Кооперативи: прибуток для селян і дешеві продукти для мешканців міста

 Іще до початку різкого падіння гривні мешканці українських міст витрачали на харчі 63% своїх доходів. Для прикладу – в Європі така стаття витрат складає 8-9%, у США – 10-12%. Сьогодні ж, коли ціни в Україні зросли, прогодувати сім’ю стало ще важче. При цьому в селах по всій країні гниють тисячі тонн фруктів та овочів…

У цього суто українського парадоксу є свої причини. Власники невеликих приватних господарств не включені в систему збуту врожаю. Хіба за винятком тієї невеликої частини людей, які самотужки торгують на ринках. А якщо селянам і пропонують здати продукцію, то за безцінь. Скажімо, молоко у людей приймають по 2 грн. за літр, і їм вигідніше згодувати його лишки своїй худобі. А в цей час міський житель у супермаркеті вагається, чи варто купувати абрикоси по 30 грн., а молоко по 15 грн.

Отож, Аграрна партія України в радах усіх рівнів відстоюватиме програму створення збутових кооперативів по всій країні. Вони повинні дати можливість збувати продукцію, яку господарі вирощують у надлишку на присадибних ділянках, за такими ж цінами, як і великі виробники. При цьому міські жителі зможуть отримувати якісну продукцію за доступними цінами.

Чи готові до цього українці? Абсолютно. Адже кооперативний рух у нашій країні виникав не раз і завжди давав добрі результати. На початку 20 століття він дозволив селянам Західної України за лічені роки наростити виробництво. Вони стали основними постачальниками продовольства до Відня та інших європейських міст. Не даремно одним з ідеологів цього руху був видатний український релігійний діяч, митрополит Андрей Шептицький.

У той же час Столипінська реформа розв’язала руки селянам на Правобережжі. На Київщині запрацювало понад 900 кооперативів. Згодом сталінська колективізація все зруйнувала.

Справжній середній клас селян-господарів з’явився після важкої праці аж на початку 2000-х років. І сьогодні вони знову прийшли до потреби в кооперативному русі, який дозволить заробляти селянам-одноосібникам і забезпечити місто доступними та якісними продуктами харчування.

Зокрема, у Хмельницькій області вже запрацював проект «Перший національний аграрний кооператив», який надає організаційну й фінансову допомогу селянам, які створюють своє власне робоче місце, вирішують проблему збуту продукції.

Мережа збутових кооперативів здатна за один рік збільшити доходи середньостатистичної родини удвічі. Налагодивши ланку виробник-покупець, можна створити додаткові робочі місця у селі й місті.

Чи потрібен значний бюджет на те, щоб запустити кооперативи збуту? Ні, адже в цьому обігу продукції кровно зацікавлені і селяни, і міські мешканці, тому таку ініціативу не доведеться «пробивати» з допомогою адміністративних важелів.

На думку лідера Аграрної партії України Віталія Скоцика, ціна запуску мережі може становити лише 1% від валютної виручки отриманої від аграрного сектору.

Кооперативна модель збуту дасть господарям мотивацію садити і вирощувати більше продукції. Завдяки усуненню посередників між виробником і споживачем міські жителі витрачатимуть на харчування менше коштів і зможуть підтримати гривнею книговидавництво, національну культуру й мистецтво, освітні заклади та гуртки для своїх дітей.