Сьогодні Катерини - вінничанки ворожать на судженого

У народі 7 грудня вважалося справжнім жіночим святом. Дослідники дохристиянських вірувань вважають, що колись це було свято «Дівочої долі», але згодом церква пов'язала його з великомученицею Катериною, мощі якої поховані 307 року і віднайдені у VІІІ сторіччі.

Тепер 7 грудня православна церква вшановує пам'ять святої великомучениці Катерини з Олександрії. Її ім’я перекладається з грецької як «чиста душею».

Свята Катерина

Свята великомучениця Катерина була дочкою правителя Олександрії Єгипетської Конста. Дівчина була рідкісної краси та розуму, досконало знала твори всіх язичницьких письменників і філософів, твори мудреців давнини, відомих лікарів, а також володіла іноземними мовами. Вона оголосила батькам, що погодиться вийти заміж лише за того, хто перевершить її в знатності, багатстві, красі і мудрості.

Один святий старець сказав Катерині, що він знає Юнака, Котрий перевершує її в усьому, і вручив їй ікону Божої Матері з Богонемовлятом Ісусом на руках. Свята Катерина молилася всю ніч і удостоїлася бачити Матір Божу, Яка просила Свого Сина подивитися на Катерину на колінах, але Немовля відвернув Своє лице.

Коли старець навчив святу таємниць християнської віри і здійснив над нею таїнство хрещення, їй знову було видіння Пресвятої Богородиці з Немовлям. Тепер Господь ласкаво дивився на неї і дав їй перстень, заручивши її з Собою.

У той час в Олександрії було пишне язичницьке свято. Свята Катерина безбоязно пішла до головного жерця - імператора Максиміана, сповідала свою віру і мудро викрила омани язичників. Краса дівчини полонила правителя. Максиміан спробував спокусити святу Катерину багатством і славою. Отримавши гнівну відмову, імператор піддав святу жорстоким мукам, а потім кинув у темницю. Наступного дня мученицю знову привели на судилище. Під загрозою колесування їй запропонували принести жертву богам, але Ангел розтрощив знаряддя страти. Свята Катерина твердо визнала вірність своєму Небесному Нареченому - Христу і з молитвою до Нього сама поклала голову на плаху під меч ката.

Мощі святої Катерини були перенесені Ангелами до Синайської гори. У VI столітті за одкровенням були знайдені глава і ліва рука святої мучениці і з почестями перенесені в новостворений храм Синайського монастиря, побудованого імператором Іустініаном.

Святу Катерину шанують і на Сході, і на Заході. У західній традиції вона вважається покровителькою навчання, в східній, православній, - захисницею під час вагітності та пологів. На Русі напередодні свята дівчата постили і молилися святій Катерині про вдале заміжжя.

У народі - свято Долі

У дохристиянські часи наші пращури цього дня відзначали свято Долі. Для того, щоб умилостивити її, Богиням Долі — Рожаницям приносили подарунки та безкровне жертвоприношення.

Цей день вважався святом привертання кохання і любові. Це підтверджують і всі гадання, вечорниці, традиційна їжа, кликання долі і піст парубків.

З поширенням християнства на свято Долі наклалося свято Катерини, яка теж стала у нас заступницею шлюбу та наречених.

Пiд Катерину дівчата ворожать про свою долю, вагiтнi жiнки молилися про легкi пологи. Навіть парубки постилися, щоб Доля послала їм гарних, добрих і працьовитих дружин.

Ворожіння на Катерини

Найпопулярнішими були гадання з тваринами. Наприклад, з півнем, якому ставили миски з зерном, водою та дзеркалом і дивилися, куди він піде. Якщо птаха підходив до води – суджений мав бути пияком, до зерна — працьовитим хліборобом, а до дзеркала — паничем, проте самозакоханим ледарем.

Ще готували пиріжки на воді, взятій з криниці до сходу сонця, натирали їх салом і розкладали на лаві, потім пускали у хату собаку. Чий пиріжок він з’їдав — та дівчина протягом року мала вийти заміж, якщо ж ні – залишалася дівчиною. Якщо пес скидав пиріжок на підлогу – це означало нещастя.

Також вранці, до схід сонця, дівчата йшли в садок і зрізали гілочку вишні, потім ставили її у хаті в пляшку з водою і чекали свята Маланки. Якщо до Маланки вишня розів’ється і зацвіте — добрий знак, то й доля дівоча цвісти буде. Засохне гілочка без цвіту — кепська ознака.

Також увечері дівчата сходилися до однієї хати і варили спільну вечерю — борщ і кашу. Приходили хлопці – починалися розваги. Після опівночі, перед тим, як заспівають перші півні, дівчата брали миску з вечерею, обгортали її новим рушником і йшли “закликати долю”. Кожна з дівчат вилазила по черзі на ворота, тримаючи в руках вечерю, і тричі гукала: “Доле, доле, йди до мене вечеряти!” Якщо в цей час співав півень, отже вважалося, що “доля обізвалась”, якщо ж ні – то “Доля оглухла і голосу не чула”.

У деяких регіонах, зокрема, на півночі та заході України, дівчата і сьогодні, після закликів долі з кашею, ідуть попід хатами і слухають розмови. Якщо у хаті чується сміх і слова: «Хай іде» — це означає, що протягом року дівчина піде заміж і подружнє життя буде щасливим, а якщо сварка, то таке ж нещасливе буде і заміжжя, якщо ж взагалі тихо – доведеться ще дівувати.

За допомогою ворожіння можна було дізнатися, чиє весілля буде першим. Для цього дівчата знімали взуття з однієї ноги і ставили його в ряд від порогу до порогу: чий чобіт першим досягав протилежного порогу — та дівчина перша мала вийти заміж.

Ще поширене сьогодні ворожіння на тарілках. Для нього треба перстень, стрічку, копійки та ляльку. Одна з дівчат повинна відвернутися, а інші ховають під перекинуті тарілки ці предмети. Потім дівчина вибирає якусь тарілку. Перстень означає заміжжя протягом року, стрічка – дівоцтво, копійки – нещастя, лялька – позашлюбну дитину.

Що ж до погоди, то в Україні від свята Катерини колись починалися лютi морози. І у народi казали: ”Як Катерина по воді, то Різдво по льоді”; “Якщо на Катерину холодно — то буде голодно”.

Свято Катерини вважалося найбільшим і найзнаменнішим серед численних жіночих свят українців.

ВІННИЦЯ.info