Політолог з Вінниці про розв’язання суспільної кризи в країні

В Україні системна криза - вона охопила все суспільство та економіку. Робити вигляд, що нічого не відбувається, як намагається це робити влада, - шлях в нікуди, який може закінчитися людською кров'ю та розколом країни.

Сьогодні питання стоїть руба – або вирішення кризи шляхом переговорів, або шляхом вуличного протистояння.

Опозиції та владі необхідно розпочати діалог та домовитися про основні параметри розв'язання суспільної кризи. Необхідно розпочати справжні, а не імітаційні переговори вже сьогодні, не відкладаючи, адже кожна мить на вагу золота.

Предмет переговорів

Що може стати предметом проведення таких переговорів? Питання, які будуть обговорюватися, можна умовно розбити на декілька блоків.

Перший - це ухвалення закону, в якому держава має вибачитися перед всіма постраждалими у цьому конфлікті, а мітингувальники будуть звільнені від кримінальної відповідальності без будь-яких умов. Закон "про заручників" має бути скасований, політичні в’язні мають бути звільнені.

Цей законодавчий акт не має поширювати свою дію на осіб винних у смерті інших людей, викраденні, тортурах, перешкоджанні журналістській діяльності тощо.

Навпаки, необхідно буде провести неупереджене, якщо потрібно за участі міжнародних правозахисних організацій, розслідування всіх фактів вбивств, тортур, катувань тощо.

Винні у цих злочинах мають понести невідворотну кримінальну відповідальність та сісти до в’язниці.

Окремо необхідно поставити і вирішити питання про звільнення політичного в’язня номер один – Юлії Тимошенко.

Отже перші пункти Плану з розв'язання кризи мають бути наступними:

"1. Ухвалення закону про звільнення від відповідальності учасників мирних акцій протесту без будь-яких умов. Скасування нині діючого "закону про заручників", звільнення усіх політичних в’язнів, у тому числі Юлії Тимошенко.

2. Проведення неупередженого розслідування усіх фактів вбивств, тортур, катувань, викрадень людей, перешкоджання журналістської діяльності та покарання винних у цих злочинах".

Наступний блок питань Плану, пов'язаний із змінами конституційних реалій та поверненням до парламентсько-президентської республіки.

Оскільки нинішня Конституція 1996 року з будь-якого президента зробить диктатора, необхідно максимально зменшити повноваження глави держави, а отже і ціну президентського крісла.

Це перетворить президентські вибори з міні "громадянської війні" на нехай і конфліктні, але все ж вибори. Той хто програв не повинен втратити все: вибори повинні бути виборами, а не черговим тотальним перерозподілом власності в країні.

Необхідно наполягати на поновленні дії Конституції у редакції 2004 року. Попередня редакція Конституції України була нелегітимно скасована рішенням Конституційного Суду, який явно перевищив свої повноваження.

Тому необхідно проголосувати Акт про відновлення конституційного ладу в країні, який би поновив дію Конституції зразка 2004 року. Одночасно потрібно домагатися скасування Конституційним Судом свого власного рішення про відновлення дії Конституції 1996 року. Для цього необхідно ухвалити зміни до закону про Конституційний Суд та затвердити його новий склад.

Наступні пункти Плану мають бути такими:

"3. Утвердження в Україні парламентсько-президентської республіки шляхом повернення до редакції Конституції України 2004 року, яка була нелегітимно скасована рішенням Конституційного Суду, через  ухвалення Акту про відновлення конституційного ладу в країні та скасування такого нелігитимного рішення  КС новим  складом Конституційного  Суду.

Започаткування повноцінного конституційного процесу задля ухвалення нової редакції Конституції як нового суспільного договору між державою та громадянином".

Наступний блок питань, має бути пов’язаний із формування в умовах змінених конституційних реалій нового Уряду, якій буде відповідальним перед Верховною Радою. Зрозуміло, що для цього потрібно формування нової парламентської більшості – тому необхідно надати персональні гарантії, у тому числі гарантії безпеки, збереження власності,  тим регіоналам, хто готовий увійти до нової більшості.

Новий Уряд повинен вирішити декілька питань:

1) вивести країну із стрімкого піке економічного дефолту та отримати кредити від МВФ - отримати 15 млрд. дол. цілком реально після переговорів Арсенія Яценюка у Мюнхені;

2) поновити переговори з ЄС про підписання Угоди про Асоціацію, включно із запровадженням Зони вільної торгівлі;

3) підготувати країну до проведення чесних, прозорих демократичних виборів. 

Отже, наступний розділ Плану може мати такий вигляд:

"4. Формування в умовах змінених конституційних реалій нової парламентської більшості. Надання гарантій безпеки тим народним депутатам - регіоналам, хто увійшов до неї.

5. Формування нового складу уряду, відповідального перед парламентом, який би вирішив наступні проблеми:

стабілізував економічну ситуацію в країні та отримав кредити від МВФ;

поновив переговори з ЄС про підписання Угоди про Асоціацію, включно із запровадженням всеохоплюючої та поглибленої Зони вільної торгівлі;

підготував країну до проведення чесних, прозорих демократичних виборів, що передбачає у тому числі ухвалення  нових законів  про  вибори  президента та Верховної Ради України, закону "Про прокуратуру" на підставі рекомендацій Венеціанської комісії, призначення нового Генерального прокурора, нового складу ЦВК, Національної ради з питань телебачення та радіомовлення, Рахункової палати з забезпеченням представництва нинішньої опозиції".

Вихід країни з кризи має завершитися повним перезавантаженням влади, тобто проведенням одночасних дострокових президентських та парламентських виборів восени 2014 року.

Суб'єкти переговорного процесу

Число суб'єктів переговорів повинно бути обмежене: влада - президент та його уповноважені представники, бажано, щоби там були відсутні особи, які викликають органічну неприязнь у суспільстві, а також лідери трьох опозиційних сил та громадськість, які отримали мандат Майдану.

Досить обмежений склад учасників переговорів буде сприяти більш швидкому прийняттю рішень.

Міжнародне посередництво

Абсолютно доречною у цій ситуації виглядала би потужна європейська ініціатива щодо початку діалогу влади та опозиції в умовах суспільної кризи. Вона може бути підтримана і урядовцями США.

Безпосередню участь у переговорах в якості посередників та гарантів виконання домовленостей можуть брати діючі політики, зокрема, польський та литовський президенти Броніслав Комаровський та Даля Грибаускайте або міністри закордонних справ відповідно Польщі та Швеції Радослав Сікорський та Карл Більдт.

***

Зараз в Україні зберігається шанс на подальший мирний розвиток подій. План представлений у статті абсолютно реальний. Реалізація його залежить від політичної волі очильників влади та опозиції, їх відповідальності та здатності поступитися заради майбутнього країни.

Керівник аналітичного центру "Відкрита політика" Ігор Жданов, Українська правда

Довідка

Ігор Жданов народився 29 грудня 1967 року в м. Вінниця.

У 1985 році закінчив сш №12 (м.Вінниця) із золотою медаллю та вступив до Київського університету ім. Тараса Шевченка на історичний факультет.

У 1986 – 1988 роках проходив строкову службу у лавах Радянської Армії.

У 1992 році з відзнакою закінчив історичний факультет Київського університету ім. Тараса Шевченка (відділення політичної історії) та вступив до аспірантури юридичного факультету цього університету (кафедра теорії та історії держави і права).

У 1994 році – представник кандидата в Президенти України Л.Кучми в Центральній виборчій комісії.

З 1994 по 1995 роки працював в Юридичному управлінні Адміністрації Президента України та Групі помічників Президента України.

З 1995 по 1997 та з 1999 по 2005 роки – директор політико-правових програм Центру Разумкова.  

У 1996 році проходив стажування для молодих європейських лідерів у Thames Valley University (Великобританія), організованою Радою Європи.

З 1997 по 1999 роки – відповідальний працівник Апарату Ради національної безпеки і оборони України.

У 2004 році – провідний аналітик виборчого штабу кандидата в Президенти України В.Ющенка. Один із авторів програми «Десять кроків назустріч людям» та виборчої стратегії кандидата.

У 2005-2007 роках – перший заступник Голови Центрального виконавчого комітету Народного Союзу “Наша Україна”, член Політичної Ради партії.

Під час парламентських виборів 2006 та 2007 років входив до керівництва Центрального штабу Блоку «Наша Україна».

З травня 2008 року – президент Аналітичного центру «Відкрита політика». 

9 лютого 2010 року на засіданні Спеціалізованої вченої ради Д 26.181.01 Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І.Ф.Кураса НАН України  успішно захистив кандидатську дисертацію на тему "Активістська орієнтованість масової політичної свідомості в сучасній Україні" на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук зі спеціальності 23.00.02 - політичні інститути та процеси.

З вересня 2011 року - викладач кафедри політології (факультет соціальних наук і соціальних технологій).  

Автор понад 100 наукових та публіцистичних праць. Займається практичною політологією та політичними технологіями з 1994 року. Учасник багатьох міжнародних конференцій з питань суспільного розвитку України та геополітики.

Одружений, має сина та доньку.