Руслан Шевчук: Цьогоріч Вінниччина вже має чотири претенденти на звання "Герой-рятувальник року", і кожна із цих історій заслуговує на особливу увагу

“За статистичними даними у Вінницькій області з початку 2011-го кількість жертв внаслідок необережного поводження на воді зменшилась на 37%, внаслідок пожеж – на 14%.

Більш детально про методи роботи рятувальників із населенням начальник УМНС у Вінницькій області Руслан Шевчук розповів в ексклюзивному інтерв’ю

– Руслане Богдановичу, як саме працівникам вашого відомства вдалося вплинути на зниження рівня смертності внаслідок пожеж та необережної поведінки на воді?

– Перш за все, я хотів би підкреслити те, що при збільшенні кількості пожеж, в порівнянні із минулим роком, кількість загиблих у вогні зменшилася. І це є досить важливо. Зрозуміло, що при меншій кількості загорань цілком логічно було б очікувати на зниження відсотку травматизму та смертності. На сьогодні ж в області спостерігається обернено пропорційна тенденція, що свідчить про ефективність саме профілактичної роботи.

Так, працівниками оперативно-рятувальної служби систематично здійснюються відпрацювання населених пунктів, під час яких майже з кожною родиною проводиться, як теоретичне так і практичне навчання дотримання вимог пожежної безпеки. Роздаються пам’ятки, листівки, здійснюється перевірка надійності електромережі, лічильників, приладів пічного опалення тощо. На об’єктах із масовим перебуванням людей, промислових об’єктах проводяться навчання, бесіди, інструктажі, демонструються навчальні та документальні відеофільми.

– Ви охарактеризували в основному роботу щодо попередження пожеж. А яка ж специфіка пропагування безпечної поведінки на воді? Адже ні для кого не секрет, що, окрім обізнаності громадян, не вистачає елементарного – місць для безпечного відпочинку.

– Дійсно, сказати, що місць для відпочинку біля водойм не вистачає – нічого не сказати. На всю Вінницьку область згідно норм безпеки обладнано лише 5 місць для купання: три пляжі у місті Вінниці (центральний пляж, пляж “Хімік”, пляж по вулиці І.Гонти) та два – у Немирівському районі. Решта – не просто не паспортизовані території, це місця, які несуть пряму загрозу життю відпочивальників. Годі й казати про наявність там рятувальних підрозділів, про обстеження дна водойми тощо. Тому основним запобіжним заходом є позначення місць, де купання заборонено. Також акцентується увага на інформуванні населення, як листівками, пам’ятками, так і через засоби масової інформації про правила поведінки на воді. Адже поширеною причиною загибелі людей на водних об’єктах є купання у нетверезому стані. Відпочивальнику напідпитку, на жаль, не допомагають ні паспорти пляжів, ні заборонні таблички. Тож, користуючись нагодою ще раз хочу наголосити, що застереження “Не купайся в нетверезому стані!” – криє у собі сотні, тисячі загублених людських життів.

–З досвіду роботи, які попереджувальні заходи є найбільш дієвими?

– Коли мова йде про збереження життя і здоров’я людини – всі заходи значущі. Ми не те що не можемо – не маємо права нехтувати бодай найменшим шансом достукатись до свідомості громадян задля їхньої ж безпеки. І результат такого комплексного підходу, як говориться, на лице. Проте з поміж інших хотілось би вирізнити започатковану МНС щорічну акцію “Герой-рятувальник року”. Суть цієї акції полягає у відстежуванні та фіксуванні випадків рятування людей. Особлива увага звертається на рятівників за покликанням, тобто тих, хто випадково опинився поруч і, незважаючи на небезпеку загинути самому, кинувся на допомогу потопаючому, погорільцю тощо. Кожен із цих, не побоюсь слова, героїв стає номінантом Всеукраїнської акції “Герой-рятувальник року”, підсумки якої підбиваються традиційно на День рятівника, 17 вересня. Учасники акції отримують подарунки і публічне визнання, вдячність врятованої тобою людини, для якої життя поділилося на “до” і “після”… Тож кожного року кількість врятованих людей до приїзду на місце події професійних рятувальників збільшується, і це є не що інше, як народження нового, не байдужого до чужого лиха, суспільства. Суспільства, у якому взаємодопомога – не геройський вчинок, а норма буття.

– А чи було зафіксовано вже цьогоріч такі випадки порятунку людей? І якщо так, то цікаво було б детальніше дізнатися хоча б про один із них.

– Так, звісно, як я вже сказав, з кожним роком таких випадків ми фіксуємо все більше і більше. І цьогоріч Вінниччина вже має чотири претенденти на звання “Герой-рятувальник року”. Кожна із цих історій заслуговує на особливу увагу. Але особисто мене вражають і зворушують випадки рятування дітей дітьми. На щастя, такі факти непоодинокі у нашій області. Для прикладу наведу подію, яка сталася 16 липня у селі Животівка Оратівського району. Там на місцевому ставку під час відпочинку 11-річний Андрій Жук витягнув із води без ознак життя свого односельця, 9-річного Вадима Вишталюка. Вже на березі батько хлопця реанімував потопаючого. Потім юний рятувальник та його батько доставили потерпілого до дому. Звичайно після цього батьки звернулися по медичну допомогу у центральну районну лікарню, а звідти врятовану дитину відправили під нагляд лікарів Вінницької обласної клінічної лікарні ім.М.І.Пирогова. Але якби того вечора Андрій злякався і не притяг бездиханне тіло на берег або ж його батько, Юрій, не зумів надати першу домедичну допомогу, то важко казати чим би все це закінчилось…

– Так, цей випадок дійсно вражає. Коли 11-річний хлопчик здійснює вчинок зрілого чоловіка, то можна сміливо сказати, що він без спеціальної освіти вже є рятувальником. Чи не так?

– Тут важко не погодитись. Адже як би це банально не звучало, рятувальник – це не професія, це, перш за все, покликання і стан душі. Тому я завжди пропоную особисту допомогу і підтримку усім нашим юним помічникам у будь-яких питаннях, а особливо у питаннях здобуття професії рятувальника в одному із профільних навчальних закладів. І, скажу більше, є й ті, хто таки обрав для себе цю нелегку, але по-справжньому пряму дорогу в житті.

– Руслане Богдановичу, коли ми вже торкнулися “дитячої” теми, то скажіть, як же краще пропагувати безпечний спосіб життя серед юних громадян нашої держави. Адже не секрет, що ця аудиторія найвибагливіша, до них навряд чи достукатися звичайними бесідами про небезпеку, яка чатує на кожному кроці.

– У цьому питанні ми тісно співпрацюємо з освітянами. Проведення на високому рівні уроків з основ безпеки життєдіяльності забезпечує отримання дітьми фундаментальних знань щодо дій у тій чи іншій екстремальній ситуації. Також, окрім того що це найвибагливіша аудиторія, вона ще й дуже щира і безпосередня. Тому ніяких мудрувань тут не потрібно. Навпаки, варто лише робити те, що їм подобається у тому чи іншому віці. Так, наприклад, для малят ми разом із Ляльковим академічним театром влаштовуємо вистави на тему безпеки життєдіяльності. І про те, як Петрик побував у Вогнедимному королівстві вони пам’ятають довго та переказують одноліткам, що потрібно робити, щоб не трапилось біди. А старші дівчата та хлопці мають можливість самостійно брати участь у профілактиці надзвичайних ситуацій – вони стають учасниками дитячих рухів Дружин юних пожежників та “Школа безпеки”, які вже не один десяток років об’єднують майбутнє покоління навколо одвічної ідеї зробити життя безпечним. Також юні рятувальники беруть участь у різноманітних фестивалях та конкурсах, де проявляють свої творчі здібності, та у спортивних змаганнях; і саме там дух боротьби за перемогу підсилює бажання бути кращим, а значить зробити кращим наше майбуття.

–І наостанок, що б ви побажали новоспеченим рятувальникам, які у червні цього року закінчили профільні вузи і, змінивши курсантські погони на лейтенантські, вже приступили до виконання службових обов’язків.

Перш за все, окрім звичайних людських побажань міцного здоров’я і щастя в особистому житті, я б їм побажав ніколи не втрачати почуття відповідальності за життя інших, навіть при виконанні найдріб’язковіших, здавалось би, завдань. Впевнений, що у подальшому молоді фахівці будуть керуватися непереборним бажанням запобігти, щоб врятувати і допомогти!

Підготувала Ірина Курінна, прес-служба Управління МНС у Вінницькій області