Лесь Подерев’янський: Влада з'являється, а потім раз – і вислизає з пальців. Її не могли втримати й не такі фраєра, як Янукович, а й люди з більшим IQ

 Жива легенда українського гумору, людина-п’єса та супергострий на язик революціонер слова Лесь Подерев’янський минулої суботи нарешті доїхав до Вінниці. І його, дійсно, чекали, бо квитки на виступ Леся по 150 гривень розкупили вже давно! Тому бажаючі хоч краєчком вуха почути ці запальні мініатюри від метра вітчизняних матюків вимушені були сидіти на східцях, стояти годину хоч на одній нозі, але перед сценою з Подерев’янським...

Скажу одразу, переказувати його п‘єси, від яких Україна вже 45 років рве животи не має сенсу... Бо краще ніж сам Лесь Сергійович озвучити цю запальну суміш гумору, сатири, стьобу та антижлобства нереально! Тому спершу весь зал реготав до гикавки... А після фінальної сценки Подерев‘янський дав нескінченну автограф-сесію та в своєму стилі відповів на несмішні запитання вінничан.

- Своїм гумором ви “мочите” москалів як автоматом... А на війну пішли б?

- Я свідомий громадянин, і якщо почнеться війна, піду на війну. Буду стріляти, морди бити - все залежить від потреб і обставин. Багато чого вмію, так що, думаю, користь Вітчизні принесу... І мені здається, Росію ми переможемо. Насправді вона слабкіше - просто більша, до того ж, у росіян немає такої консолідуючої сили, як у нас, об'єднуючого фактору, одного загальної відповіді на питання: "За що воюєте?"

У нас же все зрозуміло, і причину протистояння з Росією кожен українець може сформулювати буквально в двох словах: "Кацапи зае... али ". Взагалі, я не раз вже говорив, що українська національна ідея звучить так: " Від...ся від нас!" - І тим, що вона нарешті сформувалася, хоча б на такому первинному, початковому етапі, з якого повинен початися новий, ми зобов'язані Януковичу і Путіну.

- Може їм ще пам’ятник спільний поставимо?

- Коли все владнається і ми доб'ємося того, за що боремося, потрібно буде скинутися і поставити їм погруддя до пояса знизу, тому що вони удвох зробили те, чого ніхто не просто роками, а століттями не міг зробити. По-перше, виразно показали, що кацап нам ніякий не родич і сам він ніколи себе таким по відношенню до нас не вважав, по-друге, вони згуртували країну (вірніше, всіх свідомих і думаючих громадян, у яких в головах є якесь розуміння того, що відбувається ) так, як вона ще не була згуртована. У мене таке відчуття, що останні 22 роки ми дружно жили в лайні. До цього я, як учасник Майдану від старшого покоління, також жив у ще більшому лайні. І раптом гівно закінчилося, і з-під цієї смердючої кірки, що формувалася Бог знає скільки років, з’явилась країна, причому така, за яку і померти не соромно...

- У Вінниці ви читали “на ура” переважно свої “старі” п‘єси...Коли буде свіжак?

- Чим я займаюся окрім Майдану? Роман пишу, дуже повільно, правда, тому про закінчення роботи над ним говорити поки рано, і оперу недавно написав - "Звірі " називається. Не музику - лібрето, зрозуміло. Сюжет досить простий, але, можна сказати, актуальний: Ведмідь, Білочка, Зайчик і Котик рятують світ від коричневої чуми - беруть у полон Гітлера. Так що чекайте третього - після " Павлика Морозова " і "Снов Васіліси Єгорівни " - постановку "Київського Революційного Ох...енного Театру".

- Вираз “Путін Ху...ло!” стане класикою в Україні?

- Так, але я знаю, що вчені з Інституту російської мови Російської академії наук вирішили скасувати це вбивче слово "х... й"? Дивно, звичайно! І в зв'язку з цим хочу процитувати Івана Андрійовича Крилова: "Ай, Моська! Знати, вона сильна, що гавкає на Слона! " Слову "х... й" дві, а то й три тисячі років, і тут раптом приходить якась філологиня, яка вирішує, що в російській мові можна без нього обійтися. Ну подивимося. Що стосується мене, то зі своїх творів я його викреслювати або ж на щось змінювати абсолютно не збираюся.

- Скажіть, яка модель держави підходить Україні?

– Махновщина в українців у крові. І це саме те, що нам треба. Нікого над тобою нема, ніхто тобі нічого не вказує, у тебе купа зброї – і ти маєш дати раду собі та громаді. Виникає почуття відповідальності. Тим більше, завжди існує загроза, що якась банда прибіжить і все забере. Люди тоді починають свідомо гуртуватися. Тому що надії на владу ніякої – влади нема.

- А лідер хто?

– Нам треба такі, як грузин Міхо Саакашвілі. Це просто фантастика, що чувак зробив за декілька років. Грузини страшні роз...ї – ще більші, ніж ми. І надзвичайно запальні: у нас чоловік ще чухатиме потилицю, а грузин уже побіжить кудись із палицею в руці. Але якщо це там вдалося, то у нас точно вийде.

- Такого дива в Україні довго чекати?

– Ніхто не знає. Ви думали, що буде Майдан – отакий, як він був 2004­го? Це дуже небагато людей передбачали. От відчуття було, а точно ніхто не міг сказати. Я сам тоді у видавця Петра Мацкевича виграв пляшку коньяку. Він казав: "Та нічого не буде, ніколи не буде". Я казав, що вийдуть тисяч 300–400. Я помилився, вийшли більше.

 - У владу мають прийти нові люди?

 – Влада – це така цікава штука. Вона з'являється, а потім раз – і вислизає з пальців. Її не могли втримати й не такі фраєра, як Янукович, а й люди з більшим IQ. Зараз по всьому шаріку таке відбувається. У цивілізованих країнах це ротація на виборах, а в нецивілізованих – у інакший трошки спосіб.

- У своїй творчості ви стали вільним за ці 23 роки Незалежності?

– Мені важко назвати досягнення України за цей час, скоріше є їхня відсутність. Можна тішити себе - не було у нас війни! Але ж ці 20 з хвостиком років ми топчемося на місці. Незалежність за ці роки не дала нам нічого. Хіба що закінчився комунізм! На жаль, на Майдані загинули наші хлопці — кращі з нас і їхні смерті на совісті тих, хто прийшов до влади. Я не думаю, що коли є кров, це добре. Але змін після таких струсів має бути більше!

Роман Ковальський, для ВИННИЦА.info