Парафії Вінницької єпархії у складчину реставруватимуть Свято-Успенський храм

Наприкінці червня завершився перший етап конкурсу серед найбідніших парафій, який єпархія оголосила на початку цього року. Переможцем якого стала парафія Свято-Успенського храму с. Балин Літинського району.

Про це повідомляє прес-служба Вінницької єпархії.

В конкурсі взяли участь 11 парафій з усіх благочинь єпархії окрім міських. За умовами конкурсу, священик і парафіяни повинні були розповісти історію свого храму, описати сучасні труднощі та зусилля громади по їх подоланню.

В той же час кожна з парафій Вінницької єпархії щомісяця робила спеціальний невеликий внесок для допомоги бідній парафії. Таким чином, метою конкурсу, оголошеного Вінницьким єпархіальним управлінням, було бажання спільними зусиллями віруючих, протягом року, допомогти двом парафіям вирішити хоча б частку їх проблемних питань.

На зібранні єпархіальної ради розглядалися чотири основних претенденти на допомогу: Свято-Успенський храм с. Некрасове Вінницького району, Свято-Миколаївський храм с. Райки Калинівського району, храм Різдва Пресвятої Богородиці с. Нишівці Мурованокуриловецького району та Свято-Успенський храм с. Балин Літинського району. Останній і був визнаний переможцем першого етапу конкурсу.

За надання допомоги цьому храму проголосували більшість благочинних та настоятелів монастирів єпархії. Архієпископ Симеон затвердив прийняте рішення, і незабаром 20 тисяч гривень буде передано громаді для проведення ремонтно-реставраційних робіт.

Довідка.

До революції в селі Балин Літинського району збудували великий храм, трагічну історію якого люди пам’ятають і бережуть. Будівництво розпочалося у 1914-1915 роках і тривало три роки. Будували церкву майстри з Росії та два досвідчених столяри з Балина: Бельбас Бартко Гордійович та Байнак Іван Якович. Основним матеріалом слугував чорний дуб, який закуповували в Дяківцях. Стіни будували «в зруб», всередині оббили полотном та розписали. Після завершеннбудівництва храм освятили на честь Успіння Пресвятої Богородиці. Балинська церква була найбільшою в районі.

Спочатку в храмі служив священик Григорій Люцедарський, 1878 року народження. Зберігся надгробок його могили, яку хотіли замурувати під фундамент сільського магазину. Потім служили отець Мокій та священик Андрій Макаревський. Останнього у 1937-му розстріляли. В тих же жахливих 1937-38 роках з церкви зняли хрести й куполи. Найбільший хрест був настільки важкий, що двоє сильних коней не змогли зрушити його з місця. Прокурор Ламан, котрий очолював цю безбожну справу, наказав приїхати трактору. Хрест, падаючи, потягнув за собою купол та частину покрівлі. Після цього безбожники спалили ікони, церковні книги та документи, які прихожани не встигли сховати. Деякі книжки вдалося врятувати старості Митрофану Миколайовичу Гаврилюку, які він згодом передасть новому настоятелю. В храмі зробили склад, а потім – клуб.

Під час Великої Вітчизняної війни німці храм відкрили, дозволили богослужіння. З 1944-45 років у Балині служив священик Миколай Миронишин. До цього він був двічі засуджений за сан.

У 1964 році влада вирішила знести храм. Балинчани написали прохання, щоб церкву зберегли як культурну пам’ятку. Але голова колгоспу Мар’ян Францович Зелінський, поляк за походженням, дізнавшись про це, таємно підкупив трьох чоловіків, які за п’ять днів розібрали споруду. Камінь рознесли по селі, а з дерева зробили містки через річку. Ці містки і сьогодні знаходяться у доброму стані, то скільки ж років міг би простояти той прекрасний храм?! Але від нього залишилися лише рештки міцного кам’яного фундаменту, які ще видно з-під наметеного часом культурного шару землі.

Відродження духовного життя у 1998 році викликало необхідність створення у Балині нового храму.

Звичайно, селяни не змогли «потягнути» масштаби дореволюційного храму, тому новий мав розміри у разів три-п’ять скромніші. Фінансували та організовували будівництво прихожани КП, але гроші збиралися з усього села. Після двох років будівництва храм освятили також на честь Успіння Пресвятої Богородиці. Настоятелем балинського храму є отець Михаїл. Він також служить у селі Малинівці і опікує вірних села Залужного. Окрім служіння, випікає ще проскури, які в нього виходять дуже гарні та смачні, оскільки батюшка має кулінарну освіту.

Отець Михаїл дуже енергійний та працьовитий, має багато ідей розвитку свого приходу в майбутньому. Зокрема, планує організувати дитячу недільну школу, адже у Балині багато дітей. Значну роботу треба провести й для остаточного улаштування самого храму, адже миряни будували його на свій розсуд, не керуючись певними загальноцерковними правилами. У церкві відсутні належні внутрішні роботи та огорожа, не вистачає ікон, церковного вбрання. Парафія малочисельна й небагата. Матеріально неспроможна зробити такий ремонт, тому потребує підтримки.

ВИННИЦА.info