИЦА.info