Рейдери з Кирнасівки пішли. Чи з’являться інвестори?

Здавалося, що бурхливі 90-ті роки, коли підприємства Вінниччини переходили з рук в руки за допомогою озброєних захоплень за участі молодиків у спортивній формі назавжди відійшли у минуле, як життя доводить, що із цим явищем у нас ще не всі попрощалися. У ніч на 24 квітня стався збройний напад на території Кирнасівського цукрового заводу. І хоча цього разу, за допомогою міліції селянам вдалося відстояти підприємство від порізки, і рейдери відступили, але цей сумний висновок змусив вінницьку владу активніше взятися за пошук стратегічного інвестора для цукроварні. Тим більше, що навколо заводу вже сформована непогана сировинна зона, яка може забезпечити Кирнасівську цукроварню повноцінною роботою на 2,5-3 місяці.

На завод напали «нові власники» щоб порізати

Як повідомила член ініціативної групи по збереженню цукрозаводу Ганна Супрун, 24 квітня близько п\'ятої ранку до заводу під\'їхали автобуси та легкові автомобілі з озброєними людьми у касках. Вони погрожували охороні заводу. Люди почали збиратись біля заводу, аби не допустити вирізання підприємства. На той час там чергували три охоронці.

- Я в цей час обходив територію, - каже охоронник Володимир Мензул. – Почув гул транспорту. Подумав, що це автобус. За графіком він приходить в село о п’ятій ранку. Коли дивлюся, через паркан перестрибують якісь хлопці. Вони підбігли до мене, скрутили руки, один приставив до грудей пістолет…

У охоронника відібрали мобільний телефон, ключі від заводських воріт і навіть від дверей будинку.

- Після того, як вони заїхали на завод, вивантажили з кузова балони з газом, бо вже готувалися різати обладнання, - каже Григорій Северин. – Незрозуміло тільки, для чого було вибивати двері. Не знаю, що вони шукали в лабораторії, кімнатах для інженерно-технічних працівників. У цих приміщеннях виламали двері, винесли столи і стільці. Можливо, готувалися забарикадуватися у приміщенні?

Охоронці одразу підняли людей. Для цього поруч із заводом є металева рейка. Її тривожний дзвін розбудив село. Але проникнути на територію заводу його захисникам не вдалося. Невідомі застосували силу, під час сутички потерпіли двоє жителів села. Роману Процишину переламали руку, в Івана Клоченка травми голови. Обох доставили до районної лікарні.

Рейдери відступили після приїзду генерала Ноніка

Після дев’ятої ранку на завод прибув представник фірми, яка викупила завод. На території підприємства з ним вели переговори начальник обласної міліції генерал Валерій Нонік та голова Тульчинської райдержадміністрації Анатолій Бузік. Розмова тривала довго. А в цей час в іншому кінці на територію підприємства так само через паркан намагалася проникнути ще одна група рейдерів. Спецпідрозділ міліції завадив їм це зробити.

Перемогу над рейдерами кирнасівці святкували під звуки місцевого духового оркестру. Коли дізналися про успішне закінчення переговорів, зазвучав Гімн України. Потім так само під звуки духової музики заспівали «Ще не вмерла Україна». А своїх кривдників проводжали під звуки похоронного маршу.

У кабінеті Джиги власники пообіцяли не різати цукроварню

Але від’їзд «молодиків» та постійний патруль міліції навколо заводу не заспокоїв ані кирнасівчан, ані обласну владу. Перші пікетували будівлю Вінницької обласної ради під час останньої сесії. А голова Вінницької облдержадміністрації Микола Джига за участі свого першого заступника Івана Мовчана та керівників обласних управлінь міліції Валерія Ноніка та СБУ Сергія Ратієва провів зустрів із власниками заводу, де керівник області отримав клятвену обіцянку, що завод не поріжуть.

- Голова облдержадміністрації дав доручення правоохоронцям забезпечити охорону цукроварні та громадський порядок на території селища, а також ретельно перевірити законність угоди, за яким Кирнасівський цукровий завод потрапив до рук нових власників (київських компаній «Уніфінгруп» та «Дукат»), - розповів після цього селянам Іван Мовчан, який особисто взявся шукати шляхи виходу із конфліктної ситуації навколо Кирнасівської цукроварні.

Мовчан розповів захисникам цукроварні, що після цього він ще раз зустрівся із представником власника, щоб обговорити можливі кроки виходу із конфліктної ситуації.

- Після зустрічі у кабінеті Джиги ми ще провели окрему зустріч з Андрєєвим (представником компанії «Уніфінгруп», що володіє контрольним пакетом акцій заводу – авт.) на предмет продажу його інвестору, - зазначив перший заступник губернатора. - Крім того, він клятвено пообіцяв, що прецедентів, подібних до тих, що відбулися наприкінці квітня на території Кирнасівської цукроварні більше не буде.

Під Кирнасівську цукроварню вже сформовано сировинну зону

Те що, у Джиги знають і займаються проблемою Кирнасівки селяни дізналися під час зустрічі з Іваном Мовчаном. Вони із подивом дізналися, що навколо їх заводу, що не працює останні шість років вже сформовану гарну сировинну зону. Так, у Тульчинському району цього року посіяно 4,412 тисяч га цукрових буряків, у Тростянецькому – 3,712 тис. га, у Немирівському – 4,3 тис. га, у Шаргородському – 2,335 тис. га, у Тиврівському – 1,18 тис. га та у Томашпільському – 5,634 тисяч га.

Звісно не весь цей буряк може поїхати на переробку до Кирнасівки, але, навіть якщо цукроварня взялася переробити хоча б десяту частину цієї сировини, то завод був би завантажений роботою мінімум на 2 місяці. Залишилось вирішити лише дві головні проблеми – це найти ефективного інвестора та повернути на завод кваліфікованих працівників. Адже те, що завод стоїть останні 6 років призвело до того, що у Кирнасівці залишилось максимум 20% від тих, хто здатний запустити цукроварню та підтримувати її у робочому стані. До того ж, для відновлення його працездатності треба вкласти близько 50 мільйонів у відновлення технічного стану цукроварні.

За словами Івана Мовчана, ще на початку року до нинішніх власників зверталися інвестори з Росії. Тоді вони пропонували за Кирнасівську цукроварню заплатити близько 30 мільйонів гривень. Нинішні власники ж погоджувалися на ціну не менше 35 мільйонів. У результаті, завод не отримав інвестора, а у Кирнасівці стався озброєний напад. Адже, вирізавши та продавши на металобрухт обладнання заводу власник очікував отримати ті самі 35 мільйонів. Хоча, зважаючи на існуючі ціна на металобрухт (близько 2,5 тисяч гривен за тонну) він навряд чи отримав хоча б половину цих грошей.

Отож, після невдалої спроби порізати цукроварню, його власники вже шукають компромісу із владою та готові суттєво знизити «апетити», щоб Кирнасівський цукровий завод врешті-решт потрапив до ефективного власника.

- Він (власник) мені пообіцяв, що ціну підприємства серйозно знизить, і він буде запропонований зацікавленій у його придбанні стороні, - каже Іван Мовчан.

Ну а кирнасівчани, які боронили своє підприємство, вже налаштовані, що першому заступникові губернатора вдасться знайти інвестора та відродити роботу цукрового заводу. До того у Мовчана є гарний досвіт у цьому питанні, адже саме завдяки його зусиллям ще у 2007 році був збережений та зараз ефективно працює Моївський цукровий завод, що у Чернівецькому районі. Його селяни теж шість років захищали від «горе-власників».

Юрій Басюк, ВИННИЦА.info