«Покинутий рай» на Вінниччині. Історія села з одним жителем

Земля, яка забула тепло людських рук, покинуті хати, що заросли сухотрав’ям, нетронута природа та тиха річка, яка своїм журчанням нагадує що життя не зупинилось...Це не «картина» із чорнобильської зони відчуження, а село Гулі в Хмільницькому районі на Вінниччині. В селі живе лише один чоловік.

У ХІХ столітті село Гулі було відомим на все Поділля, адже саме тут знаходиться «Кармалюкове крісло», про яке складено безліч легенд. За переказами, колись понад Бугом проходив єдиний шлях, якимм панські вози прямували на ярмарок. Саме тут, на півдорозі в урочищі, їх зустрічав народний месник Устим Кармалюк і разом зі своєю ватагою примушував багатих «ділитись» з бідняками.

До 1950 року Гулі були квітучим українським селом, в якому вирувало життя. Але у 50-х роках радянська влада провела переселення – майже всіх мешканців вивезли до Одеської області.

В 2001 році в Гулях жило 8 осіб. Сьогодні там один чоловік на ім’я Петро. Він вже кілька років один «хазяйнує» цілим селом.

Дядько Петро тримає величезне господарство. В нього три коня, свині, дві корови та безліч птиці, яка вільно гуляє де їй заманеться.

По хліб та предмети першої необхідності місцевий житель ходить до сусіднього села Свічна Хмельницької області, переходячи вбрід річку Південний Буг.

Анна Гаращук, ВИННИЦА.info