Протести у Туреччині – очима колишньої вінничанки

Події в Туреччині сьогодні – в центрі уваги всього світу. Відомо, що ця країна вже 90 років є світською республікою (тобто ісламська церква у ній відділена від держави), що Туреччина розташована на межі Європи та Азії, прагне вступити до Євросоюзу, що останніми роками політологи помічають певне тяжіння турецької влади до корумпованості, до утисків свободи слова, до ісламізації…Каталізатором нинішніх антивладних протестів у Туреччині стало бажання прем’єр-міністра Реджепа Таїпа Ердогана вирубати парк Гезі у центрі Стамбула біля площі Таксім і збудувати натомість торговий комплекс.

Таким чином, парк Гезі і площа Таксім стали сьогодні для турків таким символом, яким для українців свого часу був майдан. «Ми не лише на захист парку – ми на захист Туреччини!» - кажуть протестувальники.

Нас із цією країною єднає не лише Чорне море, Роксолана і серіал «Величне століття». Багато хто з вінничан відпочивав і відпочиватиме в Туреччині, багато хто має там бізнес чи працює у сфері туризму, чимало наших землячок одружені з турками (не лише Ані Лорак). Ми їмо турецькі фрукти ті спеції, а на Вінниччині навіть є турецькі інвестори, які обробляють землю…

На питання «Як там зараз?» та ще на низку уточнюючих запитань кореспонденту ВИННИЦА.info відповіла електронною поштою вінничанка, яка вже кілька років мешкає у Стамбулі, є безпосереднім свідком тамтешніх подій і має про них власну думку. Вийшла така собі замальовка «зсередини» з елементами політичної аналітики.

Про антивладні протести

Ми з чоловіком на Таксім не їздили, бо досить далеко і, як хтось казав, Стамбул - це маленька країна. З одного боку на інший і назад поки доберешся, а у мене ж іще домашні обов'язки. У найгарячіші протестні дні транспорт скасовували, кораблі йшли на іншу пристань. Зараз усе працює, сьогодні (17 червня) відкрили Таксім для усіх, на клумбах висадили витоптані квіти, досадили деревця, все вимили та вилизали, магазини і таке подібне відкрили: певно, прем'єру, хтось дав пораду «притримати коней».

Ніхто не займався мародерством, лише написи, які змивають, і все як було. Таксім виглядає як після бомби не через мітинги, а тому, що там ведеться ремонт ще з минулого року.

Ми активно щодня тарабанимо у каструлі разом з усіма з дев’яти до півдесято вечора. Чоловікова сестра ходила на мітинги навіть вночі, у неї там багато друзів. Свекор із свекрухою теж ходять, завозили продукти, воду. До речі, всі маски проти газу були розпродані по інтернету, але дві вантажівки, які мали їх доставити, простояли на митниці усі дні, коли вони були потрібні. Всі ведучі новин, навіть на державних каналах, носять чорний колір у знак протесту, я щодня дивуюсь: як їх не звільняють:) Певно, бояться, бо буде ще більша купа шуму.

Вдень ніде ніяких ознак протестів нема, крім червоних державних прапорів на вікнах свідомих громадян:) Народ працює або відпочиває. Сьогодні був страйк профспілок, дізналася з новин. І ще - ніхто не говорить про політику просто на вулиці чи у транспорті посеред дня, просто щоби не збурювати народ, тобто ніяких провокацій нема. Але варто виступити прем’єру і ляпнути якусь фігню - народ миттєво висипає на стихійні мітинги. Прямо якась алергічна реакція на нього:) ...

16 червня виїхали з дачі раніше, думали, що всі дороги перекриті і доведеться покружляти, поки доберемся додому. Але в місті, як завжди вдень, ніби нічого і не було. А вночі був капець: народ витравили з парку разом з дітьми, закидали газом навіть лікарню, в яку доставили постраждалих. Все це сталося під час мітингу Ердогана в Анкарі, поки він розповідав про свої досягнення у демократії. У цей час, як ми дивилися на розгін протестувальників, нам прийшли на телефони смс-ки від прем'єра (його адміністраціі) з запрошенням до нього на мітинг, звідки ходитимуть безкоштовні автобуси. Крім того, вчора весь день їздили містом машини з динаміками, музикою і запрошеннями від шановного прем'єра…

З десятої години вечора і до самого ранку на вулицях всіх міст Туреччини були мільйони людей. Оскільки дороги і мости були перекриті для транспорту і сам транспорт до площі Таксім скасували, народ йшов пішки, стільки людей не виходило ще ніколи. Сьогодні Ердоган привіз на підмогу поліції армію і оголосив, що кожного, хто ввійде на площу, вважатимуть террористом... У вас після цього ще є якісь претензіі до Азарова?

Про провладні мітинги

Справедливості заради: і прихильників у прем’єра багато. Як і чим вони відрізняються від противників, я вже казала. Така деталь наприклад: на мітинг їх звезли в автобусах, у яких роздали у подарунок щось. Підозрюю, що то харчовий пайок з огляду на купи однакових обгорток і пляшок, які вони покинули під ногами після мітингу. Роздали також помаранчеві прапори (символіка партії, тому подейкують, що оранжева революція тут була 11 років тому і триває досі) і що головне – роздали білі кепочки для всіх, 200 чи 300 тисяч білих кепок, і у цьому є смисл: без них натовп був би чорний від жінок у паранджах або рябіло би в очах від їхніх хусток, такий вигляд дуже контрастував би з виглядом світських маніфестантів. Тобто одразу в очі кидалося би «ху із ху».

Прем’єр влаштовує свої мітинги, але при цьому кожен інший мітинг розганяє газом і дубинками. Явно він не може розраховувати тепер на підтримку половини виборців, багато з тих, що голосували за нього, визнали, що помилилися.

Про любов народу: якщо навіть не опускатися до того, що перед виборами чи якимись потрібними референдумами роздають у селах виборцям вугілля та рис по мішку, то й сам його імідж привабливий для такого кола виборців: його мова, коли він до них звертається, проста, груба, сільська і їм доступна, інтелігенти говорять складно і між ними прірва, вони просто не розуміють. На мітинги з народом він одягає сорочку в клітинку і виглядає як «свій в доску».

Під час першої світової тут була жахлива бідність, як колись у нас, одна пара чобіт на сім'ю і т.п., але голоду не було. За приходу до влади кемалістів (під проводом світського реформатора Кемаля Ататюрка) вони гнобили релігійних, наприклад заборонили хустки в школах і університетах, тому релігійні сім'ї замість того щоб розкутати дочок і дати їм можливість для життя, тупо не пускали їх в школи – «гнізда розпусти». Так і виріс електорат для супротивників, яка іронія долі.

Міські прихильники влади пам'ятають важкі економічні часи до приходу Ердогана і пов'язують розквіт Туреччини виключно з ним. Але країні просто поталанило, що після 2001 Саудівська Аравія перестала вкладати гроші в Штати, а почала вкладати у Туреччину як більш стабільну з політичної точки зору - і світська, і мусульмани при владі. Ну і вік середній у прихильників влади такий, коли народ починає повертатися обличчям до релігії, на всякий випадок. А теперішня влада якраз на релігію і напирає найбільше…

Влада сказала, що на її підтримку прийшов мільйон прихильників. Молоді гарячі турецькі голови одразу знайшли площу тієї площі у квадратних метрах і вирахували, що при такій явці на один квардатний метр мало би поміститися 25 прихильників:)

І все таки, на мою думку, навіть візуально противників влади більше. Якщо додати, що противники збиралися самі вночі, і пішки, і в військових умовах під обстрілом - а тих збирали на автобусах і розвозили назад, осипали компліментами та щиро дякували, за те що вони є...

Про сусідній ісламістський Іран

В  Ірані по-любому молодіж повстане, навіть новообраному реформатору різні Хаменеї (ісламський лідер) не дадуть нормально працювати. Там все духовенство корумповане, якраз духовенство там править бал. Повністю закрити Інтернет у влади не виходить, блогери критикують владу, обережно, але на чому світ стоїть. Всі давно вже зрозуміли, що релігійність - причина застою у всьому. На жаль, користь від усіх заворушень - що у нас в Туреччині, що у них – отримають Сполучені Штати. Нам вони - протести - відріжуть Курдистан, значить вихід до моря, а значить торгівлю з Європою нафтою…

Про цікаві епізоди

Хтось відео в Інтернет виклав: поліція зловила одного активного протестанта у вузькому провулку, скрутила і намагається забрати з собою, він опирається, лягає на асфальт і буксує, у цей час купа народу у вікнах кричить поліцейським, що у них совісті нема, гудуть у знак незадоволення (дуже образливо звучить, між іншим:) і закидають їх яйцями! Ніхто не боїться, турки дуже дружні, коли в них є одна спільна ідея. Цю б енергію та в мирне русло:)

Другий випадок: дівчина-журналіст проходить біля групи поліції і знімає їх, її питають дозвіл чи посвідчення, вона показує, один не витримує, у нього натуральна істерика: «Не знімайте поліцію! Чого ви знімаєте весь час поліцію! Ми в чому винні? Мені сказали «стріляй газом», ну що я можу зробити?!» Скинув маску, кинув об землю, потоптав… У них зараз теж нерви на волосині - не спали, всі можливі лайки вислуховували.

Ще один епізод: тут є великий торгівельний центр, купа ярусів, які обрамляють майданчик внизу, там якісь фонтани і таке інше. Група мітингуючих, тікаючи від поліції, забігає в цей центр, у якому нормальне життя, покупці, магазини і т.д. Поліція сунулася за ними - так їх тупо туди не пустили! Щойно вони пройшли в холл, як вся купа народу, певно з тисячу там було, може й більше, на всіх ярусах нависли над ними і образливо голосно гуділи досить довго:) Поліція змушена була звідти ганебно втекти.

Про подібність до Помаранчевої революції

Ні, зовсім не схоже. Я теж пережила «путч» і прихід Ющенка, і тому дуже підозріла особа:) Так ось: у нас там був один лідер, який виграв, і інший, який сказав, що він кращий, і тому нехай перший посунеться а народ стоятиме на вулиці до перемоги. Іншого лідера тут нема, за Ердогана в Стамбулі, і це було до мітингів, було процентів 30, проти нього теж процентів 30, інші – «хто за що» або проти всіх. Зараз опитування мітингуючих (у спокійні дні) показало, що серед них відсотків від 70 до 95 взагалі проти всіх, тобто вони не просять піти Ердогана, щоб прийшов, наприклад, Киличдаролу. Вони просто не хочуть Ердогана.

Інші відмінності: ті, хто пишуть, що такі масові мітинги обов’язково кимось диригуються або фінансуються, у цьому випадку зовсім неправі - ніхто тут не проплачений, люди, у тому числі мої свекри, їхні знайомі теж, приносили на площу продукти і гроші, бо для студентів навіть проїзд - непідйомна сума, особливо коли скасовано громадський транспорт. Там були столи, на які зносилися усі ці речі, присутні брали, скільки було необхідно. Туалети надали готелі. Прапори люди купували і приносили самі, протигази поліція заборонила, зривала або арештовувала з ними у першу чергу. Маски купували в аптеці, часто чула, що аптекарі не брали за них грошей. Паролі від WiFi давали самі продавці магазинів і кафе, які працюють на Істіклялі.

Купа лікарів прийшла і працювала добровільно у фойє готелів, які відкривали двері і забирали поранених, а там і отруєння газом, і переломи, і струси, і вибиті очі.  До речі, багато лікарів заарештували. Прийшло багато адвокатів, які відстоювали заарештованих безплатно, тому 75 адвокатів самі були заарештовані, що викликало ще одну хвилю мітингів, і їх відпустили. Крім «Твіттера», закликів до мітингів не було. У нас, як і у багатьох знайомих, «Твіттера» нема, але дивлячись на те, що виходять люди, нам не треба було і закликів. Ну звідки читають твітер 50-60-70-річні люди, які теж виходили аж бігом, бо вони пам’ятають світське життя, яке воно було до Ердогана, і не хочуть те життя втрачати. Через день чи два після початку поліція вже відслідковувала «Твіттер» і видала заборону на всякі заклики. Люди виходили самі, традиційно, після робочого дня, коли їх набиралося багато - починалися розгони.  У перші два дні телеканали державні ні слова не казали, а в час розгону показували фільм про пінгвінів, тому телевізійників прозвали пінгвінами і всюди малюють піктограму пінгвіна - на автомобілях чи стінах телевізійних студій.

Про турецьку молодь

Дуже мені подобається турецька молодіж, у них прекрасне почуття гумору, всі ці їхні плакати - я сміялася вголос. Часто їх не можна перекласти дослівно, щоб не змінити смисл. Мої два улюблені: «gencler ayildi - imam bayildi» (імам байїлди - це назва відомої баклажанної страви, за легендою колись відомий імам скоштував цих баклажанів з м’ясом, і вони були такі смачні, що він знепритомнів, так цю страву і називають «імам знепритомнів». А перша частина перекладається як «молодіж протверезіла» - натяк на закон про заборону продажу алкоголю вночі. До речі, введена заборона продажу і вдень - ближче 100 метрів від мечеті, лікарні, школи тощо, а оскільки тут на кожному кроці або те або інше або третє, то молоді довелося протверезіти (іронія, бо турки не п'ють настільки, щоб аж забороняти продаж, це явний проісламський закон). Ну, одним словом, молодь протверезіла - попи в шоці:) І ще один плакат: «Мусульмани! Не хвилюйтеся: якщо ми переможемо, то дозволимо вам будувати мечеті і до ста метрів від наших барів».

Молодь виступає проти імперіалізму та капіталізму, купа плакатів, від яких мене нудить, на комуністичну тематику. Дуже сподіваюся, що з віком, коли людина набирається Розуму, це проходить. Вони хочуть рівності, справедливості і братерства (якось по-масонськи прозвучало) і думають, що якщо змінити суспільний лад, то і народ сам зміниться.

Про те, чи потрібно «тікати» з Туреччини

Ніхто з наших (україномовних та російськомовних) жодного разу не сказав, що в Україні чи в Росії краще, ніж в «революційній Туреччині», і ні одна душа не втекла з цього приводу. Так, був газ, вода і дубинки, але якщо тобі не хочеться під них потрапити - просто не йдеш на мітинг, а дивишся події по ТВ чи в Інтернеті, розгони далі центральної площі і прилягаючих вуличок не сягали. Не хочу сказати, що в Україні все так погано, що краще під газову бомбу:) Реакція наших (переважна реакція, не враховуючи новонавернених щирих мусульманок, у яких фаза радикалізму) була: «Ну нарешті розкачались!» Бо все таки мітинги тут були довгі роки. Я, коли приїхали, потрапляла на них ледь не щотижня. Наші активно бігають на мітинги, між іншим. Ну ясно, не в перші ряди - нашим нема необхідності лізти під арешт, а потім просити консульство прийти і витягнути.

Звичайно, ніхто не застрахований від громадянської війни в оточенні країн з громадянською війною (Сирія, Ірак, Єгипет). Мітингуючий народ в принципі допомагає «розкачати човен». Але вина не народу - премє'р зобов'язаний «фільтрувати базар» а він щовиступу підливає керосину у вогонь. Кілька разів уже навіть чула: краще вже громадянська війна ніж така влада. Я скромно не погоджуюся, війна все таки гірше. 

Про те, чому стаття без підпису

Люди часто негативно реагують на жінок, які поїхали до Туреччини, всі зусилля та переконання даремно підуть, кажу як є і з чим стикаюся В Україні, особливо у Вінниці, щоразу як приїжджаю. Людські переконання не перепреш, всі твердо «знають», що у мого чоловіка обов’язково є ще три жінки, просто я не хочу казати, що я живу з його батьками і їм прислуговую, що я буцімто ходжу в хіджабі, а знімаю його тільки в Україні і тому подібне. Багато хто мене щоразу питає, коли я вже повернуся, тому цим розповідям ніхто не повірить. Якби я була чоловіком і щось розказала, це була би зовсім інша справа.

Якось в Україні лікар почав мені догани висувати: «Ти навіщо це зробила, вийшла заміж за турка, стільки гарних українців, невже заради грошей?!» Кажу, «Яких грошей?», думала, він жартує, а він каже: «Якби по коханню, то вийшла б за когось з Броварів, а ти поїхала шукати когось в Туреччину…». По-перше, не я поїхала, по-друге, нема у нас аж таких казкових грошей. А по-третє: я забула його спитатися, за кого мені виходити…

Галина Сегеда, ВИННИЦА.info