Ірина Борзова: В забобони не вірю, але судді в Україні весь час присуджували мені друге місце

Романтична музика, красиві жінки, оголені руки та плавні еротичні рухи стегнами — все це наш стереотип про загадкові та збуджуючі уяву східні танці.

А ще їх неодмінно мають «подавати» в шикарному ресторані, дорогому клубі чи 5-зірковому готелі Туреччини, Єгипту, Тунісу. Але, як не дивно, чемпіонка світу зі східних танців живе у Вінниці, годує обідом всю нашу мерію та на зимові свята шукає для юних талантів 16 святих Миколаїв! А ще її тато і чоловік — легенди вінницького КВН... Та про своє чемпіонство молода й струнка, як оса, мати двох дітей Ірина Борзова розповідає досить серйозно.

– Ірино, як можна у нашому далеко не східному місті стати кращою танцівницею світу з Bally Dance? Це ж нереально!!!

– Я прийшла в бальні танці ще в 6 років у студію на колишньому заводі «Термінал». Тому, скільки себе пам’ятаю, – я танцюю! До весілля із Сергієм в мене були перемоги, призи, але в 19 років я народила першу доньку, і танці закінчились. Потім за три роки знову стала мамою, і здавалось, що на це захоплення вже не буде часу. Але одного дня зрозуміла, що маю повернутись на танцпол. Але як, коли і де?

Перше ж тренування після довгої паузи у відомого вінницького денсера Jozza стало жорстким випробуванням, бо віджатись на руках 20 разів молодій мамі двох дітей було дуже нелегко... Тим більше, що поряд з тобою такі молоді та сильні 18-річні дівчатка. Але якщо я чогось хочу, то для здійснення своєї мрії роблю все. Так було і цього разу, коли у тренера Тетяни Чистякової я прямо запитала, скільки мені треба часу для виходу на рівень українських і закордонних змагань — рік, два, три? І за 3 роки щоденних тренувань у свої 29 я зуміла двічі піднятись на п’єдестал світової першості!

– А як вдалось взяти два чемпіонства?

– У травні в маленькому курортному містечку Істборн у графстві Суссекс у Великобританії я виступала у парі та окремо. І на двох з партнеркою ми привезли з чемпіонату п'ять кубків. Нас сприйняли там як справжніх зірок. Не дивно, адже забрали у них все «золото»! Так ми підкорили 10-й танцювальний чемпіонат світу, що тривав п'ять днів. На ці змагання традиційно збирається ціла армія глядачів — до 2 тисяч з усього світу – і за першість борються всі – від бальників, хіп-хоперів, виконавців сальси, танго до джаз-фанку та нашого Bally Dance. Для виступу я готувала спеціальну програму під керівництвом екс-чемпіонки світу Джамалії та хореографа Тетяни Чистякової. І знаєте, там, в Англії, сталось диво, бо до того я роками, як зачарована, брала тільки друге, «срібне» місце...

– Ти віриш у забобони?

– Ні, але судді тут, в Україні, чомусь весь час присуджували мені друге місце... І це вже була якась зла доля. Але я дуже вірила в себе і свою партнерку, а тому ми танцювали не під східну музику, не в надто відвертих костюмах, але виклались на всі 100% і «порвали» всіх конкурентів! Знаєте, це справжня магія успіху, коли ти стоїш після виступу за кулісами, чекаєш на оголошення імені переможця, а тебе все не називають серед фіналістів. Спершу серед трійки кращих оголосили танцівницю з Польщі, потім — росіянку і останньою — тебе, з України! Це було щастя, в тебе виростають крила, звідкись знаходиться жовто-блакитний прапор, і звучить наш гімн! Єдине, що мене шокувало, — жоден українець, на відміну від представників інших команд, не підійшов і не привітав нас із тріумфом. Може, через заздрість, може, через несподіваний успіх, але для мене це був шок... Ми ж перші в світі без будь-якої підтримки держави, без копійки спонсорів, лише завдяки своїм мозолям та впертості!

– До речі, як чоловік ставиться до твого захоплення відвертими східними танцями? Не ревнує до решти глядачів?

– У Вінниці я принципово не танцюю, бо де тут можна показати свій талант? У ресторані, клубі, для чоловічої аудиторії напідпитку? Це ж не стриптиз, а окрема культура танцю — без вульгарності, голих тіл та загравання з публікою. Тому, коли я бачу ці псевдосхідні танці, коли дівчата буквально вискакують із своїх міні-купальників та готові сісти на коліна чоловікам за столиками, це вже не мистецтво...

Між іншим, у міжнародних чемпіонатах традиційно не беруть участь жінки із країн Сходу — Арабських Еміратів, Єгипту, Туреччини, де цей танець розглядають лише як місцевий етнічний феномен. Тому ми змагались, у першу чергу, із європейками та росіянками, що завжди конкурують між собою. Але, як на мене, у німкень та англійок не вистачає експресії для успіху, а слов’янки беруть суддів саме своєю душевною подачею тонкощів східного танцю. А ще мені допомогла моя зовнішність, бо слов’янка + смуглянка дорівнювала перемозі!

– Твої доньки також мріють про чемпіонство?

– Так, але не в східних танцях. Бо менша, Ліза, після трансляцій з Лондонської олімпіади вирішила, що стане чемпіонкою із художньої гімнастики, і вже робить перші кроки до мети. Старша – Анна – займається сучасними та східними танцями, а також грає у команді КВН. Вони мають цілий букет талантів, їм я допомагаю як можу.

КВНом, як мій Сергій, я не займаюсь, але вдома часто виступаю прискіпливим критиком його роботи в команді «Вінницькі перці». А він «редагує» мене, і часто дуже влучно. А ще я займаюсь бізнесом — пригощаю в кафе «Смачний Їжак» відвідувачів вінницької мерії, обласної державної адміністрації, училища культури і мистецтв ім. Леонтовича.

Також очолюю громадську організацію «Розвиток. Розвиток». На 14 грудня готуємо благодійну акцію «Крок до мрії-2012», яка покликана об’єднати успішних небайдужих осіб Вінниці навколо ідеї підтримки талановитих, обдарованих дітей.

Учасниками цьогорічної акції стануть 16 обдарованих дітей з вінницьких шкіл, сім’ї яких не мають достатніх фінансових можливостей для розвитку їхнього таланту. Вони напишуть листа святому Миколаю, у якому зазначать свої мрії, а також те, що їм необхідно для подальшого удосконалення своїх здібностей. У рамках акції громадська організація «Розвиток. Розвиток» знаходить кожній цій дитині персонального Миколая з числа успішних та відомих людей нашого міста.

Благодійний концерт «Крок до мрії» відбудеться 14 грудня 2012 року о 15.00 у Будинку офіцерів, всіх бажаючих запрошуємо взяти участь та допомогти розкрити талант наших учасників.

Я роблю це, бо вважаю, що кожна дитина має шанс на успіх, на перемогу, і перше місце — це лише питання наполегливості, великої праці та допомоги дорослих!

Записав Роман Ковальський, «33-й канал»