На Вінниччині «діти держави» просять допомоги небайдужих

Діти та лікарі Ладижинського будинку-інтернату для інвалідів «Троянда», що у Вінницькій області просять спонсорської допомоги. Держава фінансує заклад, проте 70% виділених державою коштів йде на зарплати, того що залишається вкрай мало.

У 14-річного Віктора вроджені фізичні вади, та він і співати вміє, і малює непогано. Інтернат йому - за рідну домівку. Своїх батьків Віктор пам’ятає, але востаннє їх бачив, коли ті віддали його до дитбудинку.

«Зараз більше ніхто не приходить. Хочу маму і тата побачити. І сестричку», - каже вихованець дитячого будинку-інтернату «Троянда» Віктор Захарчук.

А ось Анатолій рідних і не бачив. Від нього батьки відмовились одразу після його народження.

«Приходять не рідні. Але я скажу – є такі люди, що стають рідніші», - каже хлопець.

Загалом тут 147 дітей і підлітків. Більшість - прикуті до ліжок або інвалідних візків. У кожного – невиліковні хвороби: тяжка форма ДЦП, розумова відсталість або синдром Дауна. Материнську турботу і ласку ці знедолені отримують від чуйних нянь. Ті кажуть, розуміють усе з першого погляду чи жесту.

Дітей вчать навичок самообслуговування – як то тримати ложку чи сідати на горщик. Після таких занять діти краще сплять і стають спокійнішими. А ще – починають самостійно ходити.

«У нас 6 дітей почали ходити. Ті, що сиділи в ліжку і ніхто не думав, що вони будуть ходити, тепер ходять. Нехай за ручку, але ходять», - розповідає волонтер-реабілітолог Лілія Вітковська.

Закладу допомагають спонсори. Якби не вони, було б зовсім скрутно – каже директор інтернату. Адже 6-ти мільйонів гривень, які виділяє держава, катастрофічно не вистачає. Щодня потрібні ліки, одноразові підгузки та пелюшки. А ще треба за світло платити, ремонт робити, персонал щодня з міста до інтернату привозити.

Допомагає ладижинським вихованцям і українська православна церква. Віряни дітей часто відвідують – привозять одяг, іграшки, солодощі. А від Миколая і до Різдва збиратимуть гроші на їхні потреби.

«Дитячий будинок дає можливість кожному відгукнутися на страждання інших, зробити щось добре, корисне. Не тільки дітям, а у першу чергу собі», - каже настоятель Свято-Казанського храму отець Сергій.

І допомогти цим дітям зможе кожен, хто має чуйне серце.

ICTV