Навіщо Путіну Україна?

 Після того, як путінські терористи в чергове продемонстрували світові, як вони борються за "незалежність" Донбасу, обстрілявши з "Градів" спочатку село Степове, а потім тим же "Градом" знищили колонну біженців, у нормальної людини мають відпасти останні переконання, що Росія хоче захопити шматок України? Загарбники, окупанти так не діють. Навіть нацисти не мінували школи, щоб 1 вересня підірвати дітей, зачепившись розтяжки.

Зруйноване житло та адмінбудівлі, визрівання електростанції і водоканали, наспіх присипані землею з порушенням всіх норм санітарії братські могили, заміновані школи і дитсадки, фугаси на дорогах.

І не треба говорити, що це вони зараз так себе ведуть, тому що зазнають поразки. Подивіться травнево-червневі новини з того ж самого Слов’янську. Це було з самого початку агресії.

Міф про те, що Росія хоче заволодіти Україною, щоб відновити імперію має померти!

Путіну і його поплічникам не потрібні ані вугільно-металургійний Донбас, ані Одеса із Миколаєвим, Херсоном та Харковом. Їм не потрібен і Київ. Вони чудово розуміють, що захопивши бодай Донбас, їм його не втримати.

Путіну не потрібно, щоб Україна існувала на політичній мапі. Він хоче, щоб ми перетворилися на таке європейське Сомалі. Щоб ми щезли як країна, нація. Путіну та його кровожерам з самого початку від нас треба було всеохоплюючої та довготривалої війни та розвалу держави. Вони наполегливо впроваджують сценарій керованого хаосу, а не окупації. Цей хід подій готувався давно. Ще за часів Кучми та при "живому" Януковичі. Впроваджували його втемну, допомагаючи нашим доморощеним хапугам руйнувати армію, міліцію, службу безпеки та взагалі органи влади, де головним чинником просування по службі стали мздоїмство, хабарі, відкати та тотального насаджування у пересічних людей віри у неможливість справедливого життя в Україні.

Тому в нас немає варіантів, як перемогти "братнього" агресора. І це не лише питання існування України, як незалежної держави. Це питання чи будуть взагалі ми будемо жити як людські істоти. І обрання варіантів, як уникнути цієї боротьби за життя в нас вже немає.

І не треба зважати на те, що перед перемогою у багатьох впаде віра у нашу перемогу й будуть опускатися руки. Згадаймо лютневі події на Майдані, коли його залишилось боронити лише сотня відчайдухів, а більшість тодішніх політиків-опозиціонерів банально втекли. Саме у той момент, коли здавалося, що розгром Майдану це справа кількох годин, "орки" відступили. Янукович втік з країни, а українці здобули одну з найважливіших своїх світоглядних перемог.

Юрій Басюк, ВИННИЦА.info