Історія 20-річного військового з Вінниччини, який нещодавно повернувся додому з США, де проходив реабілітацію після важких поранень

3 січ. 2023 09:55

Суспільство
0

4

0
Історія 20-річного військового з Вінниччини, який нещодавно повернувся додому з США, де проходив реабілітацію після важких поранень

Роману Городенському 20 років


Роману Городенському 20 років. Він – розвідник 36-ї окремої бригади морської піхоти імені контр-адмірала Михайла Білинського. Нещодавно Роман повернувся з США, де проходив реабілітацію після важких поранень, які отримав на війні з російськими окупантами.

Журналісти зняли сюжет про Романа Городенського, де розповіли про те, як склалося його життя за останні дев’ять місяців.

Роман родом з Вінниччини, але з дитинства мешкає в Одесі. Навчався в Одеському морському коледжі рибної промисловості, потім пішов до лав морської піхоти.

Після кількох навчальних центрів потрапив до розвідки. Початок повномасштабного вторгнення зустрів на бойових позиціях біля Павлополя. Звідти з важкими боями підступали до Маріуполя, тримали оборону на металургійному комбінаті імені Ілліча на північних околицях міста.

День свого поранення, 4 квітня 2022 року Роман запам’ятав на все життя. Обстріл… Вибух… Один осколок відірвав ліву ногу, інший – пошматував праву руку.

«Хлопці дали турнікет, затягнули палкою, дали ще одну палку і так евакуація після цього ще годину продовжувалася. Тому що з поля бою, під обстрілами, нам треба було відійти. Так ми проривалися. Хлопці несли мене на ношах. Ми пройшли більше кілометра», – пригадує Роман.

Медична рота бригади в одному з підвалів заводу Ілліча облаштувала польовий шпиталь, де Роману зробили першу операцію. Там він перебував з 4 по 12 квітня. Поки ворог оточив всю частину заводу.

«Тоді нас винесли і я побачив з іншої сторони, як все повністю в руських та їхній прапор. Я зрозумів, що все…».

Усіх наших поранених бійців окупанти завезли до ангару у селищі Сартана на околиці Маріуполя. Там у Романа почався сепсис, зараження крові. Його перевезли до районної лікарні у Новоазовську, так званій «днр», де йому ампутували руку. Потім доправили до колишнього профілакторію в Донецьку, де не було ніякої медичної допомоги, лише допити місцевих та російських фсб-шників.

«В Донецьку у мене почався сепсис. Мені хлопці казали, що чули розмову, де сказали, що мені залишилося жити 2-3 дні», – каже Роман.

Після того увесь світ побачив нелюдське ставлення російських військових до наших полонених воїнів.


Уже зовсім не переймаючись будь-якою медичною допомогою, Романа доправили з Донецька до Таганрога, звідти до Криму. А далі звичайною бортовою вантажівкою.

«Так ми їхали, напевно, годин 8. Коли приїхали, сиділа якась дівчина і каже «Херсон». А ми так їхали… ні води, нічого. Таке враження, ніби водій того автомобіля намагався зловити кожну яму на дорозі. В мене відкрилась кровотеча на руці, я її намагався зупиняти. Водій так їхав, що я не знав, чи доживу. Коли я почув, що ми у Херсоні, я вже сказав «Можеш ловити всіх, тільки топи». І так з Криму, через Херсон – до Запоріжжя», – розповідає Роман.

Обмін відбувся 28 квітня. За наступні півтори місяці Роман переніс 11 операцій та був готовий до протезування. Між іншим, у шпиталі Роман освідчився своїй нареченій Вікторії.

«Я заходжу, а він лежить з великий букетом червоних троянд, з обручкою. Вся сім’я була в зборі. Я була в шоці», – каже Вікторія.

Роман заново вчився ходити. За відсутності руки і на протезі важко було втримати рівновагу. На нозі натиралися болючі мозолі. Доводилося тижнями чекати, поки загоїться. Потім по програмі протезування та реабілітації українських воїнів, які втратили кінцівки на війні, Роман полетів до Америки. В Орландо йому зробили постійний протез для ноги. Американські лікарі зробили нашому військовому ще й спеціальний протез для бігу. В Америці Романа запросили на чергове урочисте зібрання Асоціації ветеранів корпусу морської піхоти США та вручили почесну відзнаку.

Роман не збирається довго відпочивати, бо в нього тепер багато волонтерських справ. Завдяки корисним зв’язкам, набутим в Америці, Роман налагодив постачання військової форми, амуніції та медичних препаратів для побратимів. Бо про те, що необхідно військовим, він знає на власному досвіді.

В червні 2022 року Роману виповнилося лише 20 років і попереду в нього ціле життя, бо він один з тих, хто вірний завжди.

Наприкінці грудня Роман одружився зі своєю коханою Вікторією.


Новини в зручному форматі в нашому Telegram-каналі – https://t.me/vinnitsa_info

Вінниця.info, відео зі сторінки народної депутатки з Вінниччини Ірини Борзової