Олександр Домбровський: Анатолій Олійник був єдиним головою районної ради не від Партії Регіонів. За це його хотіли зняти через суд, але він 4 роки судився і переміг

 З Олександром Домбровським зустрічаємось у суботу. На ці вихідні він приїхав у Вінницю. Напередодні і прем'єр-міністр, і депутати коментували у новинах підписання політичної частини Угоди про Асоціацію з ЄС. - Як оцінюєте Ви? - запитую. Оптимізму у відповіді не відчувається. - На сьогодні - це скоріше декларація. Немає такої ціни, яку б Росія не заплатила за Україну, - зокрема відповідає він. - Важко уявити, що Росія підпустить Європу так близько до себе, аж до Краснодарського краю.

Для колишнього губернатора Вінниччини Олександра Домбровського депутатство у Верховній Раді розділене на два періоди - до показового "вигнання" з парламенту і після повернення. У 2013 році позбавлення депутатських мандатів Домбровського і Балоги стало безпрецедентним для України, загадкою для юристів і показовим прикладом, як тодішня влада приборкує норовливих. Повернути Домбровському карточку для голосування - було одне з рішень у перші дні роботи переформатованої Верховної Ради і нового Уряду. Це вже вдруге Олександр Домбровський піднімається на революційній хвилі. У 2005-му його призначають головою Вінницької облдержадміністрації, і на посаді помаранчевого губернатора він вистоїть найдовше з усіх тодішніх своїх колег, аж до обрання президентом Януковича у 2010-му. Тож те, що сьогодні відбувається в Україні на тлі постреволюційних подій, Олександр Георгійович, як мовиться, уже проходив.

- Як Вам повертали мандат народного депутата і карточку для голосування?

- Для мене це було дуже неочікувано. Я прогнозував, що справа у Європейському суді у кращому разі буде розглянута десь, можливо, в середині осені, а то й в кінці осені (Олександр Домбровський звернувся до Європейського суду з прав людини у зв'язку з позбавленням його мандата народного депутата. Заяву він подав 2 липня. - Авт.). І враховуючи, що та влада, Януковича, була достатньо жорсткою у цих питаннях, я, відверто кажучи, не бачив перспектив повернення в український парламент до кінця 2014 року. Тож рішення повернути мені мандат і карточку для голосування, яке підписав Турчинов, для мене було неочікувано. Довелось різко розвертатися - я саме їхав у Вінницю з Києва. З того моменту, фактично, безвиїзно працюю у парламенті.

- Вам щось сказали, коли повертали картку?

- Нічого. Я прийшов, віддав картку для голосування, щоб перепрограмували - і все. Це зробили протягом хвилини - і я пішов працювати. Посвідчення і картка весь цей час залишались у мене, просто картка була заблокована.

- Хто повідомив, що Ви знову депутат?

- Повідомив мені Петро Порошенко. Сказав, що голова Верховної Ради підписав відповідне розпорядження щодо мене і Балоги (разом з Домбровським у такий самий спосіб позбавили депутатства і Павла Балогу. - Авт.) і щоб я повертався у парламент. Я, чесно кажучи, це сприйняв з певною долею іронії. Почув: - Ну увімкни радіо, зараз послухаєш. Я саме був поза межами радіо, але зрозумів, що це правда, бо буквально за п'ять хвилин мені почали телефонувати і всі в один голос говорити про це.

- Вітали?

- Дзвонили, вітали. Але тут питання: у цих обставинах це потрібно більше сприймати як вітання чи як велику відповідальність. Не хочу сказати "співчуття".

- Коли зайшли у парламент, відчули, що хтось не радий вашому поверненню?

- Ні. Значна більшість депутатів, яких я добре знаю, і які мене добре знають, з усіх фракцій без винятку, вітали. Спілкувалися. Я не відчув жодного дискомфорту.

- Навіть з боку "регіоналів"?

- Навіть від "регіоналів". Тому що тих, які робили усе для того, аби забрати у мандат, немає до сьогодні. Ті, з якими у нас були нормальні стосунки, залишилися. Більше того, частина народних депутатів від тодішнього складу Партії регіонів виступала категорично проти того, щоб у Домбровського забирали мандат. Я можу звернути увагу на те, що коли спікером Верховної Ради був Рибак, існував сценарій: поставити у ВР на голосування питання позбавлення мандата. Але вони розуміли, що більшості не наберуть, не отримують 226 голосів. Адже достатньо велика група народних депутатів, у тому числі і від "регіоналів", казали - "ми голосувати за це не будемо".

- Ваше бачення як народного депутата, як далі розвиватимуться події в Україні?

- Я тільки народний депутат, один - з 450-ти, а не Господь Бог. Але з точки зору того, що я бачу і що я розумію, можу дати оцінку ситуації в Україні: вона надзвичайно тривожна. Це пов'язано і із зовнішніми факторами, такими як Росія, агресія Росії і анексія Криму. Це пов'язано з діями жорсткого деструктивного характеру різних спецслужб на території України ( ми це сьогодні бачимо). Крім того, я про це неодноразово говорив і кілька років тому, економічна ситуація в Україні - в напруженому стані. І коли ризик накладається на ризик, коли стільки викликів сьогодні в України, дуже важко щось спрогнозувати.

- Поряд з тим, що є проблеми політичні, соціальні й економічні, багато людей кажуть про те, що Україні не вистачає національної ідеї, яка має згуртували народ. Як відчуваєте, вона може з'явитися сьогодні?

- Я думаю, що саме сьогодні національна ідея є! І Євромайдан, і те, що відбувалося на десятках і тисячах великих і малих Майданів в Україні, - це і є така кристалізація української національної ідеї - як демократичної, гордої, достойної України і українців. І це, на мій погляд, є квінтесенція національної ідеї. Є інша проблема. Мільйони людей виходили на майдани заради того, щоб була чесна, демократична влада, щоб панувала не анархія, а закон. Щоб було безпечно, щоб був порядок на вулицях, щоб працювали нормально суди… І багато з цих проблем, заради вирішення яких люди виходили на майдан, штурмували владу і змінювали владу, поки що не вирішені. Не вирішені, з точки зору безпеки і права. На мій погляд, це є одна з причин сьогоднішньої нестабільної ситуації в державі.

- Наскільки парламент готовий вирішувати це все. Чи є депутатська єдність?

- В сьогоднішньому українському парламенті єдність є. І мені це приємно. Більшість рішень голосується, якщо не конституційною більшістю голосів - більше 300, - то 280, 290 голосів. Тобто із запасом, порівняно з мінімально необхідною кількістю - 226 голосів. Причому, крім комуністів, голосують усі: і "регіонали", і ті нові фракції, які створилися, і ті фракції, які увійшли в коаліцію і взяли на себе відповідальність. Але сьогодні потрібна не просто єдність. Сьогодні у нашій державі потрібна монолітність. Потрібен високий професіоналізм на усіх рівнях, починаючи від безпекового блоку, від професійного міністра оборони, від суперпрофесійних міністрів інших напрямків. Не можна у кадровій політиці у цих критичних умовах керуватися квотами політичних партій чи певних громадських організацій. Сьогодні по кожній позиції потрібно поставити найкращого професіонала і об'єднати їх в одну сильну команду.

- Де їх взяти, тих професіоналів?

- А вони є. Я абсолютно переконаний, що в Україні є багато професійних людей, які працюють у громадських організаціях, які багато років тому пішли у бізнес, бо не бачили перспектив у владі. Поряд з цим, при усій важливості цього питання, потрібно дуже обережно ставитися до люстрації - щоб з водою не вихлюпнути і тих людей, які є професійними, чесними, моральними. Тому що розвалити вертикаль виконавчої влади дуже просто - одних вигнали з роботи, інших набрали. Але щоб ці інші почали працювати, а вертикаль виконавчої влади діяти… Повірте мені як людині, яка почала вибудовувати вертикаль на Вінниччині у 2005 році в обласній державній адміністрації. Я пам'ятаю усі мітинги, прохання, автобуси, мікроавтобуси біля ОДА та адміністрації президента… Те, що відбувається сьогодні, я це проходив у 2005-му році. Зараз ситуація дуже складна. З одного боку, у владу потрібно повернути професійних, чесних, моральних, патріотичних людей. З іншого боку - чесних, професійних, моральних людей треба у владі зберегти.

- Коли у 2005-му році Ви стали губернатором, тоді також проходили так звані "чистки". Як тоді відбувалося це очищення влади, якого сьогодні знову вимагають люди?

- Тоді так само, як і сьогодні, була величезна кількість пропозицій різних людей. І мені доводилося з декількома десятками людей з різних районів щодня проводити співбесіди, щоб зрозуміти: хто рекомендує цю людину, що вона вміє, може вона бути головою райдержадміністрації чи заступником, чи, може, - начальником управління; або ж потрібно зберегти когось… Це був складний процес. Було багато провокацій. Було багато спроб інспірувати громадську думку - коли просто "внаглу" особи бездарні, безчесні, але які хотіли прорватися у владу, налаштовували людей, хтось цим людям проплачував, возили автобуси до адміністрації Президента… І в усьому цьому розмаїтті думок та пропозицій потрібно було спокійно знайти ті рішення, які б задовольнили людей і владу на тому етапі. 

Хоч і тоді, і зараз я чітко розумію, що більшість з людей, які йдуть у владу, йдуть не надовго. По-перше, думаю, що частина з них не витримає іспит, з точки зору професійності й ефективності. Адже можна бути хорошою, доброю людиною, і тебе поважають інші, і тебе хочуть у владу, а ти у владі нічого не можеш зробити. Тому що потрібно мати відповідний досвід, знання, відповідну харизму, розуміти, як працюють інструменти влади - на рівні сільської ради, району чи на рівні області. І якщо у людини немає досвіду, у неї не буде результату. А цього результату будуть вимагати люди. Крім того, вважаю, що зміна і покращення влади це - постійний процес: одні приходять, інші йдуть, бо треба весь час змінювати на краще. У мене було правило такого собі "слабкого елементу": раз у квартал ми заслуховували найслабших голів держадміністрацій (вони про це знали), ми їх окремо моніторили. Якщо бачили, що вони не виходять на потрібні параметри, не показують результату з організації роботи системи охорони здоров'я, освіти, по будівництву, залученню інвестицій (а це достатньо прагматичні речі), ми ставили питання і їх змінювали на кращих. Думаю, і сьогодні так буде.

- Як вважаєте, сьогоднішній голова облдержадміністрації витримає цей іспит, справиться?

- Мені б дуже хотілося, щоб Вінницька область справилася з цим іспитом. Він дуже складний і для усієї України, і для Вінницької області і, в тому числі - для пана Олійника, якого призначили головою державної обласної адміністрації. Дуже хотілося, щоб Вінниччина на "відмінно" чи принаймні "добре" склала цей іспит, бо це стосується кожного з нас, зокрема, і наших робочих місць. Тобто, це не питання тільки пана Олійника і того, вдасться чи не вдасться. Це питання до усієї Вінницької області. І я дуже хочу, щоб вдалося.

- Новий губернатор Олійник - це людина, яка пройшла в районну раду за списками вашої партії. Тобто Ви за нього, мабуть, теж маєте нести відповідальність? Чи потрібна йому допомога конкретних людей в області, і яка це допомога?

- Давайте розмежуємо, аби ми не плутали, що було у 2010 році і те, що відбувається у 2014-му. Я, можливо, повторю деякі свої тези, але у 2010 році, коли Партія регіонів монопольно прийшла до влади і захотіла усіх поставити на коліна. І було дуже важливо продемонструвати, принаймні у Вінницькій області, що є люди, є команда, яка на коліна не стане і буде відстоювати свою позицію. І тоді такою командою, яка найбільше боролася і найбільше конкурувала з Партією регіонів, була команда "Єдності" (на місцеві вибори у 2010 році колишній помаранчевий губернатор Олександр Домбровський разом із екс-головою облРади Заболотним і своїми однодумцями пішли від партії "Єдність", яку фактично "реанімували". Це був місцевий виборчий проект, адже у той час парламент ухвалив рішення, що балотуватися у ради можна тільки від партій. - Авт.).

Якщо проаналізуєте результати мажоритарки і виборів депутатів обласної Ради, побачите, що головним об'єктом тиску Партії регіонів була "Єдність". Більше того, не давали обрати головами районних рад депутатів, які пройшли від "Єдності". І Анатолій Олійник тоді був єдиним, якому вдалося бути обраним головою районної ради в Томашполі. Партія регіонів хотіла зняти його з цієї посади через суд. Він 4 роки як голова районної ради судився з Партією регіонів і працював.

Зрештою, вистояв і переміг. Для мене це характеризує його як людину, яку неможливо поставити на коліна, в якої є харизма і свої політичні принципи. Сьогодні рішення про призначення Анатолія Олійника на посаду голови Вінницької облдержадміністрації ухвалював в.о.Президента. На мій погляд, пан Олійник відповідає трьом основним критеріям: він професійна людина, він порядна людина і він патріотична людина.

- Тобто це основне, що потрібно на сьогодні при призначенні на посади?

- Думаю, якби ми сьогодні на всі рівні влади поставили професійних, порядних і патріотичних людей, ситуація була б набагато кращою, ніж та, яку ми маємо.

- Ви спілкуєтеся з губернатором?

- Практично, не спілкуємося. По-перше, у нього немає часу. Та і я, в основному, - в Києві. Але якщо потрібна буде моя допомога, підтримка, порада - я 24 години на телефоні. У будь-який момент будь-кому, чи голові обласної держадміністрації, чи сьогоднішньому голові обласної Ради, чи в.о. міського голови Вінниці, я завжди готовий підставити плече і допомогти настільки, наскільки я можу, або наскільки потрібна буде моя допомога. І я про це їм сказав.

- З новообраним головою обласної Ради Сергієм Свитком у Вас свого часу були дуже складні стосунки…

- Я з повагою ставлюсь до рішень, які ухвалила Вінницька обласна Рада. Наші історичні стосунки з паном Свитком - це наші історичні стосунки. І тільки час розставить крапки над І: що було, хто має рацію, і хто буде мати рацію у майбутньому. Нині у нас була одна коротка зустріч. Я йому сказав, що у будь-якому разі, незважаючи на наші історичні стосунки, якщо потрібно буде моє плече для обласної Ради, для Вінницької області, то він як голова обласної Ради на це плече може розрахувати. Крапка.

- Він почув це?

- Не знаю.

- Призначення Володимира Гройсмана віце-прем'єром - це втрата для Вінниці, це надбання для країни чи це щось інше? Ваше бачення.

- Це, однозначно, втрата для Вінниці. Вважаю, що Володимир Гройсман як міський голова був достатньо ефективним. І, відверто кажучи, я не розумію дуже маленьку групу людей, які йому вслід шлють критику, звинувачення і таке інше. Це далеко неадекватна реакція. І це не справедливо. Що стосується призначення віце-прем'єр-міністром, сподіваюсь, що це одне із найбільш ефективних кадрових рішень. Я неоднозначно ставлюсь до багатьох рішень по складу Уряду, але я не хочу в цих умовах когось критикувати. Зараз і Україна, і Уряд, і Верховна Рада перебувають у дуже непростій ситуації. Так, у мене є своя думка по призначенню деяких членів Уряду, але призначення Володимира Гройсмана я вважаю одним з найбільш ефективних і правильних у цих обставинах. 

- Володимир Гройсман відстоює реформу органів місцевого самоврядування і каже, що саме це може запобігти федералізації України… Наскільки це справді можливо?

- Це питання дерегуляції, децентралізації влади в Україні обговорюється і мусується уже 23 роки. Знаєте, у чому проблема? Чим більше про це говорять - це індикатор того, що владу більше будуть централізувати. Якщо ви проаналізуєте, як багато при Януковичі говорили про децентралізацію влади, про розвиток громадянського суспільства, про європейську інтеграцію… Було ж усе з точністю до навпаки. З Володимиром Гройсманом ми часто спілкуємося. Я знаю його чітку позицію щодо необхідності проведення цих реформ, бо без них далі нікуди ми не підемо. Однак тут є одне "але". Децентралізувати владу у Києві, забрати повноваження і передати їх на місця - це тільки половина шляху. Треба, щоб влада на місцях була готова і здатна взяти ці повноваження, взяти ці ресурси і правильно ними розпорядитися. Щоб не виникла така ситуація, що замість однієї монопольної центральної влади у Києві виникне 25 або, якщо помножити на кількість районів, майже 700 інструментів, з якими люди будуть стикатися, але які не будуть розв’язувати проблему. Тому, без сумніву, децентралізувати владу потрібно, реформу місцевого самоврядування робити треба, повноваження та ресурси передавати на місця треба. Але тут ми повертаємося до тієї теми, з якої почали. Необхідно, аби влада на місцях була професійною, некорумпованою, патріотично налаштованою і фахово готовою взяти на себе ці повноваження.

- А Вінниччина готова? Ви були губернатором, знаєте райони, сільські ради. Вінниччина - одна з тих областей, де найбільше органів місцевого самоврядування. Тож наскільки наша область готова, щоб перебрати ці владні повноваження?

- Вважаю, що у свій час і в межах своїх можливостей ми зробили достатньо багато, щоб передати і ресурси, і певні повноваження на місця. Починаючи від ремонтів доріг, перерозподілу бюджетів тощо. Думаю, що Вінниччина - готова, незважаючи на усі процеси, які відбуваються… Так, будуть помилки, будуть, можливо, і перегиби, але в цілому, все одно цим шляхом потрібно йти. У нас є такий яскравий приклад Польщі, ми вже цю Польщу захвалили і обцілували, куди тільки можна, з точки зору проведення адміністративно-територіальної реформи. Але у них це було в 1990-му чи 91 році, а у нас уже минуло майже чверть століття.

Знаючи настрої прем'єр-міністра і віце-прем'єр-міністра, думаю, що кроки будуть зроблені, і ці кроки ми очікуємо тут, внизу.

- Одне з очікувань суспільства від влади це - люстрація. Як вона має відбуватися? Адже сьогодні закону немає, а люди вимагають. Що потрібно зробити в парламенті, щоб ці очікування задовольнити, і як це має відбуватися на місцях?

- Дуже складна тема. Вона заполітизована. Вона дуже емоційна. І це тема, на яку є тисячі різних поглядів. У Вінницькій області частина людей дивиться на це по-своєму, у Хмельницькій - по-своєму, у Донецькій чи Харківській областях - по-своєму. 

Щодо люстрації - треба створити зрозумілий, прозорий інструмент - як корупціонер, негідник, непрофесіонал, провокатор не може потрапити у владу і не може залишитися у владі. Це серйозне завдання, і його не можна розв'язувати на майдані. Я б сказав, що влада - це накопичення професійної інтелектуальної енергетики. Аби влада була ефективною, там повинні бути ефективні, професійні, досвідчені люди. І якщо ми їх сьогодні непрофесійно "зачистимо", а туди запустимо непрофесіоналів, влада залишиться такою самою, або буде ще гіршою. Тому я за те, щоб ухвалити закон про люстрацію. Я за те, щоб це закон був прозорим і зрозумілим. Щоб він передбачав, умовно кажучи, п'ять певних базових параметрів. І дуже важливо, щоб тут не було зловживань з одного і з другого боку. Маю на увазі, якщо корупціонер вчепився за владу і не хоче з неї йти, щоб цей закон не дозволяв йому залишатися. З іншого боку, треба забезпечити право професійної, чесної, порядної людини залишитися у владі або працювати у владі, а не бути "розтерзаним" із незрозумілих критеріїв на майдані. Адже не секрет, що є нечесні політики, провокаційні політики, є багато так званих політиків, які просто зводять рахунки з тими, хто їм не подобався. Тому я за право, за прозорий закон і за те, щоб він був двостороннім.

- Кілька проектів закону про люстрацію у парламенті уже зареєстровано. Чи не з'явився новий?

- Я не бачив жодного. На жаль, принцип організації Верховної Ради, на мій погляд, є дуже експромтним. Я не бачу - і я за це критикую Верховну Раду, апарат Верховної Ради - вибудуваної системи стратегічних державних пріоритетів, які потрібні країні. На мій погляд, коли сьогодні є новий Уряд, усі законопроекти попереднього потрібно відізвати, а їх більше 2,5 тисячі проектів, поданих Урядом Азарова-Януковича. Я виступив кілька днів тому, коли розглядався проект закону уряду Азарова з поправками Януковича… Кажу, ви що з глузду з'їхали, що ми обговорюємо? Тому ця система стратегічних державних пріоритетів має бути. Так, ми ухвалюємо рішення по Криму, ми запізнюємося. У нас немає того, щоб ми йшли на 2-3 кроки попереду. Зрозуміло, що Уряд молодий, що тільки починає працювати. Але, в цілому, систему організації роботи Верховної Ради треба кардинально змінювати.

- І коли це може бути зроблено?

- Тоді, коли поміняємо Верховну Раду, коли будуть дострокові парламентські вибори. Думаю, вони будуть скоріш за все восени 2014 року.

- Щодо виборів президента, мусується, що 25 травня вони можуть і не відбутися. Наскільки це правда?

- Принаймні, Росія в цьому не зацікавлена і буде робити усе, щоб зірвати вибори, в тому числі - у східних і південних регіонах. Також є фактор внутрішньої дестабілізації, внутрішньої нестабільності, який буде грати проти виборів. Подивимось певні соціологічні дослідження основних кандидатів: у деяких падають рейтинги. Думаю, ті, в кого ці рейтинги падають, не зацікавлені, щоб 25-го були вибори. Тому будуть грати на їх перенесення. Але сьогодні є рішення проводити вибори президента 25 травня, і я переконаний, що іншого Верховна Рада не ухвалить.

- Хто дестабілізує ситуацію в парламенті?

- Сьогодні важко сказати, що хтось дестабілізує ситуацію в парламенті. Ще раз кажу - багато проектів законів голосується 300-ми або майже 300-ма голосами. У цих дуже складних обставинах мені дуже не подобається, що зовсім не голосує фракція комуністів. Але ми і так завжди знали, що партія комуністів на чолі з їх лідером завжди була п'ятою колоною Росії. І те, що відбувається, для мене абсолютно не дивно.

- То, може, час їх заборонити, як вимагали люди на багатьох майданах, в тому числі і у Вінниці?

- Це питання, яке має підстави для серйозного зважування і прийняття певного рішення - про політичну відповідальність. До речі, як і по Партії регіонів. Якщо не навчимося політичної відповідальності за те, що робили вчора, у майбутньому може все повторитися. Так же не буває, щоб обтрусив руки - і все. І Партія регіонів має нести політичну відповідальність за те, що було. Виступив Єфремов, сказав, що їх усіх президент здав, і уся вина - на президентові. Ні! Відповідальність лежить і на вас, тому що це ви голосували, це ви стояли на колінах перед Януковичем і перед Урядом Азарова. Це ви тікали в друге приміщення - голосували підняттям рук. Це ви ховалися. Але. Є така теорія стійкості. Коли механічна система починає працювати нестабільно, коли накладається виклик на виклик, то система може піти врознос і просто розвалитися. Тому в цих дуже критичних умовах, коли є агресія Росії, дуже непроста ситуація на Сході і на Півдні, коли є внутрішня дестабілізація, треба бути дуже обережними у рішеннях, щоб не підкидати нових проблем, які можуть розколоти Україну.

- Тобто не на часі?

- Так, потрібно думати, потрібно обговорювати проекти законів. Але вони мають бути однакові для усіх, стосуватися і комуністів, і "регіоналів", і "Батьківщини", і "УДАРу". Когось - вчора, когось - сьогодні, когось, можливо, - завтра. Щоб усі розуміли, що міра відповідальності рано чи пізно настане.

- Щодо відповідальності. Якщо вибори до Верховної Ради відбудуться восени, і якщо не буде закону про люстрацію, якщо вона не буде проведена, ми можемо отримати той самий парламент. І тоді знову нічого не зміниться. Як бути з очікуваннями людей?

- Щоб отримати інакший парламент, потрібно змінити виборчу систему. А ми повернулися до Конституції 2004 року і виборів на пропорційній основі. Незважаючи на критику мажоритарної системи, на 100% пропорційна система виборів теж має дуже серйозні проблеми. Хто потрапляє у списки? Як потрапляє? За якими критеріями? Хто несе відповідальність за цих кандидатів? Скільки народних депутатів вийшли, наприклад, з партії "Батьківщина" у період правління Партії регіонів? Скільки вийшли в попередньому скликанні? Тож змінімо правила гри, щоб у парламент потрапляли чесні, порядні, професійні люди. Щоб вони залежали від тих, хто їх обирає. І не були, вибачте на слові, політичними повіями - щоб не змінювали свої політичні принципи уже тоді, коли почали працювати у парламенті. Ось і все. Чи є вірогідність створення такого нового закону про вибори? Для мене є. Тому що я однозначно буду за новий закон про вибори. І я буду голосувати за дострокові парламентські вибори у 2014 році, можливо, і місцеві вибори. Для того, щоб можна перезавантажити владу за однієї умови, що в країні буде стабільна політична ситуація, не буде війни, не буде захватів і т.д. Тоді треба перезавантажувати владу і на 2015 рік мати нового президента, новий парламент, нові органи виконавчої влади і місцевого самоврядування. І, зрештою, виходити на конструктивний державотворчий процес. Але я не впевнений, що велика частина народних депутатів, які пройшли за мажоритарною чи за списками Партії регіонів, захочуть голосувати за дострокові парламентські вибори. Водночас, на мою думку, дострокові парламентські вибори потрібно проводити саме восени 2014 року.

- А на президентських виборах за кого будете голосувати?

- Принаймні, ми ще не знаємо, хто буде балотуватися. Коли відбудеться процес висунення, реєстрації, тоді будемо зустрічатися і говорити про аргументи, кого б ми хотіли підтримати і якого Президента ми б хотіли бачити.

Ірина Жук, газета «Місто»