Ірина Луценко: «Світ і Бог на нашому боці»

 Ірина Степанівна Луценко народилася на Рівненщині в 1966 році. Закінчила Львівський політехнічний інститут за фахом «прикладна математика». Облік та аудит вивчала в Українській академії водного господарства.

Її чоловік ­– Юрій Луценко – відомий український політик. Разом виховують двох синів. Старший Олександр прийняв присягу і, незважаючи на проблеми зі здоров’ям, захищає країну зі зброєю в руках.

Суспільство почуло про Ірину Луценко, коли влада Януковича ув’язнила її чоловіка. Стійкість і спротив цієї тендітної жінки викликали здивування і повагу. Навіть службовці пенітенціарної установи, де утримувався Юрій Луценко, пройнялися повагою до Ірини. Її боротьба увінчалася успіхом, адже вона зуміла організувати не лише ефективний юридичний захист, а й привернула увагу світової спільноти до порушення прав людини в Україні.

Ще понад десять років тому Ірина Луценко, маючи досвід інженера-програміста та державного службовця, зайнялася власним бізнесом. Та життєва активність щораз штовхає її на неторовані шляхи. Обставини привели Ірину в політику. На запитання, чому вона в Блоці Петра Порошенка, відповідає так:

– Знаєте, якби в нас у країні все було добре – зростали зарплати, процвітав бізнес, врешті, бабусі й дідусі (пенсіонери – авт.) мандрували б Європою, тоді мене можна було б запідозрити в корисливій підтримці провладної політичної сили. Та коли держава в стані війни, коли зашкалюють економічні проблеми, «смак влади» якось не так відчувається.

Нинішня економічна й соціальна ситуація вимагає кардинальних змін на державному рівні. Ірина – активний законотворець.

– Моя «вимушена» публічність, коли я захищала чоловіка, відкрила мені очі: я можу більше! Я відчула, що отримала знання, досвід у захисті прав людини. Зрозуміла, що мої ідеї почуті, мене підтримують. Тому саме зараз я знаю, що можна змінити систему. Коли твій закон захищає не одну людину, а п’ятдесят, сотні. Коли ти здатен переконати депутатський зал,  і тебе підтримує суспільство. Це – драйв можливостей. Це цікаво мені й потрібно суспільству.

Ірина Степанівна не раз уже бувала на сході. Знає про біди й настрої мешканців Донбасу з перших вуст:

– Люди хочуть миру. В тих, хто підтримував сепаратистів, змінилася думка. Багато з них усвідомили свою помилку. Переконалася в цьому, бо бачила навіть борди, де на жовто-блакитному тлі – гасло старослов’янською в’яззю: «Бог, благослови Україну!». Люди не хочуть у Росію. Вони розуміють, що ними опікуватиметься лише наша держава. Вони прозріли. Ми нарешті сформувалися як нація. Асиміляція українськістю – я так це називаю – дозволить на сході сформувати сильну націю. А ще – в людей залишилася образа на політиків, таких, як Єфремов й інші, які втягли їх у кривавий конфлікт.

Ірина Луценко з Іриною Геращенко побували в польовому шпиталі після іловайського котла.

– Ми летіли на вертольоті 35-річної давності. Перевозили поранених. Доставили три «КамАЗи» тіл, спалених вщент... Лікарі плакали. Знаєте, крім патріотизму, потрібна ще й важка техніка! За три місяці тяжко відновити те, що нищилося й розкрадалося роками. Але ми створимо потужну армію, яка зможе захистити державу від зовнішнього ворога.

Сама Ірина віддала на ремонт військової техніки 250 тисяч гривень – свою річну зарплату народного депутата.

Відчувши таку міць і незламність, притаманні переважно сильній статі, захотілося поговорити з Іриною Луценко і про жіночі аспекти її життя.

Коли йшлося про стосунки в родині Луценків, погляд Ірини засяяв теплом. Відчувалося, що про це вона готова говорити безкінечно.

Вдалося дізнатися, що Юрій Луценко – найперше чудовий батько. Він уважний і добрий чоловік, який після 26 років подружнього життя не перестає дивувати Ірину своєю турботою і винахідливістю у залицянні. То разом із синами в день народження подарує зграйку барвистих живих метеликів, то принесе начебто без усякого приводу букет ромашок, перші полуниці – теж їй, то везе показати місця, які його самого захопили (каже, що з нею цікавіше там побувати).

– Втім, я не розслабляюся. Хочу залишатися для нього такою ж необхідною і привабливою, як колись. Багато читаю, росту над собою, щоб йому було про що зі мною говорити. Часом він мені навіть каже: «Перестань думати мої думки». Ми вміємо гармонійно мовчати. Ціную в ньому розум і великодушність. Він – справедливий, чесний і… добрий. Не можу допустити, щоб він у мені розчарувався. Стараюся, щоб чоловік мав підстави пишатися мною. Щиро вірю – пишається.

На запитання, як їй вдається наводити лад вдома, де живуть троє чоловіків (Ірина серйозно додає: «Четверо. Ще – собака»), відповідає:

– Завдяки математичному складу мислення відчуваю фізичну потребу порядку. Тому від усіх вимагала складати речі на місця, де їх потім можна взяти навіть із заплющеними очима. Добилася. Кожний має свою територію, на якій панує лад. Так має бути і в державі. Треба вчити людей не чекати, щоб хтось за тебе зробив, а самому вкрутити в під’їзді лампочку, відремонтувати під’їзд… І цього добиватимуся.

Енергійна й стрімка, Ірина точно мала б мати відповідні захоплення. З’ясувалося, саме так: у молодості займалася біатлоном, досі любить швидку їзду, сама кермує автомобілем. Свій полум’яний  характер (за гороскопом – Вогняний Кінь) врівноважує вирощуванням рослин. Вважає, що була б непоганим модельєром, тож втілює цей талант у ландшафтному дизайні.

Про що б не говорила Ірина Луценко, непомітно повертається до справ державних. Її як матір і дружину турбує ситуація в країні, стан Української армії, соціальні проблеми сімей переселенців зі сходу. Вважає, що жінки мають врешті виконати свою місію в державі:

– Ми, жінки, менше корумповані, менше схильні до азарту. На одному з європейських самітів спостерігала, як чоловіки хизуються один перед одним накопиченою зброєю. А у світі є й інші аспекти життя: хвороби, голод, сирітство... Знаю, якби фінансами в країні керувала жінка, вона ефективніше розпорядилася б ними.

Ірина Луценко впевнена, зараз Україні потрібне перемир’я. «В лоб» Путіна не взяти. Життя людей – занадто висока ціна. Петру Порошенку завдяки своїй дипломатії вдалося домовитися з іншими  країнами, щоб вони разом з нами постали стіною перед агресією Путіна.  Основне завдання українського Президента – утримати світ на нашому боці та ізолювати оскаженілого ворога. Нам потрібно перемир’я, щоб укріпитися. А тоді дати відсіч. Наші захисники сильні й мужні. Наша армія стоїть на смерть. Агресору не зламати наш дух, переконана Ірина Луценко.

– Я впевнена: українці проголосують за гідне життя, за єдність і реформи. Ми маємо єднатися! Коли горить хата, її гасить усе село. Світ і Бог на нашому боці. Україна буде завжди! – завершила розмову народний депутат.

Наталя Космина, Вінницька газета