Наша гордість: Вінничанка здобула золото на чемпіонаті Європи із степ-танцю

Вінничанка Анастасія Старченко з шести років займається степом. Дівчина народилась у Вінниці, жила в Києві. З початком російського вторгнення на територію України, Анастасія проводила майстер-класи з степу у європейських країнах щоб зібрати гроші на допомогу ЗСУ та постраждалим під час війни українцям. Нещодавно дівчина здобула золото на чемпіонаті Європи із степ-танцю.

«Я народилась у місті Вінниці, закінчила 29 школу-колеж, навчалась в музичній школі №1, а також в ансамблі «Степ-компанія» у МПМ Зоря. Звідси почала свій шлях степістки завдяки викладачам Миколі та Олесі Семеновим, в студії яких займалась протягом 10 років. Зараз ми й досі підтримуємо зв'язок і я приїжджаю на їх звітні концерти вже як випускниця та самостійна артистка.

Взагалі степ (tap dance) - це вид перформативного мистецтва, що поєднує в собі музику і танець одночасно. Це моя улюблена справа, якою займаюсь ось уже 22 роки», - натхненно розповідає Анастасія Старченко.

Вперше на міжнародні змагання Анастасія поїхала в 2005 році. Пригадує – це був чемпіонат світу із степу. Тоді у складі степ-команди вона здобула своє перше золото.

«Це була моя найбільше мрія дитинства, що потребувала колосальної праці та витримки, але завдяки цьому здійснилася. Зараз працюю хореографом, викладачем з вокалу та фортепіано у творчих студіях та навчальних закладах столиці. Маю великий викладацький досвід – вже понад 10 років. Наймолодшій моїй учениці - півтора роки, а найстаршій – 67. Однак, з початком війни, як і безліч українців, впродовж кількох місяців не могла повернутись до творчої діяльності через важкий моральний стан...», - говорить Анастасія.

Лише десять тренувань і танцівниця пригадала усе, аби знову поїхати на змагання.

«На жаль, у Вінниці не знайшла місця для тренувань, оскільки все було уже зайнято або ще зачинено, тому поїхала до своєї рідної студії Dside у Києві, в якій працюю ось уже 7 років. Для підготовки до чемпіонату у мене було всього 10 тренувань після трьох місячної перерви, тож радію, що все вдалося. Я змагалась у категорії «соло, дорослі,дівчата». Вона зазвичай одна з найважчих і цього разу було найбільше претенденток за всі роки змагань – 29 дівчат з 15 країн! Конкуренція була запеклою, однак я пишаюсь тим, що мені вдалося вибороти золото, а моїй колезі з Одеси - бронзу. Також маємо ще дві нагороди - золото та бронзу у дитячій і юніорській категорії. Наша збірна з п’яти осіб привезла чотири медалі для України!»

Анастасія самотужки пошила танцювальний костюм, оплачувала всі необхідні танцювальні збори, а також проїзд. Особливо її вразила доброта звичайних людей, які приймали і допомагали реалізувати задумане.

«Сам шлях до Європи був нелегким і довгим. Чемпіонат відбувався у місті Прага, Чехія. Дорога туди зайняла 24 години. Спочатку я приїхала до Вінниці, потім вирушила електричкою до Перемишля, а вже звідти був останній безкоштовний евакуаційний потяг до Праги. Надзвичайно вдячна волонтерам з Польщі та Чехії, які допомагали зі всім - підказати дорогу, піднести валізу і навіть нагодувати! Тоді я вперше розплакалась за час війни. Допоки ти всередині країни - тримаєшся із усіх сил, але як тільки бачиш мирне життя, яким воно має бути - одразу розумієш, наскільки важко було увесь цей час.

«Вирушаючи так далеко, ще до початку змагань, я вирішила, що спробую зробити корисну справу і провести благодійні класи у країнах Європи. Завдяки підтримці небайдужих людей це вдалося! Надзвичайно вдячна друзям та колегам з Чехії, Німеччини, Італії, Швейцарії та Польщі за допомогу в організації майстер-класів, на яких нам вдалося зібрати 4000 доларів на допомогу українцям. Частина цих коштів пішла на амуніцію, частина - на закупівлю тактичної медицини для моїх друзів-артистів на передовій. Кошти з останніх майстер-класів у Варшаві надіслала на допомога постраждалим від нещодавнього вибуху у нашому місті. Радію, що змогла поділитись знаннями і отримати стільки віддачі - як фінансової, так і моральної. Мої друзі та колеги з різних країн надавали прихисток і пригощали місцевими смаколиками, тож на мені залишились лише транспорті витрати, що дало змогу зібрати більше коштів та вкласти у добру справу. Я не вірила, що стільки доброти може бути у світі, але тепер переконалась в цьому остаточно».

Новини в зручному форматі в нашому Telegram-каналі – https://t.me/vinnitsa_info

Вінниця.info, фото редакції та Анастасії Старченко