Перехитрили окупантів щоб прорватись на Азовсталь: історія морпіха з Вінниччини, який повернувся з полону

Не всі рани загоїлись, спогади про неволю ще зовсім свіжі – 28-річний Володимир Кривка з Тростянецької громади 10 місяців перебував у полоні. Військовий повернувся додому під час обміну полоненими 7 березня цього року. Зараз він перебуває на реабілітації та вирішив допомогти бійцям, які тримають оборону на Сході.

Кореспондент Вінниця.info поспілкувалась з Володимиром.

«Я вирішив стати військовим ще у 2016 році. Підписав контракт із ЗСУ. До цього не проходив строкової служби. Сам за освітою будівельник. Навчався у Вінниці у вищому професійному училищі №7. Брав участь у ООС. Служив в навчальному центрі розвідки, інструктором з водіння, вчив молодих хлопців їздити на БМП.

А 22 січня 2022 року підписав потім контракт з морською піхотою. Повномасштабне вторгнення я зустрів у Маріуполі. Картинка змінювалась щогодини. Пригадую, виїжджаємо по продукти, а назад, а я не розумію куди їхати, все горить та палає», - говорить Володимир.

Воїн мужньо обороняв місто Маріуполь. З перших днів повномасштабного вторгнення він бачив безліч поранених та загиблих. Морпіх разом з побратимами розповідає, як їм вдалося прорватися на «Азовсталь».

«Командир батальйону дав наказ, хто має бажання іде на прорив на завод Азовсталь. Хто немає бажання іти на прорив -іде далі боронити місто Маріуполь. Це було 12 квітня. Весь батальйон був у зборі, майже всі поранені. Наші морпіхи разом з командиром Волиною проривалися на Азовсталь. В мене поранення. Я не знаю що робити, стою готую макарони. Зготував, підкріпився, випив знеболювальне і нам кажуть: «будете їхати в «козаках», там всі трьохсоті». Ми сіли у вантажний ЗІЛ. Я про себе думаю: «все нам «гайки». Їдемо, блокопост, стоять орки. Зупиняють, світять ліхтарем, а ми намалювали на машині їхні Z, намотали білі полоси, дзеркала позав’язували. Тоді водій наш звернувся до них російською «Давай, пропускай свои!». Той відійшов, передав по рації, що свої і ми поїхали далі. На Азовсталь виїхали більше 170 чоловік без жодного пострілу», - згадує військовий.

Володимир під час оборони Маріуполя був тричі поранений.

«Перше поранення в мене було вогнепальне в плече. Друге – осколкове, і третє теж вогнепальне - в ліву гомілку. Мені потрібна була медична допомога лише при третьому пораненні, була велика кровотеча. Я сам наклав собі турнікет. Коли потрапив у полон, відношення до нас було адекватним. Однак про решту не хочеться згадувати. Я вірив, що нас обміняють, повернуся додому», - каже військовий.

Володимир Кривка уже більше місяця як на рідній землі. Він досі проходить реабілітацію та лікування. Захоплюється риболовлею та з нетерпінням чекає теплої погоди аби поїхати до водойми і закинути вудочку. Мовить, що адаптація проходить добре, займається із психологом. Єдине, обурює, що доводилось лікуватись в місцевій лікарні повністю за власні кошти.

«В мене поки труднощів немає ніяких, проходжу реабілітацію, лікуюсь. От єдине перевели мене із Вінниці у лікарню міста Тульчин. Там я лікування проходив за власний рахунок. Зараз мене будуть переводити у Хмільник, там лікування повністю за рахунок держави.

Побачив, що хлопцям із 95-ї бригади потрібний тепловізор, вирішив допомогти. Дуже швидко мені вдалося зібрати всю необхідну суму. Велика подяка аграріям із села Ілляшівка та подяка голові Тростянецької ОТГ і всім небайдужим, хто долучився до збору», - мовить морпіх.

Указом Президента України Володимира Кривка нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня.

Військовий переконаний - перемога за нами, і каже, що робитиме все можливе аби її наблизити.

Як повідомляла Вінниця.info, під час обміну полоненими 7 березня Україна повернула додому 130 захисників.

Новини в зручному форматі в нашому Telegram-каналі – https://t.me/vinnitsa_info

Вінниця.info