Інформаційну війну Майдан уже виграв. Провладні аналітики та ЗМІ впали у ступор

Боротися з народом можна не лише кулями, кийками та судовими вироками. Інформаційні технології теж ніхто не відміняв. Озброївшись такими безвідмовними раніше засобами, як брехня і маніпулювання фактами, можна спробувати посіяти в народі паніку, налякати його до півсмерті й повернути до традиційного «моя хата з краю», бо «як би чого не вийшло».

Принаймні так вважають ті, кому вже півтора тижні тхне смаженим і копченим із середмістя столиці. А кілька останніх діб – і з повсталих регіонів. «Хата з краю» – наразі єдине спасіння для влади. Тому фахівці з інформаційного тролінгу населення ночей не досипають у прагненні загнати людей назад у стійло. Тобто – на дивани. У хату, яка з краю. Але от – вже не виходить. І по всьому видно – видохлися.

Журналіст «5-го каналу» Роман Чайка повідомив, що провладним ЗМІ надійшли темники із вказівками, як висвітлювати регіональні події. Наприклад, протестувальників слід називати продажними бойовиками, «западенцями» та екстремістами-гастролерами. Провладні ЗМІ, звичайно, виконають завдання, бо їстоньки ж усім хочеться. Але старі добрі темники на народ у більшості своїй (якщо це не забембані пенсіонери з промитими мізками із Севастополя, Дніпропетровська і Донецька) уже не діють. Називати протестувальників радикалами й екстремістами можна скільки завгодно, але де результат?

Замість результату – неприємний сюрприз: народу не вулицях не поменшало. «Справжніх буйних мало» – це тепер не про українців. У більшості регіонів країни, не говорячи вже про авангардну столицю, народ радісно іде за радикалами, тому що зголоднів бодай за якимись рішучими діями і, не ховаючись, блює від поміркованої «жуйки» трьох опозиціонерів. Тому до головного, але мало реального завдання – нав’язати народу страшне обличчя рушіїв революції, викликавши тим самим праведний гнів і щирий осуд, додалося ще одне – посіяти тваринний страх перед масовими заходами і просто перед вулицею, яка сама по собі небезпечна. І тим самим підвести до рішення «не висовуватись», аби вціліти.

Нова хвиля інформаційного тролінгу накотилася у понеділок. І без того болюче питання – про можливе введення надзвичайного стану – ще більше роз’ятрюється вкиданнями тривожних повідомлень. Спочатку про те, що в МЗС послів попередили: НС таки введуть. Про це один шанований канал поінформувало обізнане джерело. Через деякий час МЗС усе спростувало – мовляв, ніхто нікого не попереджував, усе брехня і провокація. Враховуючи ступінь довіри суспільства до регіонально-донецьких міністерств (нехай воно і закордонних справ), зрозуміло, що люди більше повірять «поінформованому джерелу», ніж офіційній заяві.

Окрім того, стрічка новин рясніє страшилками одна жахливіша іншої: «Силовики вбили жінку на очах у перехожих», «На каркасі ялинки повісився чоловік»,  «Відповідальність за вбивство міліціонера взяла на себе УПА». (Щодо останнього. Сторінка так званої, типу відродженої, УПА з’явилася у «Фейсбуку» 25 січня – тобто у той день, коли нещасного правоохоронця, жодним чином не причетного до протистоянь на Грушевського, було застрелено невідомими.)

Заради справедливості слід визнати, що всілякі жахи із задоволенням друкують не лише провладні ЗМІ. Опозиція у них теж зацікавлена. Щоправда, цілі переслідує прямо протилежні. Одні лякають людей задля того, щоб вони обламалися робити революцію, інші, навпаки, – щоб народ не розслаблявся і «ярость благородная вскіпала, как волна».

І таки скипає, є для того всі підстави. Яка здорова психіка може витримати такий навал негативу? От і не витримують. Хата з краю вже не грає, відморожених немає. Або – закрити всі засови і сховатися під ліжком, або – з сокирою на барикади. Другий варіант – привабливіший, бо в нашій ситуації під ліжком теж небезпечно – рано чи пізно знайдуть. Опозиція ці настрої вже зрозуміла, тому без особливих зусиль виграє інформаційну війну. Влада ж тримається за соломинку, витискаючи із спустошених мізків своїх технологів останні краплі вимученого креативу.

Наприклад. «У Запоріжжі міліція отримала анонімні повідомлення про замінування ДніпроГЕС і супермаркетів». Давайте подивимосья, що насправді сказано у цьому інформаційному повідомленні? 1. Протестувальники проти влади (а хто ж іще це міг зробити?) – терористи, яким накласти на місто і країну, вони готові підірвати не лише політичну ситуацію, але й вас особисто. 2. Доблесна міліція, яка відразу вирушила на пошуки «бімби» – єдиний ваш захист від терористичної навали. Не ображайте ментів, вони хороші. 3. Якщо екстремісти розкидають вибухівку супермаркетами, що завадить їм це зробити посеред мітингу на площі? Уникайте масових зібрань і, взагалі, сидіть краще вдома, від гріха подалі.

Те, що «бімби» в нас ніхто вже не боїться та всі розуміють справжній зміст і мету цих посилів, політичні сапери, схоже, досі не «вкурили». Російські ж політтехнологи не можуть допомогти нашим впоратись із народом – у них немає такого досвіду. Ніби все правильно – а не діє. З росіянами якось простіше. Єдиний досвід, яким вони можуть поділитися з нами, – це справді закласти кудись вибухівку. Але у цьому разі ніхто нікого попереджувати не буде… І дуже сподіваємося, що цього все-таки не станеться.

Нехай краще і далі «понарошку» мінують – ми хоча б потішимося. Бо є з чого. Запорізького ж замінування виявилося замало – у низці ЗМІ з’явилося повідомлення про ще одну «бімбу», вже на Львівському залізничному вокзалі. Причому інформація надійшла чомусь із Росії, «з чергової частини підрозділу МВС міста Казані Республіки Татарстан (Російська Федерація), про те, що до них на оперативну лінію «112» зателефонував мешканець міста Казані, який назвав своє прізвище, ім’я, домашню адресу і повідомив, що 27 січня о 15:00 станеться вибух на залізничному вокзалі Львова в Україні».

Звичайно, казанські менти, замість з’ясувати у шизофреника (якщо він взагалі був), як до нього потрапила ця інформація, коли, від кого, чи не наснилася вона йому, відразу ж повідомили про небезпеку українських колег. Вони, у свою чергу, теж відреагували оперативно: евакуювали працівників вокзалу і пасажирів, затримали відправку потягів. Тут, незважаючи на очевидну абсурдність ситуації, її автори додали ще один прихований меседж – до тих, які мали місце із попередньою «бімбою». А саме: на тлі експертних висновків щодо втручання російських спецслужб у ситуацію в Україні та небезпідставних припущень, що снайперами на Грушевського були російські силовики, нам показують майже батьківську турботу казанських міліціонерів, які за тридев’ять земель попередили теракт у Львові.

За ідеєю, наші менти мають «відповісти взаємністю». І теж допомогти братній структурі знешкодити якийсь теракт у них під носом.

Цікаво: якщо зателефонувати на гарячу лінію МВС, назвати ліве ім’я, прізвище, вигадану домашню адресу і повідомити, що в Москві, Твері або Рязані (республіку Татарстан не чіпаємо, бо відразу зрозуміють, звідки ноги) завтра о 15-й годині сто пудів стануться потужні вибухи на якомусь стадіоні або дискотеці – вони зреагують відповідно? Так само як і казанські міліціонери?.. Подзвонять колегам і передадуть інформацію? А ті кинуться її перевіряти, евакуйовувати людей, інформувати ЗМІ?..

У жодному разі не закликаємо до таких сумнівних жартів. Але якщо ідея здалася вам привабливою (чи то – «прикольною») – вже дочекайтеся 7 лютого. Нехай телефонують прямо у Сочі. Якщо відповідати взаємністю – то по-дорослому.

«Політика і культура»