На 77 році життя помер корифей Вінницького театру імені Садовського Нестор Кондратюк

 Останні роки він важко хворів, проте до останнього виходив на улюблену сцену, аби вкотре порадували глядачів. Прощання із народним артистом України пройде у вівторок, 8 липня, з 12.00 до 13.00 у театрі ім. Садовського. Поховають актора на центральному кладовищі Вінниці.

Серце народного артиста України зупинилося у неділю, 6 липня. Для Вінниці Нестор Кондратюк був цілою епохою: актором, який найменшу епізодичну роль з легкістю перетворював на справжню подію; танцюристом, який у 65 років давав фору молоді; наставником, який щедро ділився життєвою мудрістю і неймовірно харизматичним чоловіком, який міг зачарувати кожного.

- У світі є три Нестори: Нестор-літописець, Нестор Махно і Нестор Кондратюк, - любив жартувати актор.

Його неймовірне почуття гумору вражало усіх. Тому й сьогодні, поруч із сумом за величезною втратою, у його рідному театрі лунає сміх. Кожен, хто знав Нестора Павловича, може розказати чимало кумедних історій та байок, якими любив ділитися маестро.

- Навколо мого імені ходять байки й анекдоти, які я сам створив, - сміявся Нестор Кондратюк. - Коли питали, хто мене назвав Нестором, я завжди казав, що мене назвали на честь старшого батькового брата Нестора Махно. І хоч це я сам собі вигадав для жарту, всі охоче підхопили і якось навіть в пресі надрукували.

Наше перше інтерв’ю у 2007 році Нестор Павлович розпочав із того, що запропонував вигадати наш власний пароль, аби по дзвінкам легко пізнавати один одного) Спілкування з ним затягувалося на години. За неймовірними розповідями про пригоди на зимовій риболовлі, службу в армії, зйомки у фільмах та залицяння до дружини - час минав непомітно. І завжди опісля переповнював неймовірний оптимізм і бажанням жити якомога яскравіше.

- Нестор Павлович неабияк любив життя! - згадує керівник літературно-драматичної частини театру імені Садовського Світлана Фицайло. - Любив молодь, яку завжди радо вітав у театрі і пригощав цукерками, які обов’язково мав у кишенях. І понад усе любив наш Вінницький театр. Коли я готувала музей театру, він з величезним захватом згадував про часи, коли вперше прийшов сюди артистом балету. Із величезною любов’ю Нестор Павлович розповідав про кожного, з ким працював. І який би по рахунку ювілей не святкував, завжди казав, про які ролі ще мріє. Бути на сцені хоч хвилинку, хоч у невеличкому епізодику, йому хотілося понад усе.

Коли хвороба почала прогресувати і Нестор Павлович вже не зміг виходити на сцену, весь час присвячував родині. Із покійною дружиною - Маргаритою Олексіївною - він виховав двох дітей. Дочка Катерина зараз працює вихователькою у дитячому садочку, а син Максим, як і батько, вирішив стати актором і успішно знімається у фільмах у Києві. Коли діти виросли, найбільшою радістю для Нестора Павловича стали онуки Олексій та Денис, яких він балував ще більше за дітей.

Колег і знайомих завжди дивувало, як Нестору Кондратюку вдається залишатися невиправним оптимістом, адже на його долю випало чимало випробувань. Після війни, коли йому було всього 8 років, у Польщі, де він народився, розпочалася знаменита операція "Вісла". Його родині так само, як решті української діаспори, довелось за 24 години зібратися й, покинувши все господарство та рідну оселю, виїхати з рідного села… Скоро почався голод 47-го і чергова евакуація - тепер уже на Волинь.

У Вінницю Нестор Кондратюк потрапив під час служби в армії. І настільки закохався у місто над Бугом, що потім не проміняв його на знамениту Одесу, куди його звали грати у театр.

- Нестор Павлович був дуже популярним. Публіка шаленіла, коли він виходив на сцену, бо був тим рідкісним актором, якому підкорялася будь-яка роль. Він однаково віддано грав генерала і раба, веселив у комедіях і крав душу у драмах. Був Богом у будь-якій ролі, - говорить Світлана Фицайло.

За 53 роки життя на сцені Нестор Кондратюк зіграв чимало ролей, кожна з яких вражає своєю щирістю і майстерністю. Нестору Павловичу довелось пережити важкі часи занепаду українського театру, коли актори були змушені жити на мізерні зарплати і працювати не в найкращих умовах. Проте він жодного разу навіть не думав змінювати улюблене діло на матеріально вигіднішу, проте чужу серцю справу.

- Кажуть, хто цю бацилу проковтнув, відчув запах коліс, вже ніколи не зможе відмовитись від цього, - говорив актор. - Для мене сцена - це ешафот. В будь-якій ролі я повинен себе показати, "згоріти" в ім'я тих людей, які сьогодні прийшли подивитись виставу.

Блискавично Нестор Кондратюк грав Сталіна у постановці Віталія Селезньова за романом Стаднюка "Війна", Калитку у комедії «Гроші», Кочубея - у «Мазепі», Філіпа - у «Баядері», Бога - у «Друга смерть Жанни Д’Арк» і десятках інших вистав.

Досить багато Нестор Кондратюк знімався і у кіно. На його рахунку такі фільми, як "Просто жах", "Земляки" Бориса Савченка, "Ігор Савич", "Фатальна помилка", "Покута", "Моцарт" і "Житіє Остапа Вишні", де Нестор Кондратюк грав із Богданом Ступкою і Богданом Бенюком. 

Крім того, 25 років невгамовний Нестор Павлович керував драматичним колективом вінницького виробничого колективу УТОС. Завдяки досвіду, перейнятому у майстра, колектив отримав звання народного й довго тримав перші місця по Україні в системі незрячих УТОС.

- Якби я мав змогу народитися знову, обравши для себе час, місце і роль, я би хотів рости з тими ж сусідами, бути поряд з тими ж друзями, які були в мене протягом життя, - зізнавався актор.

Прощання із неперевершеним Нестором Кондратюком, пам'ять про якого завжди житиме в серцях вінницьких театралів, пройде у вівторок, 8 липня, з 12.00 до 13.00 у театрі імені Садовського. Після того, як для актора пролунає третій театральний дзвінок, що проведе його в останню путь, поховання відбудеться на центральному кладовищі Вінниці, що на Хмельницькому шосе.

Валентина Кирильчук, ВИННИЦА.info