Кондитерський Дім «Вацак» підкорив найвищий вулкан Азії

 Геннадій Вацак започаткував  новий амбітний проект під назвою  «Кондитерський Дім «Вацак» на вершинах світу». Таку оригінальну  та захоплюючу  ідею він реалізує спільно зі «Сніговим барсом» –  альпіністом зі стажем Сергієм Шибінським, підкорювачем найвищих вершин СРСР. Першою вершиною, на якій було піднято прапор України з логотипом  Могилів-Подільського Кондитерського Дому  «Вацак» був овіяний  східними легендами  пік  Демавенд  гірського хребта  Ельбрусу, що на півночі Ірану.

Демавенд — один з головних символів Ірану, головний символ остани (провінції)  Мазендеран. Ця гірська вершина  висотою 5671 м є найвеличнішим і красивим піком Ірану. В силу своєї стрункої конічної форми він вважається унікальною вершиною. У числі інших гірських вершин світу конусоподібної форми можна вказати на Фудзіяму в Японії висотою 3770 м і Арарат у Вірменії висотою 5000 м. Однак за висотою вони поступаються Демавенду. Базуючись на припущеннях, вулкан Демавенд потух близько 100 тисяч років тому. Породи біля підніжжя гори мають сірчаний склад. Від  доісторичного вулкана збереглися сірчані брили і шматки чистої сірки на висоті 4000 м, а також велике озеро глибиною 30 м на лійкоподібній вершині , яке більшу частину року скуте льодом. Незважаючи на те, що вулкан вважається потухлим, навколо його кратера є  джерела гарячих газів, розчинених в магмі. Тому над Демавендом часто клубочиться густий пар, оскільки в магмі міститься велика кількість води. Крім води, виділяється вуглекислий газ, всілякі оксиди сірки, сірководень, галогеноводневі  та інші хімічні сполуки, що робить ці виділення небезпечними для людини. Також близько до вершини, на висоті 5100 м, знаходиться льодовий водоспад Абшар Яхі. Опівдні влітку його температура підвищується, і , підтала вода впереміжку з льодом і снігом,  приходить в рух, а до вечора, коли температура знову опускається нижче нуля, водоспад твердне. Відзначимо, що температура повітря на вершині Демавенд в середині літа становить близько -4 градусів.

«Ти підкорюєш не гору, а себе»

Про підкорення однієї із вершин негласної в альпіністській спільноті кваліфікаційній програмі  «Сім вулканів» майстер спорту з гірського туризму Сергій Шибінський мріяв давно. Впритул підійшов до втілення ідеї після повернення до альпінізму, 20 років перерви він присвятив парапланерному спорту, який успішно розвинув на терені Могилів-Подільщини. «Повернувся в гори заради своєї мрії, та ще й син підріс, якому хотів передати свої знання та вміння, - розповідає пан Сергій. - Я відчуваю себе корисним для молодих, є досвід,який можна передати та сам повний сил для сходження. В 2013 ми з сином Андрієм сходили на найвищу вершину Кавказького хребта Ельбрус, 2014 - найвищу вершину Грузії, найсхідніший п'ятитисячник Кавказу Казбек, 2015- на Монблан, найвищу  вершину Західної  Європи, 2016 - згаслий вулкан на Вірменському нагір'ї Арарат. Коли планував сходження цього року, то Демавенд  в моєму плані з'явився швидше з економічних мотивів,доступності  та бюджетності. Приміром, перміт (плата за сходження)  на Демавенд складає 50 амер. дол, то на Кіліманджаро – 1000 доларів.  На технічні складності не звертали уваги, бо ми готові. Просто альпінізм – це ( по-доброму) хвороба, спортивний азарт, коли ти колекціонуєш вершини. До своєї існуючої колекції хотів додати ще й нову для себе країну – Іран, подивитися її устрій зсередини, була й гастрономічна цікавість».

Про ідею своєї нової мандрівки Сергій Шибінський поділився в приватній розмові із власником Кондитерського Дому «Вацак» Геннадієм Вацаком, не  в плані фінансування, а як мету у житті. Несподівано знайшов підтримку, на яку й не розраховував. «Альпінізм - специфічний вид спорту, це спорт сильних, мужніх, витривалих та організованих чоловіків, - коментує пан Сергій. -  Не кожному він під силу, однак якщо захопився – то це на все життя! Поділився з Геннадієм  Анатолійовичем  своєю ідеєю через те, що знаю його захоплення спортом і те, що він долучає могилівчан до активного способу життя, розвиває як силові, так і інтелектуальні види спорту. Не думав, що він настільки зацікавиться ідеєю, та ще й запропонує підтримку. А від цього знайшла себе й нова ідея - підкорювати вершини разом з Кондитерським Домом. Мені неабияк приємно, що в особі Геннадія Вацака я знайшов не просто цікавого співрозмовника, а й партнера. З собою на Демавенд ми взяли прапор України із зображенням емблеми Кондитерського Дому».

Мандрівка тата та сина Шибінських до Ірану тривала 9 днів. У кожного альпініста є своєрідна залікова книжка, яку називають "альпкнижкою", куди записують всі сходження. У Сергія Шибінського записано подолання поверх 20-ти іменитих вершин різної складності, у заліку його 24-річного сина поки 7. Відтепер у обидвох альпкнижках тата та сина вписано сходження і на найвищу вершину Азії. «Коли виходиш на гору і безпечно з неї сходиш, то ти відчуваєш, що можеш зробити все, звершити будь- що у своєму житті. Оце надзвичайний моральний стимул у житті, – зауважує Андрій Шибінський.- В моєму випадку ,безперечно, велику роль відіграли гени, передалося татове захоплення. Гори  виглядають такими недосяжними, немов якась мета у житті, далека, і думається, чи зможеш це зробити. В альпінізмі не ти підкорюєш гору, а себе!».

Відкриваємо країну Іран

Переліт Київ-Баку-Тегеран пройшов, як діляться Шибінські,  доволі  легко, зуміли ще й викроїти ще  дві години для експрес-екскурсії столицею Азербайджану. Баку підкорювачів гірських вершин особливо не вразило, немає ,кажуть, столичного лоску. А от  Іран припав до душі, особливо місцеві жителі, за їхню щирість та  привітність. « Іранці, попри існуючі стереотипи, дуже добрі , впродовж усієї подорожі завжди намагалися нам допомогти, - коментує небезпечну мандрівку Сергій Володимирович. - Що примітно - вони від старого до малого досконало знають англійську мову .  Ісламська країна суворого устрою  законів шаріату, а всі тут настільки осучаснені!  Зустрівся нам дідок десь років 80-ти, який чудово спілкувався англійською і допоміг нам з маршрутом. От би у нас так всі володіли мовою міжнародного спілкування!».

Місцеві небагато мають інформації про  Україну, але знають про неї. Серед базових відомостей –  футболіст Андрій Шевченко, столиця Київ, проте не знають іншої української зірки -  Кличка. Усі без винятку обожнюють Росію, вважають її дружньою  Ірану країною. Іран - країна, де  чітко дотримуються сімейних цінностей, чужого не прийнято брати. Могилівчани були свідками, як торгівці залишають на ніч свій товар,до наступного базарного дня,  не боячись , що хтось його поцупить. Молодь все ж намагається дотягнутися до цивілізації, для розваг літаючи в Баку, де відвідує «злачні» заклади, діяльність яких в Ірані заборонена. Насолодившись у вихідні (а це четвер-п’ятниця)  відпочинком для душі та очистивши гаманець, молоді іранці задоволені повертаються  додому. Цією хитрістю поділився парубок, який летів разом з Шибінськими в літаку з Баку.

На Демавенді піднято український прапор

Маршрут сходження на Демавенд розпочали з стартового села Полур в середині серпня. Заради акліматизації пройшли (бо можна було й проїхати туристичною  маршруткою)   з 2000 до 4200 метрів над рівнем моря. Сказати, що було нескладно - не сказати взагалі нічого. В поході, кажуть, й голка стає важкою, а тут накручуєш віраж з двадцятикілограмовим рюкзаком за плечима. Та ще й чим вище підіймаєшся – тим все менше в повітрі кисню. Сходження випробовує  не тільки фізично, а й перевіряє на мужність, силу волі, надійність, тут потрібно мати неабиякий запас терпіння та стійкості. О 18:30  альпіністи  з України прибули в штурмовий табір, розбили палатку та втомлені впали , немов вбиті. О другій годині ночі розпочали основне сходження. Температура повітря була -7, мороз з вітром до 12м/сек, такий, що пальці стали відмерзати. З кожним метром вгору все складніше було   дихати, ускладнювали  випари сірководню, які виходили з вулкану. А з  5300 метрів почався сніг.  Вершина далася важко, однак сильна мотивація чоловіків вела вперед. Попри всі ці труднощі,без яких не обходиться альпінізм, Демавенд подолали о 9-й ранку. « Взявши чергову вершину, ми аж просльозилися, - ділиться враженнями Сергій Шибінський. – Сонце вийшло, стало тепліше, ми почали відходити від морозу. Встановили наш прапор, фотографувалися. Разом з  нами того ранку підіймалися ще румуни, поляки, кажуть, що були й українці, проте ми їх не зустріли. Задоволені взяттям вершини, почали спускатися. Це, як виявилося, було ще важче, бо всі сили віддали сходженню».

«Кондитерський Дім «Вацак» на вершинах світу»

З отриманою дозою ейфорії  та адреналіну  Шибінські повернулися до України і спершу зателефонували Геннадію Вацаку, детально розповівши партнеру по проекту про всі пригоди  українців  в  Ірані. А по прибутті до Могилева-Подільського – закріпили фото та відеодоказами. Для співорганізатора амбітного проекту привезли пам’ятний сувенір -  фрагмент вулканічної породи з вершини, яка ,власне, і є потухлим доісторичним вулканом.

« З великим захопленням слухав розповідь Сергія з Андрієм, -  зазначає Геннадій Вацак. – Мені навіть передалася їхня доза адреналіну. Я пишаюся тим, що прапор з емблемою Кондитерського Дому «Вацак» підкорив найвищу вершину Азії. Це надзвичайно цікавий проект, який ми плануємо розвивати. Ми з  старшим сином самі захопилися ідеєю сходження. Не дивлячись, що ми фізично  готові до навантажень, проте в альпінізмі  потрібна  інша  система підготовки.  Будемо корегувати. Як і  мріяти над взяттям вершин, можливо почнемо з чогось легкого».

Геннадій Вацак та Сергій Шибінський планують розвивати новий проект підкорення вершин. Якою буде наступна і скільки зберуть навколо амбітної ідеї  сміливців та однодумців – поки не знають, проте впевнені , що до вершин треба йти, - гірські вони чи життєві!