Історії студентів, які два роки тому переїхали до Вінниці з Донецька

 Евакуйований з Донбасу ДонНУ імені Василя Стуса сьогодні відзначає другу річницю переїзду до Вінниці. Більшість його студентів та викладачів перебралися на Поділля з окупованого Донецька. Кореспондент Вінниця.info запитала у них, в яких умовах живуть та навчаються вимушені переселенці.

Максим Багров, студент другого курсу магістратури філологічного факультету. Був одним з перших студентів, які приїхали до Вінниці. Разом з одногрупниками допомагати з реконструкцією приміщень, які вузу виділили під навчальні корпуси.

«В 2011 році я вступив в університет у Донецьку. Навчався там до початку сумних подій. Я їздив на Майдан, там потрапив в об’єктив камер. Через те, що я був проукраїнський, мене почали переслідувати. Я поїхав до Львова, вороття у рідний дім у мене не було. Коли стало відомо, що університет буде працювати у Вінниці, довго вагався, чи переїздити сюди. Чи буде це той ДонНУ, в який я поступав. Не знав, чи буду я продовжувати навчатися. Та таки вирішив не змінювати улюбленому навчальному закладу. Спочатку навчався дистанційно. А потім приїхав сюди здавати сесію. І вже не зміг повернутися у Львів. Бо відчув, я маю допомагати рідному закладу. Ми носили меблі, лагодили електрику, допомагали робити ремонт. Живу в орендованому житлі. Я та ще четверо хлопців винаймаємо двокімнатну квартиру. Аби платити за неї, вечорами шукаємо підробіток. Не боїмось працювати барменами, якщо треба, можу і щось мити. Не у сіх батьків є можливість висилати якусь копійчину. У Донецьку залишилася мати з сестрою», - розповів Максим.

До Вінниці після Донецька звикає першокурсниця Фаіза Хаід.

«Я приїхала влітку. Ще у школі мріяла вступити саме до ДонНУ на дизайнера. Що потрібно перебиратися в чуже місто, не злякалася. Крім того, при вступі дуже допомогли з екзаменами. Ми ж не мали нормальних атестатів, але нам влаштували іспити, за якими ми отримали українські атестати. Мені ще допомогли із стипендією. Бо я потрапила спочатку на контракт. Живу тепер у гуртожитку», - пояснила Фаіза.

Окреме житло, за яке платять батьки орендує студент четвертого курсу фізико-математичного факультету Самі Муса з африканської країни Гана.

«Мій батько навчався в Україні. І він запропонував мені також їхати сюди. Я поступив у Донецьку. Там і жив до початку окупації. Було дуже страшно, бо почалась війна. Батьки казали, що я можу повернутися у Гану, додому. Та я вирішив довчитися. Поїхав у Вінницю. І не залишився у Донецьку, бо який сенс отримувати диплом неіснуючої держави? Я люблю Україну», - каже Муса.

Серед викладацького складу ДонНУ є також учасники бойових дій у зоні АТО. Після поранення старший повертатися на фронт не зміг донеччанин Михайло Жилін. У Вінниці демобілізованому сержанту 92-механізованої бригади запропонували працювати доцентом кафедри історії України та світової літератури.

«Я воював з 2014 по 2015 роки. Захищав свій рідний край від окупантів. У рідний Донецьк повернутися не можу. Нині я там ворог. У Вінниці подобається. Колоритне провінційне містечко. Мені подобається тут жити. Я подав заявку на отримання земельної ділянки, як учасник АТО. Мрію збудувати власний дім», - розповів Жилін.

За відомостями навчального закладу у Вінницю з Донецька переїхали більше половини студентів та викладачів ДонНУ. За два роки вуз здобув конкуренцію серед місцевих закладів. На його розширення виділили кілька корпусів від адміністративних приміщень колишніх великих виробництв.

Як відомо, 7 листопада Донецький національний університет імені Василя Стуса відзначає другу річницю перебування у Вінниці.

 Вінниця.info