Листопад, який змінив Україну. Вінничани в Революції гідності

Чим була революція для кожного з нас? Для когось прогулянкою, для когось війною. Але в першу чергу Майдан став випробуванням на цінність особистості людини, виміром людськості та гідності. «Революція гідності» не тільки сколихнула країну хвилею нечуваного патріотизму, а й показала важливість національної ідеї.

Нині саме за неї триває боротьба, і те, наскільки ця боротьба буде успішною, залежить від кожного з нас.

«Ми – не раби, і ніколи ними не будемо. Ми з гідністю маємо нести нашу культуру та традицію. Нас не можна вбивати, обкрадати та обманювати. Ми – єдина нація. Наш шлях – до європейських цінностей», - такими були і залишаться у наші пам’яті основні гасла Революції гідності.

Майдан став епіцентром суттєвих перетворень, лабораторією якісно нових суспільних відносин. Не виключено, що наслідки цього вибуху гніву і гідності, який вивільнив колосальну енергію змін даватимуться взнаки не одне десятиліття.

Пригадаймо, як усе починалося у Вінниці.

Перші дні Вінницького Майдану

22 листопада о 18:00 на площу Театральна вінничани прийшли на заклик у соціальних мережах лідера гурту «ТІК» Віктора Бронюка, громадського діяча Сергія Борзова та відомого вінницького журналіста Романа Ковальського. Учасники акції вийшли на Театральну з кавою, прапорами України і ЄС, та з плакатами «Україна – це Європа». Причому з початку до акції не була залучена жодна політична партія. Ні провладна, ні опозиційна.

У неділю, 24 листопада, на вінницький Євромайдан прийшло ще більше людей, аби висловити свою незгоду з рішенням Кабміну призупинити підготовку до підписання угоди про асоціацію та зону вільної торгівлі з ЄС.

Різним був і віковий склад учасників – від хлопчика років шести, який вийшов на імпровізовану сцену з татом і вигукнув у мікрофон «Я хочу в Європу!», до немолодого чоловіка, який розповів, що йому вже «далеко за 80», і що його онуки та діти в цей день вийшли на подібну акцію в Києві.

А далі були дні і ночі вінницького майдану.

Вінничани підтримали Марш мільйонів

8 грудня близько двох тисяч людей зібрались на Театральній площі у Вінниці, щоб підтримати «Марш мільйонів», який розпочався тоді у Києві. Люди стояли із прапорами України та ЄС, у багатьох на одязі висіли стрічки з символікою України та Європейського Союзу, а також наклейки ”Вінниця - європейськемісто”. У той день на вінницький Євромайдан вийшов тепер уже колишнійміський голова Вінниці Володимир Гройсман. Він закликав керівництво країни покарати винних за застосування сили під час розгону міліцією мітингу на МайданіНезалежності в ніч на 30 листопада.

Вінничани проти диктаторських законів

Близько 2 тисяч вінничан вийшли 18 січня на площу Театральну, щоб висловити свій протест проти введення диктатури в країні, за яку 16 січня проголосували депутати від Партії регіонів та КПУ, а вже 17 січня «узаконив» Президент Віктор Янукович.

Тоді вже вінницький Євромайдан, який зазвичай збирав небайдужих без політичних прапорів, був заповнений прапорами «ВО «Батьківщина», «Свободи» та «УДАРу».

Вінничани серед Небесної Сотні

Мабуть такого трауру, як прощання з героями Небесної Сотні, на Вінниччині не було ніколи.

В останню путь провести убитого жителя Вінниці 34-річного Максима Шимка 23 лютого на площу Театральну зійшлися близько 10 тисяч вінничан.

У.Жмеринці майже усім містом похоронили убитого в Києві 37-річного Леоніда Полянського.

Поховали вінничани і 50-річного жителя м. Жмеринка Валерія Брезденюка, труну з покійним несли на руках через усе місто. Він загинув від кулі у спину 19 лютого на Майдані в Києві. Загиблий був талановитим художником і єдиним в області, хто писав роботи – фарбами на воді. Брезденюк був фіналістом шоу «Україна має талант».

Ще один вінничанин, активіст Майдану загинув у Києві. 24-річний Олег Лінійчук з червоним дипломом закінчив Вінницький політехнічний університет. Лінійчук помер від крововиливу в мозок після того як його 18 лютого біля Маріїнського парку жорстоко побили бійці беркута і проломили череп.

Отже, рівно рік тому Україна стала на стежку новітньої історії – у день, коли чаша народного терпіння і покори переповнилась останньою краплею. Тодішній президент вбив надію українців на гідне життя, але запустив процес повного перезавантаження суспільства. За минулий рік ми пережили ряд важких потрясінь, зі стану одного шоку ми переходили в інший. Перший шок – відмова від асоціації з ЄС, далі побиті в Києві студенти, вбивства мирних демонстрантів у центрі столиці, справжнє обличчя «старшого брата» в найскладніший період для нашої країни. Тоді ми тільки зраділи що позбулись Януковича, і отримали ніж у спину: Росія як гопник «віджала» Крим, розв’язала війну на Донбасі, і робить все можливе, щоб Україна мала на своїй території Республіку Сомалі.

За минулий рік тисячі українців поклали своє життя за рідну землю і світле майбутнє. Ми змінились, змінились наші цінності. Великою ціною, але Україна таки виборе для себе незалежність, і займе гідне місце у Світі.

ВИННИЦА.info