Петро Порошенко: Стабільність влади і її здатність приймати рішення не може бути самоціллю

Російський вектор української економіки

- Як можна оцінити нинішній стан економічних відносин з Росією?

- Якщо говорити про Росію, то у нас діє режим вільної торгівлі. Наше завдання - мінімізувати наявні виключення з цього режиму. Я вважаю, що ініціація таких виключень жодним чином не виправдана.

Нас цікавлять стабільні довгострокові врегульовані торговельно-економічні стосунки. А сьогодні ми маємо неврегульовані позиції по горілці, цукру, а також ряд позицій, пов'язаних з експортними митами на енергоносії з російського боку. Необхідно сконцентруватися на цих питаннях, забезпечивши гарантований режим доступу по усіх товарах і товарних ринках.

При цьому сьогодні з'являються нові ризики, які ми повинні брати до уваги. Вони пов'язані з формуванням Митного союзу. Не виключаю, що окремі "гарячі голови" можуть скористатися цим фактом, щоб знівелювати інтереси українських виробників при доступі на ринки країн-членів Митного союзу.

У цій ситуації професійні дії МЗС і Мінекономрозвитку для захисту інтересів національної економіки є надзвичайно важливими. Тут йдеться не лише про нові надбання, але і про те, щоб не втратити вже досягнуте. У нас достатня кількість козирів - як політичних, так і економічних, щоб захистити свої інтереси.

- Якою може бути аргументація України в перемовинах з Росією про ціну на газ? Чим має переконати російську сторону Україна?

- Під час проведення перемовин не можна говорити про лінійні взаємини: окремо газ, окремо "Південний потік", окремо СОТ, окремо зернова торгівля та демаркація кордону. Питання необхідно вирішувати в комплексі і знаходити взаємоприйнятні виходи з ситуації.

У форматі одного питання компромісних рішень знайти не вдасться. Кожна сторона розглядатиме рішення або як перемогу, або як поразку, якщо вирвати із загального контексту взаємин флот, газ, кордон, або торгівельні режими.

- Але з технологічного боку: одне питання – один чиновник, а десять питань - десять чиновників. Чи не зупиниться прогрес у стосунках, якщо робити ставку на комплексне рішення?

- Це помилкова точка зору. Переговори мають бути підготовлені і повинні проходити між сторонами, уповноваженими приймати рішення.

Будучи учасником багатьох таких переговорів, можу довести, що якщо є політична воля, то сторони завжди досить швидко знаходять компроміс. Тому необхідно приділяти значно більше уваги підготовці регулярних зустрічей лідерів двох країн.

Рубати чи відкривати вікно у Європу?

- Які перспективи стосунків з ЄС?

- У 2009 році на Саміті Україна-ЄС було прийнято рішення, що договір про зону вільної торгівлі має бути заключений у 2010 році.

На жаль, у нас, окрім раніше окреслених тем по реформах і торгівлі, з'явилися питання по демократії, свободі слова і вперше - про політичні переслідування. Надання політичного притулку Данилишину (екс-міністр економіки - ИФ) країною ЄС де-факто означає визнання Європою політичних переслідувань в Україні.

По своїй важливості європейська інтеграція України не порівнянна із забезпеченням прозорості і адекватності застосування юстиції в стосунках влади і опозиції. Це різного порядку позиції. Ті, хто робить подібні речі, надають ведмежу послугу як владі так і країні в цілому.

Думаю, ми істотно відсунули питання безвізового режиму. У нас практично була прийнята дорожня карта безвізового режиму. А це означало наявність вичерпного переліку реформ, реалізація яких Україною однозначно вела до надання безвізового режиму.

Але за підсумками 2010 року ми отримали розподіл на етапи без вичерпного переліку питань. З урахуванням чинника Північної Африки сьогодні вирішення цієї задачі ускладнюється.

Більше того президент вказав кінцевий термін для вирішення усього комплексу питань першого етапу дорожньої карти безвізового режиму в першому півріччі 2011 року. На жаль, з цього переліку ми не зробили і 30%, а часу залишилося небагато. Час переходити до ретельної, педантичної цілеспрямованої і щоденної роботи.

Ми не маємо права втратити темп. Саме тема європейської інтеграції повинна об'єднати владу і опозицію.

- Під час переговорів про вступ у СОТ Україна пішла на значні поступки. Чи можливе повторення історії у випадку з ЄС?

- Головна робота вже була зроблена - розроблена угода називалася поглибленою і всеосяжною. Всеосяжне - тобто таке, що стосується усіх сфер: товарів, послуг, капіталів. Поглиблене - означає повне відкриття ринків.

Це дає унікальні шанси переговорній групі. Більше того, нам вдалося раніше записати, що угода буде несиметричною – з вигіднішим умовами для України. Це і є завдання для проведення переговорів. Ні про яку здачу українських інтересів йтися не повинно.

Я брав участь в переговорах і можу заявити: не було політичної протидії в Європі успішному проведенню переговорів із зони вільної торгівлі. І рішення Ради ЄС і позиція по переговорах Єврокомісії - усе це дає серйозні підстави для оптимізму. Наша позиція цілком прийнятна для європейських виборців. Європейські виробники отримують 45-мільйонний ринок.

Абсолютно реально завершити переговори і підписати усі угоди цього року. Ратифікаційні процедури можна провести на початку наступного року і в 2012 році, або, в крайньому випадку, з 1 січня 2013 року Україна отримає практичну реалізацію запланованого в усіх сферах.

Завершення цих переговорів цього року - серйозна мотивація для влади. Це дозволить їй представити їх в якості хоч би якогось позитивного результату своєї роботи перед майбутніми парламентськими виборами.

Владні очікування та сувора реальність

- Уряд та президент пропрацювали вже цілий рік. Які діїі влади посилил державу і економіку, а які кроки призвели до негативних наслідків?

- У нас є кому оцінювати дії президента і уряду : народ це повинен робити на виборах. Очевидно, що поліпшення рівня життя було передвиборною обіцянкою, з якою була пов'язана величезна кількість очікувань. Через ряд об'єктивних і суб'єктивних причин цього не сталося.

Мої очікування були пов'язані із здійсненням реформ. Передбачалося, що до влади йдуть з готовим пакетом реформ, а не формують його після отримання відповідних повноважень. Сьогодні ці очікування також не виправдалися, що матиме згубні наслідки для країни.

Абсолютно не реалізована програма по боротьбі з корупцією. Навпаки, корупція посилилася, стала системною. Це величезна проблема. Дуже погано, що розуміння цього доки немає. Для простої людини це означає позбавлення мотивації займатися чим-небудь, у тому числі і бізнесом. Будь-яка мотивація втрачається, коли нероба, що потрапила у владу, ім'ям народу грабує країну.

У нас дуже виріс конкурс у ВНЗ на підготовку фахівців низькооплачуваних державних посад. Сьогодні ніхто не йде на підприємницькі факультети тоді як на підготовку юристів, чиновників, прокурорів і міліціонерів - захмарні конкурси. Це означає, що у підростаючого покоління формується готовність сприймати корупцію.

Крім того, ми минулого року мали унікальні умови для зовнішньої торгівлі. Ми мали зростання цін на основні продукти українського експорту в 2,5 разу. Як ми цим скористалися? Ніяк. Об'єми запозичень не скорочені, інвестиції в основний капітал не відновлені, конкурентоспроможність української економіки не створена. Чим хвалитися?

- Може, стабільністю курсу гривні?

- Стабільність гривні не має ніякого відношення до дій влади, оскільки вона пов'язана, в першу чергу, з умовами зовнішньої торгівлі по товарах українського експорту. Хоча, безумовно, це позитив.

Хочу нагадати, що і в 2009 році гривня була абсолютно стабільною. Хоча у нас були усі передумови для подальшої дестабілізації. Але я хочу нагадати, що стабільність гривні була однаковою: середній курс був 8 грн./$ як в 2009-му, так і в 2010 році.

 - Тоді, можливо, побудовою вертикалі влади?

- Стабільність влади і її здатність приймати рішення не може бути самоціллю. Це лише метод для того, щоб проводити реформи. Так от, реформ не провели.

У нас знищена медицина. Я думаю, більшість з можновладців давно не були в ролі українця, який відвідує поліклініку або лікарню. Я мав незадоволення побувати там зовсім нещодавно, супроводжуючи рідну мені людину.

Настійно рекомендую керівникам країни відвідати районну або обласну лікарню: зайдіть в чорних окулярах і в шапці і подивитеся з чим доводитися стикатися.

Проблема в тому, що сьогодні в Україні знищується ціле покоління лікарів: праця докторів ставати непрестижною. Якщо раніше ми говорили, що у нас бракує ліків, устаткування, погані умови, але руки золоті, то тепер ми і цієї переваги в охороні здоров'я втрачаємо.

- Але влада провела податкову реформу та готує пенсійну.

- Не варто говорити про те, що готують. На ці PR - розмови треба накласти мораторій. Мене не цікавить, що влада готує. Наміри можна і треба обговорювати, але не варто ними хвалитися. Я хочу, щоб був звіт про результати. Про те, що зроблено.

Оцінимо судову реформу - нелегкотравно. Також не хочеться споживати і податкову реформу.

Коли обговорювалася податкова реформа, у нас було дуже багато людей, які не сходили з екранів телевізорів і говорили про своє авторство Податкового кодексу. Конкуренція між ними була божевільною. Кричали - "це я вніс основний вклад", "інші – ні, це був я".

Сьогодні є питання: хто автор, хто несе відповідальність за написане? Немає нікого. Відповідають - це колективна праця. Мовляв, я написав, але мої пропозиції не прийняті.

Адже головна мета була одна: знайти мотивацію для більшості населення країни щоб народ ваші пропозицію прийняв.

Щоб люди сказали: ось тут трохи гірше, але, загалом, усім, врешті-решт, буде краще.

Так, здаватиму електронні накладні. Так, відстоюватиму довгі черги. Так, пообіцяли нагодувати мене гречкою в 2014 році у вигляді зниження податків, але вже сьогодні забрали «спрощенку» і підвищили штрафи, розширили повноваження контролюючих органів, отримали право на позапланові перевірки. Так, ви зробили моє життя гірше, "але". А після "але" - порожнеча.

Автоматичне відшкодування ПДВ відкладене з 1 жовтня на 1 листопада, а потім на 1 грудня, на 1 січня, на 1 лютого і, нарешті, на 1 березня. Загалом, по Станиславскому - не вірю.

- Тобто, з поверненням ПДВ все лишається погано?

- Боюся, що усе закінчитися тим, що автоматично відшкодовуватиметься ПДВ украй обмеженій кількості підприємств. Але раз так, то навіщо було город городити. Ви ці сто підприємств в окрему країну виведіть: в ній ним і відшкодовуйте. До України це не має ніякого відношення. У всіх умови погіршуються, а у ста підприємств - покращуються. Це вже було, і показало свою неефективність.

У тому, що я говорю про реформи, немає сарказму або єхидства. Насправді, це біль тому що Україна найближчим часом може позбутися унікального шансу. Для проведення реформ потрібно дві важливі складові: владні повноваження і довіра народу. Довіра вже втрачена. Далі може щось статися з владними повноваженнями. І ми знову залишимося без реформ, з популістами, які не побудували і собачей будки, але обіцяють зробити усе.

Тому важливо усім ставити питання владі : чому нічого не робите по медицині, з освітою, у житлово-комунальній сфері, у соціальних реформах. Ви ж за це бралися.

«Інтерфакс-Україна»